 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Похідні піразолону
Для похідних піразолону характерна добре виражена анальгетична, жарознижувальна та протизапальна дії.
Антипірин—Аntipyrinum
Білий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак, розчиняється у воді (1:1) та спирті (1:1,5). Зберігають за списком Б, у захищеному від світла місці. Випускають порошок і таблетки по 0,25 г. Місцево діє подразнююче, а потім навіть притупляє чутливість рецепторів. При нанесенні розчинів на рану підсилює кровотечу. Застосовують при гарячці, суглобовому і м'язовому ревматизмі, невралгіях. Дози всередину: коням і великій рогатій худобі -10,0...50,0 г; дрібній рогатій худобі -5,0...15,0; свиням - 2,0 - 10,0; собакам - 0,2...2,0 г на добу 3...4 рази.
Амідопірин – Аmidopyrinum
Синонім: пірамідон Порошок білого кольору, погано розчиняється у воді (1:20), добре - в спирті (1:2). Зберігають за списком Б у захищеному від світла місці. Випускають порошок та таблетки по 0,25 г. Амідопірин - один із найсильніших болезаспокійливих засобів. Жарознижувальна та протизапальна дія виражена значно сильніше, ніж у антипірину. При застосуванні сеча забарвлюється в темно-жовтий або червоний колір. Застосовують всередину при ревматизмі, міозитах, артритах, невралгіях, гарячці. Дози: коням - 30,0...50,0 г; свиням - 2,0... 10,0; собакам - 0,3...2,0; лисицям - 0,1...0,3 на добу 3...4 рази.
Анальгін — Аnаlginum
Білий або жовтуватий порошок, добре розчиняється у воді (1:1,5), погано - в спирті. Зберігають за списком Б, у захищеному від світла місці. Випускають порошок, таблетки по 0,5 г та ампули по 1 і 2 мл 25-та 50-процентного розчину. Місцево не діє подразнююче, що дає змогу вводити розчини парентерально. Добре виражена протизапальна та болезаспокійлива дії, у меншій мірі - жарознижувальна. Особливістю анальгіну є надзвичайно ефективне його застосування при різних шлунково-кишкових захворюваннях травоїдних, які супроводжуються порушенням моторики та перистальтики - при гострому розширенні шлунка у коней, катаральних спазмах та метеоризмі кишечника тощо. Застосовують всередину, підшкірно, внутрішньом'язово та внутрішньовенно коням і великій рогатій худобі в дозі 3,0...6,0 г.
Фенацетин – Рhenacetinum
Дрібнокристалічний порошок без запаху, гіркуватий на смак, погано розчиняється у воді (1:1400). Зберігають за списком Б. Випускають порошок і таблетки по 0,25 г. Діє жарознижувально та анальгетично протягом 5...6 годин. Можливе метгемоглобіно-утворення, оскільки в процесі біотрансформації основним метаболітом є парацетамол, здатний перетворювати гемоглобін у метгемоглобін. Застосовують всередину як жарознижувальний засіб частіше дрібним тваринам. Дози: коням -15,0...25,0 г; великій рогатій худобі -15,0...30,0; дрібній рогатій худобі - 2,0...5,0; свиням -1,0...2,0; собакам - 025... 1,0; лисицям -0,2...0,4г.
Вправи
Виписати рецепти 1.Папаверину гідрохлорид собаці при кольках на дві ін'єкції. 2.Саліцилову кислоту корові у формі 25-процентної пасти при папіломатозі. 3.Натрію саліцилат коню при ревматизмі на курс лікування. 4.Метил саліцилат, нашатирний спирт і олія блекоти собаці у формі лініменту при артриті. 5. Амідопірин коту в таблетках при лихоманці на курс лікування. 6.Анальгін коню у формі розчину підшкірно при кольках. 7.Фенілсаліцилат свині у формі кашки на три доби при ентериті. 8.Антипірин свині у формі солодкої кашки при бронхопневмонії. 9. Саліцилову кислоту коту у формі 5-процентного спиртового 10.Фенацетин собаці у формі таблеток при лихоманці на курс
Засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи
Чисельні, негативні для організму тварин фактори (неповноцінна годівля, неправильне утримання і експлуатація, стреси, екологічне навантаження, інфекційні та паразитарні захворювання, патологія обміну речовин, токсикози різної природи) обов'язково в тій чи іншій мірі впливають на функцію центральної нервової системи, спричиняючи її виснаження і порушення функції.. З метою відновлення енергетичної та функціональної її здатності застосовують цілий ряд засобів, які діють на нервові клітини стимулююче. Своєчасне їх застосування нерідко запобігає серйозним розладам функції окремих органів та систем, особливо серцево-судинної та дихання. Але передозування цих засобів або необгрунтоване застосування при відсутності явищ пригнічення та виснаження неодмінно призведе до перезбудження нервової системи з наступним гальмуванням, яке також є загрозливим для життя тварини. Залежно від того, на який відділ центральної нервової системи переважно діють засоби, їх поділяють натри основні групи: І. Психостимулятори - засоби, що збуджують переважно кору головного мозку і відновлюють психічну та фізичну діяльність організму. Сюди відносять препарати групи кофеїну та фенілалкіламіни. 2.Аналептики (від гр.аnаlepsis - відновлення) - засоби, що збуджують переважно центри довгастого мозку і "оживлюють" організм, відновлюючи пригнічене дихання та серцево-судинну діяльність. До них належать препарати групи камфори (камфора, коразол, кордіамін) та дихальні аналептики (лобелін, цититон). 3.Засоби, що діють стимулююче переважно на спинний мозок (препарати групи стрихніну-стрихнін, секуринін). ПРЕПАРАТИ ГРУПИ КОФЕЇНУ
До цієї групи відносять речовини рослинного походження, в основі хімічної будови яких є пуринове кільце. Вони близькі до природних метаболітів тваринного організму - похідних пурину, що є складовою частиною нуклеопротеїдів (нуклеїнові кислоти - ДНК, РНК та аденілові сполуки - АТФ, АМФ, АДФ).
Кофеїн – Coffeinum
Триметилксантин. Алкалоїд, що міститься в листі чаю (Thea Sinensis) - до 3 %, у плодах коли загостреної (Cola acuminata) - до 2,4 %, у бобах кави (Соffеа arabica) - до 2%, а також у плодах какао (Theobroma Cacao) - сліди. Одержують з листя чаю, насіння кави та синтетично.
Кофеїн чистий - Coffeinum purum
Білі голкоподібні кристали, гіркі на смак, без запаху, розчиняються у воді (1:80) та спирті (1: 50). Із сильними кислотами утворює добре розчинні солі.
