АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Найбільш поширені промислові отрути

Розглянемо головні промислові отрути

Свинець (Pb) – важкий метал сірого кольору, дуже пластичний під час обробки.

Сфери використання: виготовлення акумуляторів, кришталю, хімічної апаратури, свинцевих пігментів та тетраетилсвинцю, покриття електричних кабелів, у поліграфічній галузі, в ході різання металевих конструкцій покритих суриком тощо.

Шляхи надходження в організм: через органи дихання, дещо менше значення (тільки у разі порушення санітарно-гігієнічних вимог) як шляхи надходження слід відзначити шлунково-кишковий тракт та шкіра.

Свинець відноситься до політропних отрут, які впливають на всі органи та системи, особливо суттєві зміни виникають у крові, нервовій, серцево-судинній системах та органах шлунково-кишкового тракту.

Гострі отруєння, які раніше зустрічалися тільки на виробництві в теперішній час, практично не спостерігаються. Симптоми гострої інтоксикації: землистий колір обличчя, свинцевий коліт, свинцева кайма (смужка сірувато-лілового кольору на яснах).

Хронічні отруєння (сатурнізм) характеризуються полісиндромністю перебігу захворювання. Розрізняють такі форми отруєння:

– початкова форма, перебіг якої є малосимптомним і характеризується змінами у стані периферійної крові (ретикулоцитоз і базофільна зернистість еритроцитів) та порфіринового обміну;

– легка форма, під час якої до попередніх синдромів додаються клінічні симптоми ураження центральної нервової системи (астено-вегетативний синдром, початкова полінейропатія, яка проявляється у вигляді порушень чутливості, болей, парестезій, оніміння та легкого ціанозу шкіри кінцівок, м’язової гіпотонії, парези та паралічі розгиначів кінцівок – кисть акушера) та симптоми порушення секреції і моторики шлунково-кишкового тракту.

– виражена форма, для якої властиві посилення змін з боку периферійної крові (анемія), симптомів ураження нервової системи (виражена полінейропатія, енцефалопатія) та шлунково-кишкового тракту (свинцева коліка (переймоподібні інтенсивні болі у черевній порожнині, закрепи, які не піддаються впливу послаблюючих засобів, сірувато-лілова смужка на яснах, токсичний гепатит тощо)

Ртуть – сріблясто-білий, рідкий, важкий метал.

Сфери використання: приладобудування (виготовлення термометрів, манометрів ламп денного світла, кварцових ламп тощо), хімічна промисловість (синтез деяких органічних речовин, виготовлення фарб), стоматологічна справа (як пломбувальний матеріал використовується амальгама – сплав ртуті з сріблом та кадмієм), фармацевтична промисловість.

Шляхи надходження: основний шлях – органи дихання, крім того солі ртуті можуть проникати і через шкіру.

Гостра інтоксикація – можлива тільки на виробництві при аваріях, у побуті таке явище є вкрай рідким, проявляється клінікою гострого запалення верхніх дихальних шляхів та стоматиту. Пізніше розвивається слабкість, виникають головний біль, біль в епігастральній ділянці, блювання з кров’ю, ниркова недостатність, від проявів якої людина може загинути.

Хронічні інтоксикації (меркуріалізм) виникають у працівників в умовах тривалого контакту з ртуттю і мають три стадії:

– легка стадія (функціональна), що характеризується проявами астено-вегетативного синдрому (порушення сну, дратівливість, емоційна нестабільність, головний біль та головокружіння), вегетативними порушеннями (підвищення артеріального тиску, тахікардія), та виникненням відчуття металевого присмаку в роті.

– стадія середнього ступеня важкості (органічна), під час якої до попередніх додаються симптоми порушення діяльності міокарду (міокардіодістрофія), зрушення діяльності шлунково-кишкового тракту (ртутний стоматит, синювата ртутна кайма на яснах, біль в епігастральній області, нудота, блювання, діарея тощо), посилюється астенізація, змінюється почерк.

– важка стадія (токсична енцефалопатія), що клінічно характеризується вираженою астенізацією, явищами гломерулонефриту, порушеннями психічної діяльності (немотивована агресія).

Марганець – метал темно-сірого кольору з червонуватим полиском, твердий і в той же час крихкий.

Сфери використання: у металургії для розкислення і видалення сірки зі сталей, як добавка під час виробництва чавуну і сталі, для одержання феромарганцю, у виробництві електричних елементів (батарей), для процесу зварювання тощо.

Шляхи надходження: інгаляційний шлях у вигляді аерозолей конденсації і дезінтеграції.

В промислових умовах небезпеку представляють хронічні форми отруєнь марганцем, перебіг якої характеризується наявністю трьох стадій.

І стадія – стадія хронічної інтоксикації: клінічно малосимптомна і характеризується наявністю астено-вегетативного синдрому і незначними змінами у шлунково-кишковому тракті (гастрит).

П стадія – до попередніх симптомів приєднуються початкові явища енцефалопатії, виникають центральні парези і паралічі.

Ш стадія – характеризується розвитком марганцевого паркінсонізму.

Оксид вуглецю (СО) – газ без кольору і запаху.

Сфери використання: входить до складу гримучого (до 60%) і ряду промислових: світильного (4-11%), доменного і генераторного (до 30%) газів.

Шляхи надходження: інгаляційний шлях, при цьому в крові утворюється карбоксигемоглобін (СОHb), який викликає стан гіпоксемії і гіпоксії. Отруєння можливі як на виробництві, так і в побуті.

Гострі інтоксикації за ступенем важкості можуть мати різні форми.

Легка форма отруєння (рівень СОНb – до 20%) характеризується головними болями, слабістю, нудотою, явищами гіпотонії.

Отруєння середньої важкості (рівень СОНb – від 20% до 30%) супроводжуються втратою свідомості.

Важка форма інтоксикації (рівень СОНb –понад 30%) характеризується тривалим коматозним станом.

Хронічна інтоксикація має 2 стадії:

I (негативна) стадія характеризується появою астено-вегетативних порушень з явищами ангіодистонічного синдрому.

П стадія зустрічається рідко і відзначається наявністю проявів токсичної енцефалопатії.

Амідо- і нітросполуки. Сфери використання: миловаренна і парфумерна промисловість, органічний синтез, виробництво штучних смол та анілінових барвників, як основа вибухових речовин (тринітротолуол).

Шляхи надходження: дихальні шляхи і непошкоджена шкіра (особливо у жарку пору року), можливо надходження і через шлунково-кишковий тракт внаслідок заковтування пилу. Амідо- і нітросполуки володіють кумулятивними властивостями, утворюючи депо у підшкірно-жировій клітковині та паренхіматозних органах (печінці).

Гострі інтоксикації – у разі їх виникнення перші симптоми з’являються найчастіше через 3 – 5 годин після початку контакту з токсичними речовинами. Основні клінічні прояви – головокружіння, слабкість, серцебиття, нудота, блювота, ціаноз шкіри і слизових оболонок, які приймають зеленувато-грязний відтінок. У важких випадках спостерігається втрата свідомості, смерть від паралічу дихального і судинорухового центрів.

Для хронічних інтоксикацій характерним є жовте забарвлення долонь, крил носа, нігтів, рудувато-жовте забарвлення волосся, розвиток гастритів, гепатитів, астено-вегетативного синдрому, у жінок розвиваються порушення менструального циклу.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 535 | Нарушение авторских прав