АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Санітарно-токсикологічний лабораторний експеримент

Санітарно-токсикологічний лабораторний експеримент є важливим етапом гігієнічного нормування промислових забруднень і включає у свою структуру постановку та проведення гострого (для установлення параметрів токсичності хімічних речовин), підгострого (для вивчення особливостей токсикодинаміки хімічних речовин та їх кумулятивних якостей, виявлення найбільш уразливих органів і систем) та хронічного (для установлення порогу загальнотоксичної дії) лабораторного дослідження.

Моделювання умов навколишнього середовища, як правило, проводиться в ході проведення лабораторного експериментального дослідження. В умовах лабораторії в спеціальній камері вивчають фізіологічні реакції людини у відповідь на вплив факторів виробничого середовища різної інтенсивності. Однак частіше моделювання проводиться в експерименті на тваринах. Тривалість дослідження залежить від характеристик об’єкта навколишнього середовища та основних шляхів надходження токсичних хімічних речовин в організм.

Гострий лабораторний експеримент (однократний вплив з подальшим 2-тижневим спостереженням) передбачає визначення величин ОБРВ, що засновані на показниках токсичності хімічних речовин. Для летючих органічних сполук орієнтовні величини ГДК розраховуються за формулами. Чим вужчою є зона гострої дії речовини, тим вона небезпечніша щодо можливостей виникнення гострого професійного отруєння – навіть невелике підвищення концентрації (починаючи від порогової) вже може викликати смерть.

Підгострий лабораторний експеримент (тривалість до 1 місяця) полягає у виявленні найбільш чутливих до впливу токсичних речовин органів і систем організму піддослідних тварин. Ці відомості важливі для правильного вибору методів тестування, необхідних для встановлення порогу хронічної дії. Крім того, у підгострому експерименті більш детально та ретельно вивчаються кумулятивні властивості речовин.

Хронічний лабораторний експеримент (тривалість до 4 місяців) полягає у встановленні порогу хронічної загальнотоксичної дії. Визначена у ході дослідження величина служить відправною точкою для визначення ГДК.

Основні токсикологічні дослідження виконуються на тваринах різноманітних видів: мишах, щурах, морських свинках, кролях, кішках та собаках. Слід підкреслити, що в ході проведення хронічного дослідження використовується не менше двох видів тварин.

Основним шляхом надходження шкідливих хімічних речовин у виробничих умовах є інгаляційний. Тому під час проведення лабораторних досліджень переважно застосовується саме інгаляційний метод затравки. Розрізняють динамічну інгаляційну затравку (використання камер із зміною повітря з постійною концентрацією досліджуваної хімічної речовини) та статичну інгаляційну затравку (циркуляція повітря в камері не відбувається, потрібна концентрація токсичних речовин створюється на початку дослідження).

Ще одним вельми поширеним шляхом надходження шкідливих хімічних речовин в організм є перкутанний шлях. Попередня оцінка шкірно-резорбційної дії проводиться при зануренні хвостів тварин (мишей) у досліджувальну речовину. У ході наявності резорбтивного ефекту проводиться кількісна оцінка перкутанної токсичності. На вистрижену поверхню ділянки шкіри наноситься досліджувана речовина.

Реакція слизової оболонки ока або кон’юнктивальна проба у відповідь на дію токсичної хімічної сполуки досліджується шляхом внесення досліджуваної речовини в кількості 1—2 мл у кон’юнктивальний мішок ока кролика.

Для оцінки особливостей перорального надходження токсичних хімічних речовин затравка тварин проводиться шляхом додавання речовин, що досліджуються, до їжі.

Під час проведення гострого експерименту можливим є введення речовини у шлунок за допомогою металевого (еластичного) зонду або шприца. Цей спосіб вельми простий з точки зору практичного використання і надає змогу досить точно дозувати речовини.

Отже, методи виробничої токсикології спрямовані, передусім, на виявлення тих змін (в організмі загалом, органних тканинних, клітинних та субклітинних), які виникають в організмі внаслідок впливу шкідливих хімічних речовин.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 535 | Нарушение авторских прав