Кофеїн-бензоат натрію - Coffeinum-natrii benzoas
Порошок білого кольору, легкорозчинний у воді (1:2). Зберігають за списком Б. Випускають порошок, таблетки по 0,1 і ОД г та ампули по 1,2,10 мл 10- і 20-процентного розчину. Кофеїн швидко всмоктується слизовими оболонками та при підшкірному введенні, але у високих концентраціях (10...20 %) коагулює міоглобін скелетних м'язів, викликаючи некроз, що зумовлює неможливість внутрішньом'язового введення. Після всмоктування препарат рівномірно розподіляється в тканинах, піддаючись деметилюванню протягом доби. Частина (до 10%) у незміненому вигляді виділяється із сечею. Завдяки близькості до природних продуктів обміну речовин кофеїн має велику ширину терапевтичної дії, відносно швидко піддається біотрансформації, не кумулюється в організмі і має багатосторонню дію, особливо на такі важливі функції, як нервова діяльність, кровообіг, сечовиділення та скорочення м'язів. Кофеїн вибірково посилює процеси збудження в корі головного мозку. При цьому в малих дозах активізуються всі функції організму психічна діяльність, основний обмін від початку дії до кінця. У середніх та великих дозах його дія проявляється двофазно - протягом 2...3 годин відбувається сильне збудження кори мозку, яке змінюється гальмуванням, що може продовжуватись до 2...5 діб. У механізмі стимулюючої дії суттєва роль належить здатності кофеїну пригнічувати активність ферменту фосфодіестерази, що призводить до нагромадження циклічної АМФ - специфічного активатора фосфорилази, який є ключовим ферментом глікогенолізу. Таким чином, кофеїн стимулює глікогеноліз, який забезпечує тканини енергією АТФ в умовах гальмування трикарбонового окислювального циклу. У терапевтичних дозах кофеїн прискорює дихання, сповільнює пульс у результаті збудження центру блукаючого нерва та знижує тиск крові як наслідок розширення периферійних судин, легень, серця та нирок. На серце кофеїн діє посередньо, як наслідок стимуляції газообміну і видільної функції, та безпосередньо, збільшуючи абсолютну силу, підвищуючи збудливість та провідність імпульсів. Кофеїн підвищує працездатність і абсолютну силу скелетних м'язів, особливо при фізичній втомі. Крім того, кофеїн збуджує центри довгастого мозку (дихання і судиноруховий), посилює рефлекторну збудливість спинного можу, збільшує діурез, поліпшує клітинний метаболізм, підвищує роботоздатність міокарда, скелетних м'язів і рухову активність травного каналу. Кофеїн широко застосовують при різних захворюваннях, що супроводжуються загальним пригніченням, послабленням дихання і серцевої діяльності, при передозуванні наркотиків і снотворних засобів, для зняття фізичної втоми і посилення робото здати ості, при хронічних захворюваннях серця та при родильному парезі у корів. Отруєння тварин може наступити від подвійної та потрійної доз. Дози кофеїну чистого: всередину коням і великій рогатій худобі -3,0...8,0 г; дрібній рогатій худобі і свиням - 0,5...2,0; собакам – 0,2...0,5; кофеїн-бензоат натрію: підшкірно коням і великій рогатій худобі - 2,0...5,0 г, дрібній рогатій худобі і свиням - 0,5... 1,5; собакам - 0,1...0,5 г.
Теобромін - Тheobrominum
Білий кристалічний порошок, погано розчиняється у воді. Випускають порошок і таблетки по 0,25 г. Зберігають за списком Б. Теобромін і теофілін діють подібно кофеїну, але менше збуджують центральну нервову систему. Вони знижують тонус судин, бронхів, кишок, жовчних та сечовидільних шляхів, стимулюють функцію серця та сечовиділення. Теобромін частіше застосовують у вигляді діуретину-водорозчинну суміш теоброміну та саліцилату натрію. Діуретин вводять всередину в дозах: коням і великій рогатій худобі-5,0... 10,0 г; дрібній рогатій худобі і свиням - 0,5...2,0; собакам до 0,2 г.
Препарати групи камфори Камфора – Camphora
Біциклічний кетон терпенового ряду, що входить до складу ефірної олії камфорного дерева (Cinnamomum camphora) та камфорного базилика (Ocinum canum). Відома як лікувальний засіб з IV-VI віків. У 1903 році П.Г.Голубєв синтезував лівообернену камфору з ефірної олії піхти сибірської (Abies sibirica) окисленням циклічного спирту борнеолу, а Н.В. Вершинін лише в тридцяті роки доказав, що оптично недіяльна напівсинтетична камфора за натуральній правооберненій. З того часу лише напівсинтетична камфора застосовується як лікувальний засіб. Камфора - білий кристалічний порошок або шматки з характерним сильним запахом і пекучим смаком, важко розчинний у воді (1:40), легко - у спирті (1:1), ефірі, хлороформі, жирних і ефірних оліях. Несумісний із хлоралгідратом, фенолом, салолом, ментолом. Камфору зберігають у герметично закритому посуді. Випускають порошок (Camphora trita), розчин камфори 20-процентний в олії для ін'єкцій (Solutio Camphorae oleosae pro injectionibus), олію камфорну для зовнішнього застосування (Oleum camphoratum ad usum externum), камфорний спирт (Spiritus camphoratus), мазь камфорну (Unguentum Camphorae). Місцево камфора помірно подразнює нервові закінчення, що проявляється спочатку відчуттям холоду, потім пекучості, притупленням чутливості й гіперемією. Виражена також бактеріостатична дія, особливо по відношенню до кокових форм. Всі ці фактори дають підставу віднести камфору до ефективних протизапальних засобів, що зумовило застосування її у формі мазей, лініментів, спиртових компресів, натирань, зовнішньо - при запальних процесах м'язів, суглобів та сухожиль. Легко всмоктується шкірою та слизовими оболонками. При підшкірному введенні діє спочатку подразнююче, рефлекторно, збуджуючи серцеву діяльність і дихання, а потім резорбтивно. На центральну нервову систему камфора діє збуджуюче - помірно на кору головного мозку, більш виразно на центри довгастого мозку. Дихання посилюється навіть у здорових тварин, але особливий ефект спостерігається на фоні пригнічення центру дихання наркотичними засобами та токсичними речовинами. При цьому тривалість стимулюючої дії набагато більша, ніж при застосуванні інших аналептиків (коразол, кордіамін тощо). На серцево-судинну систему камфора діє залежно від її функціонального стану. Роботу здорового серця в терапевтичних дозах камфора не змінює, у вищих - пригнічує, при виснаженні серцевого м'яза, при порушенні функції серця під впливом наркотичних речовин та багатьох токсичних сполук камфора підсилює систолічне скорочення, відновлює ритм, підвищує збудливість та провідність. В основі такої дії лежить рефлекторний, потім центральний нервовий, а також біохімічний механізми. Роботами В.В. Савича та В.І. Шульгіна - учнів І.П. Павлова, доказано, що під впливом камфори посилюється симпатична імпульсація як наслідок активнішого виділення мадіаторів адренергічних нервів та підвищення чутливості адренорецепторів. Крім того, в умовах гіпоксії економніше витрачається глікоген, активізуються процеси синтезу макроергічних сполук, майже повністю відновлюється активність фосфорилази та альдолази. Камфора завжди розширює судини серця, мозку і частково нирок; на судини інших органів діє залежно від вихідного стану, але завжди нормалізує тиск крові. Камфора знижує температуру тіла при лихоманках шляхом підсилення тепловіддачі та потовиділенням, а також діє антитоксично та антисептично. У процесі біотранфоррмації камфора піддається частковому окисленню з подальшим зв'язуванням метаболітів глюкуроновою кислотою і виведенням нирками. Значна частина її виділяється в не зміненому стані нирками, бронхіальними, потовими та молочними залозами, подразнюючи і підсилюючи їх функцію, тим самим діючи діуретично, потогінно та відхаркувально. При цьому молоко набуває запаху камфори. Токсичні дози перевершують терапевтичні в 10...20 разів, тому передозування малоймовірне. Характерний симптом при отруєнні - це епілептоподібні корчі. Застосовують препарати камфори як загальні тонізуючі засоби при ослабленні дихання та розладах кровообігу; при гострих захворюваннях серця, що супроводжуються зниженням тиску крові та серцевою недостатністю; при отруєннях речовинами, що пригнічують дихання; при септичних захворюваннях як жарознижувальний, антисептичний та антитоксичний засіб, а також як відхаркувальний при захворюваннях органів дихання. Камфора протипоказана забійним тваринам, оскільки м'ясо зберігає тривалий час її запах. Дози порошку: всередину коням і великій рогатій худобі - 5,0...10,0 г; дрібній рогатій худобі і свиням - 1,0...4,0; собакам - 0,5... 1,0; підшкірно розчин камфори в олії: коням і великій рогатій худобі - 20...40 мл; дрібній рогатій худобі і свиням - 3...6 мл, собакам - 1...2 мл, лисицям - 0,5...1,0 мл.
Коразол - Соrаzolum
Білий кристалічний порошок, добре розчинний у воду та спирті. Випускають таблетки по 0,1 г та ампули по 1 мл 10-процентного розчину. Зберігають за списком Б. Помірно збуджує центральну нервову систему, підсилюючи дихання та роботу серця, а також підвищує тонус скелетних м'язів. У механізмі стимулюючої дії важливе значення надається полегшенню проведення імпульсів у міжнейронних синапсах та скороченню часу рефлексів. Пряма дія на серце та судини не доведена. Незначне передозування може викликати сильне збудження центральної нервової системи, яке супроводжується нападами клонічних із деякими компонентами тетанічних судом, що свідчить про вплив його на рухівливі зони кори та збудження спинного мозку. Застосовують як збуджуючий засіб при ослабленні дихання та роботи серця, для більш швидкого пробудження від наркозу та як функціональний антидот при отруєнні наркотичними засобами. Дози всередину: коням -0,2...2,0 г, великій рогатій худобі – 0,2...1,5; собакам – до 0,1г; підшкірно коням і великій рогатій худобі – 0,2...1,5; свиням до 0,3; собакам - до 0,05 г.
Кордіамін – Соrdiaminum
Випускають у формі 25-процентного розчину дистиламіду нікотинової кислоти в ампулах по 1 і 2 мл та у флаконах по 15 мл. Зберігають за списком Б. Швидко всмоктується у кров і діє подібно коразолу, але дещо слабше. Збуджує центри дихання та серцево-судинний, сприяє швидкому пробудженню від наркозу. При передозуванні викликає корчі. Застосовують для стимуляції дихання та роботи серцево-судинної системи при отруєннях, асфіксії новонароджених, родильному парезі у корів, для пробудження від наркозу. Дози: підшкірно коням і великій рогатій худобі - 10...20 мл, свиням -1...4 мл, собакам – 0,5...2 мл. Дихальні аналептики лобелін та цититон розглядаються в розділі "Гангліостимулятори". Вправи
Виписати рецепти 1.Кофеїн чистий і натрію бромід собаці у формі солодкої мікстури на 5 діб при неврозі. 2.Кофеїн-бензоат натрію з глюкозою внутрішньовенно корові на дві ін'єкції при серцевій недостатності. 3.Камфору у формі олійного розчину коню підшкірно на курс лікування при захворюванні органів дихання. 4.Олію камфорну для зовнішнього застосування корові при маститі на курс лікування. 5.Камфорний спирт собаці при захворюванні шкіри. 6.Коразол корові при отруєнні цукровими буряками. 7.Кордіамін з глюкозою внутрішньовенно коню при гострій серцевій
Засоби, що діють на периферійну нервову систему
Периферійну нервову систему анатомічно і функціонально поділяють на дві великі групи: аферентні (чутливі) та еферентні (рухівливі) нерви. Аферентні нерви та їх кінцеві утворення (рецептори) сприймають подразнення (тактильні, больові, температурні, хімічні тощо), у відповідь на які зароджуються нервові імпульси, що негайно передаються нервовими провідниками до центральної нервової системи. Аналізуючи характер та силу подразнення, центральна нервова система формує загальну поведінку тварини та регулює функціональну активність органів передачею відповідних імпульсів по еферентних нервах та гуморально за допомогою біохімічних регуляторів (гормонів тощо). Так підтримується постійний зв'язок організму з навколишнім середовищем, а також взаємодія внутрішніх органів та систем, що й забезпечує нормальне функціонування організму. Під впливом надзвичайно сильних подразників або при порушенні функції периферійної нервової системи настає розлад гомеостазу, а це створює умови для розвитку патологічних явищ, які нерідко можуть бути причиною смерті. Але за допомогою чисельних лікарських засобів, що пригнічують або підсилюють функцію периферійної нервової системи, є можливість регулювати її активність, тим самим запобігати розвитку небезпечної для життя патології.
Засоби, що діють на аферентні нерви
Класифікація засобів, що діють на аферентну нервову систему
Місцевоанестезуючі засоби
Анестезія (грець, аn - заперечення, аеsthesia - відчуття) - втрата збудливості чутливими нервовими закінченнями або провідності аферентними нервами. Особливістю дії місцево анестезуючих засобів є те, що вони викликають тимчасову втрату всіх видів чутливості, причому в чітко обмеженій ділянці тіла. Вони дають можливість безболісно виконувати операції без загального наркозу, що є особливо цінним для практики ветеринарної медицини. Історія місцевого знеболювання складна й повчальна. З метою послаблення болю під час хірургічних втручань лікарі древності застосовували такі прийоми як здавлювання м'яких тканин по ходу нервів, охолодження місця операцій за допомогою льоду, використання витяжок із різних рослин тощо. Навіть до середини XIX ст. для місцевої анестезії використовували холод льоду і кухонної солі, дещо пізніше заморожування тканин ефіром, хлоретилом, рідким вуглекислим газом та сірчистим вуглецем, фенолом у 85-процентному етиловому спирті тощо. Але таке знеболювання було надто короткочасним і поверхневим, що не могло задовольнити хірургів. Ситуація різко змінилася після відкриття віденським невропатологом Зигмундом Фрейдом місцевоанестезуючих властивостей кокаїну - алкалоїду з листя південноамери-канського чагарника кока, який вперше був виділений у 1859 р. учнем відомого хіміка Велера Німаном. Вперше детально вивчив властивості кокаїну російський фармаколог В.К.Анреп, який в 1880 р. опублікував роботу "Про фізіологічну дію кокаїну". Слава ж першопрохідця необгрунтовано приписується офтальмологу Карлу Келлеру, який лише в 1884 р. телеграмою сповістив на з'їзд офтальмологів у Гейдельбурзі про дію кокаїну на око. Після цього кокаїн почав широко використовуватись для місцевого знеболювання. Але, як виявилось пізніше, він порівняно легко всмоктується в кров і має високу токсичність, негативно діючи на центральну нервову систему. Поява смертельних випадків від кокаїну під час операції різко обмежила його застосування. Лише в 1905 р. був відкритий малотоксичний, стійкий та високоефективний анестетик - новокаїн, який і витіснив кокаїн із широкого вживання. Пізніше з'явились нові, ефективніші препарати та різні методи їх застосування. Залежно від способу введення знеболюючих засобів та кінцевої мети розрізняють такі види місцевої анестезії: термінальна або поверхнева, яка передбачає дію анестетика на чутливі рецептори слизових оболонок, поверхню рани та шкіри при опіках; з цією метою застосовують розчини, порошки, мазі; провідникова - введення розчину анестетика підвищеної концентрації навколо нервового стовбура або прямо в нерв з метою втрати ним провідності; інфільтраційна - пошарове просочування тканин у ділянці операції з метою усунення чутливості рецепторами і провідності нервами; спинномозкова - введення розчину анестетика в субарахноїдальний простір спинного мозку з метою втрати провідності задніх корінців нервів і знеболювання всіх ділянок тіла нижче місця введення; внутрішньоартеріальна - введення розчину анестетика в артерію з метою знеболення органа, що забезпечується кров'ю цієї артерії. Розробляються деякі інші методи місцевої анестезії. Аналізуючи хімічну будову відомих сьогодні місцевих анестетиків, можна зробити висновок, що всі вони в своїй структурі обов'язково мають три компоненти: - алкілований третинний атом азоту; - карбоксильну групу; - ароматичний або гетероциклічний радикал. Це свідчить про ідентичність механізму місцевознеболюючої дії, який до сьогодні багато в чому залишається нез'ясованим. Достеменно відомо, що місцеві анестетики викликають стан парабіозу, при якому нервові елементи втрачають збудливість і провідність. Молекулярною основою такої дії є здатність їх блокувати натрієві канали клітинних мембран нервового волокна та його закінчення, у результаті чого втрачається можливість постійно підтримувати необхідну різницю потенціалу (потенціал спокою) з обох сторін (зовнішня і внутрішня) клітинної мембрани. Відсутність відповідної різниці потенціалу з обох сторін мембрани є причиною неможливостей зародження потенціалу дії (нервовий імпульс) у нервових закінченнях та неможливостей передавати його розповсюджуючою електрохімічною реакцією до центральної нервової системи. Іншими словами, місцеві анестетики створюють умови, за яких втрачається здатність клітинних мембран підсилювати нервовий імпульс у перехватах Ранв'є до початкової величини, що й призводить до його згасання. Крім того, місцеві анестетики порушують окисно-відновні процеси шляхом зниження активності ферментів (цитохрому-С1, цитохромоксидази, дегідрогенази тощо), до чого найбільш чутливі нервові елементи. За хімічною природою місцеві анестетики можна поділити на дві групи: складні ефіри бензойної і параамінобензойної кислоти та заміщені аміди хінолінкарбонової кислоти і оцетаніліду. Складні ефіри бензойної кислоти
Кокаїн – Сосаіnum
Алкалоїд південноамериканського чагарнику Erythroxylon coca, який росте також на Далекому Сході. На основі розкриття хімічної структури кокаїну і визначення функціональних груп були синтезовані інші місцеві анестетики. Спирто-кислота екгонін у чистому вигляді не мас місцевоанестезуючої дії. Вона з'являється лише після введення в молекулу метилового ефіру екгоніну та залишку бензойної кислоти, заміна якої іншими кислотами знижує активність або навіть втрачається зовсім. Як лікарський засіб його одержують з листя кока, хоч і налагоджений хімічний синтез.
Кокаїну гідрохлорид - Сосаіnі hydrochloridum
Білі голкоподібні кристали або порошок, добре розчиняється у воді (1:0,5), гіркий на смак. Розчини стійкі при кип'ятінні, але кип'ятіння в скляному посуді, що має лужні властивості, призводить до втрати активності. Зберігають за списком А. Застосовують у розчинах, приготовлених асептично. Легко проникає через поверхневі шари слизових оболонок, тому застосовують для термінальної анестезії. Втрата чутливості настає через 3...5 хвилин і продовжується до однієї години. При нанесенні розчину на кон'юнктиву викликає розширення зіниці ока, оскільки, блокуючи фермент моноаміноксидазу, препарат діє адреноміметично. При парентеральному введенні швидко всмоктується в кров і сильно збуджує центральну нервову систему з наступним її пригніченням. Смерть настає в результаті зупинки дихання як наслідок паралічу центрів довгастого мозку. З метою подовження анестезуючої дії та сповільнення всмоктування застосовують кокаїн у комбінації з судиннозвужуючими засобами (адреналін, ефедрин тощо). У випадках отруєння функціональними антидотами є наркотичні засоби. Застосовують кокаїну гідрохлорид 5...10-процентні розчини з адреналіном для поверхневої анестезії слизових оболонок рота, носа, очей, прямої кишки при випаданні - 2...5-процентні розчини. Для провідникової анестезії використовують обмежено 2...4-процентні розчини. Максимально допустимі дози для коней - 0,5 г; великої рогатої худоби -0,6; собакам -0,05 г.
Складні ефіри параамінобензойної кислоти
Анестезин — Аnаеsthesinum
Етиловий ефір параамінобензойної кислоти. Білий кристалічний порошок, гіркуватий на смак, практично нерозчинний у воді. Випускають порошок, таблетки по 0,3 г. Зберігають за списком Б. Застосовують лише для термінальної анестезії у вигляді присипок, мазей, свічок, 5...20-процентних олійних розчинів при опіках, виразках, важко загоюваних ранах.
Новокаїн - Novocainum
Складний ефір діетиламіноетанолу і параамінобензойної кислоти. Білий кристалічний порошок, добре розчиняється у воді (1:1) та спирті. Випускають порошок і 2-процентні розчини в ампулах по 1,5, 10 і 20 мл. Зберігають за списком Б. Фармакодинаміка новокаїну має багато спільного з фармакодинамікою кокаїну, але він погано проникає через поверхневі шари слизових оболонок, тому для термінальної анестезії малоефективний; на нервові стовбури діє значно сильніше, ніж на нервові закінчення, тому його широко застосовують для провідникової анестезії; не звужує судини, що зумовлює швидше всмоктування в кров. Токсичність новокаїну в 4 рази нижча від кокаїну, але при парентеральному введені в комбінації з адреналіну гідрохлоридом (3...5 крапель на 10 мл анестетика) токсичність знижується до 10 разів. З усіх місцевознеболюючих засобів новокаїн найбільш малотоксичний для тварин, але можливі алергічні реакції у вигляді ідіосинкразії. Застосовують новокаїн для різних видів анестезії: інфільтраційної (0,25...0,5-процентні розчини), провідникової (3...6-процентні), спинномозкової (1...2-процентні) та внутрішньоартеріальної (1-процентні). Широко використовують при хворобах органів черевної порожнини (атонія з тимпанією передшлунків, спастичні кольки, механічна непрохідність кишечника тощо), для блокади черевних нервів за В.В.Мосіним, при хворобах органів дихання - за М.П. Федотовим, при випаданні матки та піхви, затриманні посліду, маститах - за Д.Д.Логвіновим та Б.А.Башкировим, а також для профілактики ревматичного запалення копит. Застосовують новокаїн внутрішньовенно при гіпертоніях та спазмах кишок у формі 0,25-процентного розчину: коням - до 2,5 г; великій рогатій худобі - 2,0; дрібним жуйним і свиням - 0,5...0,75; собакам - до 0,5 г.
Дикаїн — Dicainum
Синонім: аметокаїн. Білий кристалічний порошок з слабким жовтуватим відтінком, розчинний у воді (1:10). Зберігають за списком А. За дією в 10... 15 разів сильніший анестезуючий засіб, ніж новокаїн, та в два рази, ніж кокаїн, але в стільки ж разів препарат токсичніший. Добре проникає через поверхневі шари слизових оболонок, що зумовлює високу ефективність при термінальній анестезії. У цьому відношенні він має переваги перед кокаїном, оскільки стійкіший при кип'ятінні та зберіганні в розчинах. Застосовують для термінальної анестезії 0,1...2-процентні розчини обов'язково в комбінації з адреналіну гідрохлоридом.
Заміщені аміди хінолінкарбонової (цинхонінової) кислоти
Совкаїн - Sovcainum Синонім: бутилкаїн Білий або злегка жовтуватий кристалічний порошок, добре розчиняється у воді. Випускають порошок і ампули по 1 мл 0,5- та 1-процентного розчину. Зберігають за списком А. Найсильніший місцевоанестезуючий засіб, але і найбільш токсичний. За дією перевищує новокаїн у 15..20 разів, за тривалістю дії - у 3 рази. Застосовують для термінальної анестезії в концентрації 0,1.,.0Д %, інколи - для спинномозкової (0,5... 1 %) обов'язково в комбінації з судиннозвужуючими засобами.
Заміщені аміди оцетаніліду
Ксикаїн – Xycainum
Синонім: лідокаїну гідрохлорид Білий або злегка жовтуватий порошок, добре розчиняється у воді. Випускають порошок. Зберігають за списком Б. Викликає всі види анестезії. Порівняно з новокаїном діє швидше, сильніше і більш тривалий час. У концентрації до 0,5% токсичність не перевищує новокаїну. У противагу анестезину, новокаїну та дикаїну, при гідролізі в тканинах не утворюється параамінобензойна кислота, що дає підставу застосовувати його разом з сульфаніламідними препаратами. Застосовують для всіх видів анестезії в концентрації від 0,25 до 2%
Тримекаїн – Тгіmесаinum
Білий або злегка жовтуватий порошок, добре розчиняється у воді. Випускають порошок і ампули по 10 мл 0,25- 0,5- і 1-процентного розчину. Зберігають за списком Б. Діє і застосовується так, як і ксикаїн.
Пом'якшувальні засоби Пом'якшувальні засоби - це жири і жироподібні речовини тваринного, рослинного і мінерального походження, які при нанесенні на шкіру, слизові оболонки та поверхню рани вкривають тканини рівномірним тонким шаром, попереджуючи подразнення чутливих рецепторів, а також роблять тканини більш еластичними, стимулюючи кровообіг і таким чином діючи протизапально. Місцева дія пом'якшувальних засобів зменшує біль при запаленні та сприяє нормалізації обмінних процесів і прискорює епітелізацію травмованої шкіри та слизових оболонок. Жироподібні речовини попереджують висихання шкіри, тим самим значно зменшують ризик появи тріщин, а значить, попереджують розвиток запальних процесів. Пом'якшувальні засоби широко використовують у чистому вигляді Втиранням у шкіру, нанесенням на слизові оболонки, поверхню рани та при опіках. Крім того, вони є незамінними як формоутворюючі для виготовлення мазей, паст, лініментів, свічок тощо. Для поверхневої дії до складу м'яких лікарських форм вводять речовини мінерального походження - вазелін, вазелінову олію та парафін, а для більш глибокої чи навіть резорбтивної дії - жири тваринного походження і рослинні олії, які сприяють всмоктуванню лікарських речовин у кров. Лікарські форми, виготовлені на основі жирів, непридатні для тривалого зберігання у зв'язку з поступовим їх окисленням (прогіркання) і утворенням токсичних речовин. Жироподібні речовини (вазелін, парафін) хімічно стійкі і не псуються.
Вазелін - Vaselinum
Суміш твердих, м'яких та рідких вуглеводнів. Продукт перегонки нафти. За ступенем забарвлення розрізняють вазелін білий (Vaselinum album) та жовтий (Vaselinum flavum). Однорідна прозора маса білого або жовтуватого кольору, нерозчинна у воді, добре змішується з оліями та жирами. Застосовують як протизапальний і пом'якшувальний засіб при запаленнях дійок, вимені, шкіри та при опіках, а також як формоутворююче при виготовленні мазей і паст.
Вазелінова олія - Oleum Vaselini
Синонім: рідкий парафін. Суміш рідких вуглеводнів нафти. Прозора масляниста рідина без запаху та смаку. Застосовують зовнішньо, як і вазелін, а також всередину для прискорення проходження фекальних мас. Дози всередину коням до 1 л, собакам - 60... 100 мл.
Віск – Cera
Складні ефіри високомолекулярних жирних кислот, які утворюються відповідними залозами робочих бджіл. Тверда маса з температурою плавлення 63-65 °С. Частіше застосовують жовтий (Cera flava), рідше - вибілений на сонці (Cera alba) віск як складові частини формоутворюючих при виготовленні паст, пластирів, мазей тощо.
Парафін твердий - Paraffinum solidum
Суміш високомолекулярних аліфатичних і циклічних вуглеводнів нафти, а також продуктів, одержуваних при сухій перегонці бурого вугілля, торфу, сланців. Тверда дрібнокристалічна маса без запаху і смаку. Використовують як складову частину формоутворюючих при виготовленні паст, мазей, а також у розплавленому вигляді для глибокого прогрівання тканин при хронічних запальних процесах, зовнішньо - для лікування опіків, виразок, травм.
Озокерит - Ozokeritum
Синонім: гірський віск. Суміш рідких та твердих вуглеводнів, смол, сполук метану і сірководню нафтового походження. М'якувата тверда маса темного кольору без особливого запаху, з температурою плавлення 55...65 °С. Має велику теплоємкість, тому широко застосовується зовнішньо у вигляді гарячих аплікацій, при запаленні внутрішніх органів, вимені, м'язів і суглобів. При змішуванні з вазеліновою або рослинними оліями утворюється пластичний матеріал, який легко втирається в шкіру. Кілька компресів з підігрітого озокериту позитивно впливають на протікання гострих чи хронічних запальних процесів, нормалізуючи кровообіг та лімфовідтік, зменшуючи застійні явища, позитивно впливає на вегетативну іннервацію.
Гліцерин – Glycerinum
Триатомний спирт. Прозора сиропоподібна рідина без запаху, солодка на смак, змішується у всіх співвідношеннях із водою та спиртом. Має здатність поглинати воду і діяти на тканини обволікаюче, пом'якшувально, в'яжуче та злегка подразнююче. При втиранні в шкіру нормалізує кровообіг й попереджує утворення тріщин. При введенні в пряму кишку сприяє звільненню її від фекальних мас. Внутрішньо підсилює секрецію залоз і перистальтику кишечника. Дози всередину: коням - 40,0... 100,0 г; великій рогатій худобі -100,0...250,0; дрібній рогатій худобі і свиням - 25,0...50,0; собакам -15,0...25,0; котам - 5,0... 10,0 г.
Ланолін - Lanolinum
Очищена жироподібна речовина, яку одержують в процесі промивання овечої вовни. У хімічному відношенні відрізняється від інших жирів тим, що жирні кислоти у ньому зв'язані не з гліцерином, а з одноатомними спиртами - холестерином та ізохолестерином. Густа, в'язка маса буро-жовтого кольору зі слабким специфічним запахом. Температура плавлення 38...42 °С. Не розчиняється у воді, але має здатність поглинати її у великих кількостях (до 150 %) без зміни мазеподібної консистенції. Дуже стійкий при зберіганні. Легко втирається в шкіру. Широко застосовують для виготовлення мазей, лініментів, паст.
Жир свинячий очищений - Adeps suillus depuratus
Біла однорідна маса із специфічним запахом. Температура плавлення 34...46 °С. Добре змішується з жирними оліями. При тривалому зберіганні піддається прогірканню, тому його інколи консервують бензойною кислотою (1 %) - Adeps suillus benzoatus. Добре всмоктується шкірою і сприяє проникненню в тканини лікарських речовин. Застосовують як основу для виготовлення мазей і паст. Інколи замість свинячого жиру використовують бичачий (Sebum bovi) або овечий (Sebum ovillum).
Бавовникова олія - Oleum Gossipii
Жирна олія, яку одержують з насіння бавовнику (Gossypium herbaceum). Належить до напіввисихаючих олій. Використовують як розчинник для лікарських речовин для зовнішнього, внутрішнього і парентерального застосування.
Конопляна олія - Oleum Cannabis
Одержують її з насіння конопель (Cannabis sativa). Прозора густувата рідина із своєрідним запахом і смаком. Застосовують як пом'якшувальний засіб зовнішньо, а також як основу для виготовлення розчинів, мазей, лініментів. Інколи вводять всередину як послаблюючий і проносний засіб у дозах: коням -100,0...300,0 г; великій рогатій худобі -150,0...500,0; дрібній рогатій худобі - 50,0... 150,0; свиням - 50,0... 100,0; собакам - 40,0...50,0 г.
Льняна олія - Oleum Lini
Жирна олія з насіння льону (Linum usitatissimum). Прозора світло-коричневого кольору рідина із своєрідним запахом. Застосовують замість соняшникової олії.
Мигдальна олія — Oleum Amygdalarum
Жирна олія з кісточок солодкого або гіркого мигдалю. Прозора жовтувата рідина без запаху. Використовують як розчинник лікарських речовин для зовнішнього, підшкірного і внутрішньом 'язового введення.
Маслинова олія - Oleum Olivarum
Жирна олія з плодів маслини (Olea europea). Прозора жовтувата рідина із своєрідним запахом і смаком. Використовують як розчинник лікарських речовин для зовнішнього, підшкірного або внутрішньом'язового введення.
Персикова олія - Oleum Persicorum
Жирна олія з плодів різних видів розоцвітих (персик, абрикос, сливи, алича). Прозора жовтувата або жовтувато-зеленкувата рідина із своєрідним запахом і смаком. Використовують як розчинник лікарських речовин для зовнішнього, підшкірного та внутрішньом'язового введення.
Соняшникова олія - Oleum Helianthi
Жирна олія з насіння соняшнику. Густа, прозора, світло-жовта рідина із своєрідним запахом і смаком. Використовують всередину як послаблюючий засіб та як розчинник лікарських речовин зовнішнього застосування. Дози всередину: коням - 100,0...300,0 г; великій рогатій худобі -150,0...500,0; вівцям і козам - 50,0...150,0; свиням - 50,0... 100,0; собакам - 10,0...50,0г.
Обволікаючі засоби
Обволікаючі (слизові) засоби - це індиферентні речовини з великою молекулярною масою, які, розбухаючи у воді, утворюють колоїдні розчини. При нанесенні на шкіру, слизові оболонки, поверхню рани вкривають рівномірним тонким шаром і захищають чутливі рецептори від механічних, термічних, хімічних подразнень, діючи болевтамовуюче. Всі вони є поганими провідниками тепла, тому сприяють зігріванню тканин. При цьому нормалізується кровообіг, зменшується набряк і біль, що в цілому можна кваліфікувати як протизапальну дію. Крім того, слизові речовини в деякій мірі є адсорбентами, що також сприяє перебігу патологічних процесів. Застосовують обволікаючі засоби найчастіше всередину при запаленні слизових оболонок стравоходу, шлунка, тонкого кишечника, при отруєнні їдкими речовинами, для послаблення подразнюючої дії деяких лікарських засобів (наприклад, хлоралгідрату всередину або ректально), жуйним тваринам при травматичному ретикуліті тощо. Колоїдні розчини вводять інколи внутрішньовенно для підвищення в'язкості крові та внутрішньом'язово разом з подразнюючими речовинами (наприклад, кальцію хлорид на 1-процентному розчині желатину). Одночасне застосування їх з антисептичними та в'яжучими засобами посилює протизапальну дію. Широко використовують також для виготовлення пілюль, болюсів, кашок.
Крохмаль – Amylum
Одержують з пшениці, картоплі і кукурудзи. Білий борошноподібний порошок, нерозчинний у воді. При кип'ятінні з однаковою кількістю води утворює колоїдний розчин (клейстер). Застосовують зовнішньо як обволікаючий засіб у чистому вигляді або з іншими речовинами (тальк, оксид цинку тощо) у форм присипок та паст при хворобах шкіри (мокнучі екземи, виразки тощо); всередину у формі клейстер (1...5 %) у дозах: коням - 50,0...100,0 г, великій рогатій худобі – 100,0...200,0; дрібній рогатій худобі - 10,0...50,0; свиням -10,0..30,0 г.
Алтейний корінь - Radix Akhaeae
Містить слиз (до 35 %), крохмаль (до 30 %) та інші органічні речовини. Збирають корінь навесні або восени. Застосовують зовнішньо і внутрішньо у формі слизу, відвару, настою, кашки, болюсів коням -10,0... 100,0 г; великій рогатій худобі -15,0...200,0; дрібній рогатій худобі - 5,0...50,0; свиням - 5,0...20,0; собакам - 1,0-10,0 г.
Локричний корінь - Radix Glycyrrhizae
Синонім: корінь солодки. (Radix Liquiritae). Збирають протягом року. Діє відхаркувально, протизапально, послаблююче. Застосовують при запаленні верхніх дихальних шляхів, для поліпшення смаку та при виготовленні болюсів, пілюль, кашок. Дози всередину у формі відвару, сиропу, пілюль, кашок: коням - 10,0...75,0 г; великій рогатій худобі - 15,0... 100,0; дрібній рогатій худобі - 5,0...15,0; свиням - 5,0... 10,0; собакам до 2,0 г.
Насіння льону - Semen Linі
Містить слизові речовини (у шкірочці) і жирну олію. Застосовують зовнішньо у вигляді припарок при гострих та хронічних запаленнях шкіри, суглобів, м'язів, а внутрішньо - у формі відвару як відхаркувальний, протизапальний та послаблюючий засіб. Дози всередину: коням і великій рогатій худобі - 50,0... 100,0 г, дрібній рогатій худобі - 25,0...50,0; свиням - 10,0...25,0 г.
Желатина – Gelatina
Синонім: тваринний клей. Продукт часткового гідролізу колагену. Прозорі листочки без запаху і майже без смаку. Випускають порошок і ампули по 10 та 40 мл 10-процентного розчину. Застосовують всередину і внутрішньовенно при кровотечах, внутрішньом'язово в комбінації з подразнюючими лікарськими речовинами та для виготовлення капсул. Дози всередину: коням і великій рогатій худобі -10,0...30,0 г, дрібній рогатій худобі - 5,0...10,0; собакам - 0,5...3,0 г.
В'яжучі засоби
В'яжучі засоби - це речовини, які мають здатність реагувати з Крім того, під їх дією поверхневі тканини стають щільнішими, звужуються капіляри, зникає гіперемія, зменшуються ексудація, набряк та біль, що в кінцевому результаті зумовлює протизапальний ефект. При нанесенні на свіжу рану в'яжучі засоби звужують судини і капіляри, викликають аглютинацію еритроцитів, що сприяє припиненню кровотеч. У вищих концентраціях вони здатні викликати денатурацію білків, діючи на поверхню рани припікаюче, і можуть навіть викликати некроз. На мікроорганізми в'яжучі засоби діють залежно від концентрації: у слабких - бактеріостатично, у високих - бактерицидно. За походженням та хімічним складом в'яжучі засоби поділяють на органічні та неорганічні. До перших відносять препарати рослинного походження, до других - солі важких металів.
Органічні в'яжучі засоби
Танін – Tanninum
Синонім: галодубильна кислота. Одержують з чорнильних горішків (Gallae turcicae) - наростів на нижній поверхні листя дуба, сік яких містить до 60...70 % таніну, а також із листя сумаху (Rhus согіагіа) та скумпії (Rhus cotinus) родини сумахових (Anacardiaceae). Світло-жовтий або бурувато-жовтий аморфний порошок, легко розчинний у воді та спирті. Діє протизапально, кровоспинно, протимікробно. З деякими алкалоїдами (морфін, кокаїн, атропін, нікотин, фізостигмін) та солями важких металів утворює нерозчинні сполуки. Застосовують всередину при запаленнях шлунка і тонких кишок, при отруєннях алкалоїдами і солями важких металів у формі 0,5...2-процентних розчинів: коням і великій рогатій худобі -10,0...20,0 г; вівцям і козам - 2,0...5,0; свиням - 1,0...2,0; собакам -0,1...0,5 г 2...3 рази на добу. При запальних процесах слизової оболонки ротової та носової порожнин, глотки, гортані, прямої кишки їх промивають 0,5...2-процентним розчином; як кровоспинний засіб зовнішньо 5...10-процентні розчини. При опіках, на рани та виразки, при пролежнях у формі 3...10-процентних мазей та розчину.
Танальбін - Tannalbinum
Продукт взаємодії дубильних речовин скумпії та сумаху з казеїном. Аморфний порошок темно-бурого кольору, практично нерозчинний уводі. Випускають порошок, таблетки. У лужному середовищі кишечника розкладається з утворенням таніну. Застосовують всередину при захворюваннях кишок в дозах: коням -10,0..20,0 г; великій рогатій худобі - 10,0...25,0; дрібній рогатій худобі - 2...5,0; свиням - 2,0...3,0; собакам - 0,3...2,0; хутровим звірам - 0,3... 1,0 г.
Теальбін – Tealbinum
Продукт взаємодії дубильних речовин листя чаю з казеїном. Буруватий аморфний порошок, майже нерозчинний у воді. Дія і застосування такі ж, як і танальбіну.
Кора дуба - Cortex Quercus
Зібрана рано навесні кора молодих гілок дуба черешчатого (Quercus robur). Містить 10…20 % дубильних речовин. Застосовують при запаленнях шлунка і кишок, слизових оболонок рота та глотки у вигляді відварів, порошків і болюсів: коням та великій рогатій худобі -25,0...50,0 г; вівцям і свиням - 5,0...10,0; собакам - 1,0...5,0 г.
Трава звіробою - Herba Нурегісі
Зібрана в період цвітіння і висушена трава звіробою звичайного (Hypericum perforatum) містить близько 10 % дубильних речовин, ефірну олію, смоли та кислоти. Діє в'яжуче, протизапально, антисептично, жовчогінно і сечогінно. З трави виробляють антибіотик новоіманін (Novoimaninum). Застосовують у формі відварів зовнішньо і всередину в дозах: коням і великій рогатій худобі - 20,0...60,0 г, вівцям і свиням - 10,0...20,0; собакам - 3,0...8,0г.
Квітки ромашки - Flores Chamomillae
Зібрані на початку цвітіння і висушені кошики ромашки лікарської (Chamomilla officinalis) містять ефірну олію, дубильні речовини, гіркоти, саліцилову кислоту. Застосовують у формі настойок при запаленні шлунка і кишок та як спазмолітичний засіб; зовнішньо - для промивання слизових оболонок. Дози всередину: коням і великій рогатій худобі - 25,0...50,0 г, вівцям - 5,0... 10,0; свиням - 2,0...5,0; собакам - 1,0...3,0 г.
Кореневище змійовика - Rhizoma Bistortae
Синонім: кореневище ракових шийок. Зібрані після цвітіння і висушені кореневища багаторічної трав'янистої рослини змійовика (Polygonum bistortae) містять до 20 % дубильних речовин, галлову кислоту, крохмаль та інші речовини. Застосовують всередину при запальних процесах шлунка та кишок, при внутрішніх кровотечах у формі відвару в дозах: коням і великій рогатій худобі - 30,0...80,0 г; вівцям і свиням - 10,0...20,0; собакам -2,0...5,0; хутровим звірам - 0,5... 1,5 г. Зовнішньо - для промивання слизових оболонок.
Кореневище і корінь родовика - Rhizoma cum radicibus Sanguisorbae
Зібрані восени і висушені кореневища та корені багаторічної рослини родовика (Sanguisorba officinalis) містять до 25 % дубильних речовин, ефірну олію, сапоніни, крохмаль тощо. Застосовують всередину у формі відвару коням, великій рогатій худобі і свиням - 5,0... 15,0 г. Зовнішньо - для промивання слизових оболонок та при опіках.
Листя шавлії - Folium Salviaе
Зібране протягом літа і висушене листя шавлії лікарської (Salvia officinalis) містить ефірну олію, дубильні речовини (до 5 %), гіркоти. Застосовують всередину у формі настою: коням - 25,0...60,0 г; великій рогатій худобі -30,0...80,0; дрібній рогатій худобі -10,0...5,0; свиням - 5,0... 10,0; собакам - 2,0...6,0 г. Зовнішньо - для промивання слизових оболонок і ран.
Кореневище перстачу - Rhizorna Tormentіllae
Синонім: кореневище дикого калгану. Зібрані восени і висушені кореневища багаторічної трав'янистої рослини перстачу (Potentilla erecta) містять до 20% дубильних речовин, смолу, крохмаль, органічні кислоти тощо. Застосовують всередину у формі відвару коням і великій рогатій худобі - 20,0...40,0г; дрібній рогатій худобі і свиням - 5,0... 15,0; собакам -1,0...3,0; зовнішньо - для промивання ран та слизових оболонок.
Неорганічні в'яжучі засоби
До в'яжучих неорганічного походження відносять сполуки важких металів, які здатні утворювати з білками тканин та мікробних клітин альбумінати. Ступінь в'яжучої, подразнюючої, припікаючої та протимікробної дії залежить від щільності утворюваного альбумінату, що пов'язано, насамперед, з властивостями самого металу, ступенем дисоціації сполуки на іони металу та аніони кислот, характеру аніону, концентрації розчину, тривалості дії і щільності та реактивності тканин. За щільністю альбумінату важкі метали можна розмістити у такий ряд: Al, Pb, Ві, Fe, Cu, Zn, Ag, Hg, де найбільш щільні утворюються розчинними сполуками алюмінію, а найменш щільні - сполуками ртуті. Метали, що утворюють щільні альбумінати, діють поверхнево і не проникають у глибину тканин. їм властива більш виражена місцева в'яжуча дія. Метали, що утворюють пухкі альбумінати, відносно легко проникають у клітини та тканини організму, тому їм властива добре виражена подразнююча, припікаюча та бактерицидна дія. Крім того, ці метали здатні взаємодіяти з функціональними групами (SН, СООН, РO4) багатьох ферментів, що зумовлює їх відносно високу токсичність та добре виражену протимікробну дію. Сполукам металів, що добре дисоціюють у розчинах, притаманна більш виражена місцева дія (ZnCl2) і навпаки (ZnSO4). Для аніонів неорганічних кислот характерним є більш виражена подразнююча та припікаюча дія, у той час як аніони органічних кислот діють переважно в'яжуче. Залежно від концентрації для всіх сполук металів існує загальна закономірність - у слабих концентраціях проявляється в'яжуча та бактеріостатична дія, у вищих - подразнююча, припікаюча та бактерицидна дія. Слід відмітити, що більшість важких металів добре всмоктуються в кров і відіграють важливу біологічну роль як макро- та мікроелементи, а в підвищених кількостях можуть викликати гостре та хронічне отруєння. Ці аспекти їх дії викладені в розділі "Солі важких металів". Виключно як в'яжучі застосовують препарати вісмуту.
Вісмуту нітрат основний – Bismuthi subnitras
Синоніми: субнітрат вісмуту, вісмут азотнокислий основний. Суміш ВіNO3(OH)2, ВіONO3 та ВіOOH. Білий аморфний або дрібнокристалічний порошок, практично нерозчинний у воді та спирті, добре розчиняється в соляній кислоті. Випускають порошок, таблетки по 0,25 і 0,5 мг; 10-процентні мазі; входить до складу таблеток "Вікаір" та "Бісал". При внутрішньому введенні поступово розчиняється в шлунковому соку, діючи в'яжуче та протимікробно. Застосовують у формі мікстур, болюсів, пілюль, таблеток при гастроентеритах та виразках шлунка в дозах: коням - 5,0... 15,0 г; великій рогатій худобі - 20,0...25,0; вівцям – 3,0...8,0; свиням - 2,0...5,0; собакам - 0,5...2,0; хутровим звірам - 0,1...0,4; рідше - зовнішньо на рани, при опіках та виразках у формі 5...10-процентних присипок і мазей.
Ксероформ - Хеrоformum
Трибромфенолят вісмуту основний з оксидом вісмуту. Дрібний аморфний порошок жовтого кольору, із своєрідним запахом, практично нерозчинний у воді та спирті. Містить 50...55 % оксиду вісмуту. Випускають порошок, 3- та 5-процентні мазі на вазеліні. Застосовують всередину при захворюваннях шлунка і кишок: коням - 3,0... 10,0 г; великій рогатій худобі - 5,0... 15,0; дрібній рогатій худобі – 2,0...5,0; свиням -1,0...3,0; собакам - 0,3... 1,0; зовнішньо - у формі 3...10-процентних присипок і мазей на рани, при екземах, опіках, виразкових кератитах.
Дерматол – Dermatolum
Синонім: галлат вісмуту основний. Основна сіль вісмуту і галлової кислоти. Аморфний порошок лимонно-жовтого кольору, без запаху і смаку, практично нерозчинний у воді і спирті. Містить 52...56 % оксиду вісмуту. Випускають порошок і 10-процентну мазь на вазеліні. Застосовують у формі присипок, мазей і свічок (5...20%) на рани, мокнучі виразки, при опіках і запаленні слизових оболонок.
Карбонат вісмуту основний – Bismuthi carbonas basicum
Білий нерозчинний порошок. Застосовують для рентгеноскопії шлунково-кишкового тракту: коням і великій рогатій худобі - до 40,0 г; дрібній рогатій худобі -10,0; собакам - 3,0 г.
Адсорбуючі засоби
Адсорбція (Аdsorbtio) - здатність хімічних речовин (гази, рідини, розчинні сполуки) та твердих дрібних часточок згущуватися на поверхні пористих нерозчинних носіїв. Цими носіями є поглиначі з величезною сумарною поверхнею. В останній час з'явились синтетичні ентеросорбенти, поглинаюча здатність яких перевершує активоване вугілля в сотні разів. В основі адсорбції лежать складні фізико-хімічні процеси, активність яких залежить від молекулярної маси речовин, що адсорбуються, просторової конфігурації їх молекул, електричного заряду, концентрації, температури тощо. Відомо, що адсорбуюча здатність газів та пару збільшується з підвищенням молекулярної маси і концентрації, але зменшується з підвищенням температури. Адсорбція - процес зворотний. Хімічна структура і властивості адсорбованої речовини при цьому не змінюються, тому застосування адсорбентів всередину з метою тимчасового зв'язування токсичних речовин та ендогенних газів потребує подальшого застосування засобів, що сприяють більш швидкому звільненню вмісту (промивання шлунка, проносні, глибокі клізми тощо). Зовнішньо їх використовують у присипках на мокнучі рани, виразки, при екземах з метою підсушування і видалення токсичних продуктів розкладу тканин та мікробних токсинів.
Активоване вугілля - Carbo activatus
Розрізняють активоване вугілля тваринне (Carbo animalis) та активоване вугілля з деревини (Carbo Ligni pulveratus). Перше одержують прожарюванням тваринних кісток, хрящів та інших тканин без доступу повітря, друге - при сухій відгонці деревини листяних порід. Дрібний порошок чорного кольору, нерозчинний у воді і органічних розчинниках. Випускають порошок і таблетки. При тривалому зберіганні поступово втрачається адсорбційна здатність. Застосовують всередину при диспепсіях, кормових інтоксикаціях, отруєнні алкалоїдами, солями важких металів, пестицидами тощо. Дози: коням - 10,0...150,0 г, великій рогатій худобі - 20,0...200,0; дрібній рогатій худобі - до 50,0; свиням - до 10,0; собакам - 0,3...2,0 г.
Біла глина - Bolus alba
Синонім: каолін. Складається переважно із силікату алюмінію. Білуватий з сіруватим відтінком порошок або маса, нерозчинна у воді, але з водою легко змішується з утворенням пластичної маси. Має адсорбуючі і обволікаючі властивості. Застосовують всередину телятам - 50,0...100,0 г; поросятам - 10,0...50,0 г та зовнішньо у формі присипок, паст, мазей при захворюваннях шкіри, виразках, опіках тощо. Інколи використовують як формоутворююче при виготовленні кашок, пілюль та болюсів.
Лікоподій – Lyсоpodium
Спори плавуна булавоподібного (Lycopodium clavatum). Блідо-жовтий порошок без смаку і запаху. Містить до 50 % жирної олії та цукор. Застосовують зовнішньо у формі присипок на мокнучі рани та виразки. Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 1302 | Нарушение авторских прав |