 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Втрата будь-якого органа (або частини тіла) чи втрата органом його функції (зору, слуху, мовлення, функції кінцівки, статевої репродуктивної здатності). 9 страница
Цей нормативний документ передбачає необхідність введення до складу експертної комісії висококваліфікованих спеціалістів із різних галузей медицини, особливо за фахом звинувачуваного в професійно-посадових правопорушеннях. Проте до складу комісії не можуть входити зацікавлені особи — керівники, консультанти лікувального закладу, в якому працює підозрюваний неправомірних діях. Кожен член комісії повинен ознайомитись з матеріалами справи, в тому числі з результатами відомчого розбору, копією акта комісії відділів охорони здоров’я, протоколом клініко-анатомічної конференції тощо. У випадках незгоди будь-якого з членів комісії з висновками або з окремими його пунктами він має право написати особливу думку і прикласти її до акта експертизи. Особливістю проведення подібної експертизи є і те, що на відміну від інших її об’єктів (труп, живі особи, речові докази) в цих випадках об’єктом дослідження є матеріали кримінальної справи, які охоплюють оригінали всіх медичних документів, що належать до факту розслідування, карту амбулаторного і стаціонарного хворого (історію хвороби), акт судово-медичного дослідження або протокол патологоанатомічного розтину трупа, показання лікарів, медичних працівників та інших свідків у справі, які містять відомості медичного характеру. У матеріалах справи має також бути характеристика на лікаря або медичного працівника, який притягується до відповідальності. Від якості цих матеріалів, повноти викладених фактів багато в чому залежать висновки судово-медичної експертної комісії. Іноді виникає необхідність в допиті лікаря на експертній комісії в присутності слідчого, який оформляє при цьому протокол допиту. Висновки судово-медичних експертних комісій повинні бути абсолютно об’єктивними і науково обгрунтованими; базуватися на даних всіх медичних документів. Значення карти стаціонарного хворого (історії хвороби) в експертній та слідчій практиці для визначення наявності тілесних пошкоджень, їх характеру і ступеня тяжкості стану здоров’я особи, що підлягає обстеженню, якості і повноти наданої медичної допомоги та з’ясування інших питань дуже велике, історія хвороби повно і чітко відображає дійсний стан справи (стан здоров’я), допомагає вирішити наведені питання. В деяких випадках медичні документи є єдиним і основним джерелом доказів, тому ставлення до їх оформлення повинне бути дуже ретельним. Немає потреби підкреслювати, наскільки важливим є акуратне і правильне ведення історії хвороби. Проте факти свідчать, що недбале, неуважне ставлення до цього документа спостерігається досить часто. Для того щоб уникнути відповідальності, деякі лікарі роблять підчистки, вносять поправки, доповнення, а іноді навіть переписують історію хвороби повністю, що органами слідства може розглядатись як фальсифікація. При розслідуванні справ, пов’язаних з обвинуваченням лікарів у правопорушеннях, судово-медичним експертам часто доводиться з’ясовувати такі питання: 1) чи правильно і своєчасно був встановлений діагноз хвороби або пошкодження; 2) чи правильно, своєчасно і ефективно проводилось лікування хворого або потерпілого; 3) чи є зв’язок між тяжким розладом здоров’я або смертю і характером хвороби або лікування; 4) яким міг бути наслідок при правильній і своєчасній діагностиці хвороби (пошкодження), а також повноцінному лікуванні; 5) якщо є недоліки в обстеженні, діагностиці і лікуванні хворого або потерпілого, то в чому вони полягають і як вони вплинули на стан пацієнта або яка їх роль у настанні смертельного кінця. В кожній конкретній ситуації перед експертною комісією можуть бути поставлені й інші питання, пов’язані з особливостями випадку. Кваліфікація правопорушень є компетенцією судово-слідчих органів і в завдання судово-медичних комісій не входить. Причини виникнення кримінальних справ, пов’язані з обвинуваченням медичних працівників в правопорушенні, зумовлені насамперед тим, що смерть близької людини є тяжкою травмою для родичів, особливо при раптовому настанні смерті в лікарні після оперативного втручання, а іноді і без цього. В таких випадках у близьких або родичів виникають сумніви щодо своєчасності, правильності і повноти медичної допомоги хворому, і вони звинувачують лікаря в упущеннях, недогляді, неуважності, які з їхньої точки зору, стали причиною смерті. Недостатня обізнаність людей у межах можливостей медицини певною мірою пов’язана з необгрунтовано широкою популяризацією не зовсім перевірених на практиці нових методів лікування, нових препаратів тощо. Внаслідок цього лікарям часто пред’являють несправедливі вимоги в цілком безнадійних випадках хвороби. Однією з причин виникнення кримінальних справ, пов’язаних з обвинуваченням лікарів, є різні упущення і помилки внаслідок низького рівня їх професійної підготовки або відсутності технічної можливості надання необхідної медичної допомоги на потрібному рівні. Іноді лікарі допускають грубі порушення правил і методів діагностики і лікування, а в окремих випадках учиняють і явно злочинні кримінальні дії, про що уже було сказано. Причиною виникнення кримінальних справ, пов’язаних з правопорушенням професійних обов’язків лікарями є грубе, формальне, бездушне ставлення до хворих, їх близьких. Таким чином, у випадках відсутності у лікарів професійних знань, порушення морально-етичних норм поведінки медичних працівників створюються всі умови для виникнення скарг і кримінальних справ щодо звинувачення їх у правопорушеннях. На жаль, таких справ ще багато. За даними літератури, за професійні правопорушення серед лікарів найчастіше притягуються до відповідальності хірурги, акушери-гінекологи і лікарі терапевтичного профілю. На превеликий жаль, не всі хвороби, навіть при правильній організації надання кваліфікованої медичної допомоги, закінчуються добре. В ряді випадків несприятливі наслідки зумовлені різними чинниками — несвоєчасним зверненням хворого по медичну допомогу, атиповим перебігом хвороби, а в зв’язку з цим і неправильно встановленим діагнозом і відповідним лікуванням, недосконалістю методів лікування, а також індивідуальними особливостями організму хворого, які не можуть бути передбачені лікарем. Це так звана категорія лікарських помилок і нещасних випадків в медичній практиці, за які лікарі та інші медичні працівники не несуть кримінальної відповідальності. Лікарська помилка. Під лікарською помилкою розуміють помилку при виключенні наміру, необережності або недобросовісності. Воно не належить до юридичних понять і не підлягає кримінальній відповідальності. Існує кілька класифікацій лікарських помилок. Одні автори класифікують їх за нозологічним принципом (наприклад, при інфаркті міокарда, гіпертонічному кризі, отруєнні тощо), інші — за етапами роботи. З нашої точки зору, найдоцільнішою є така класифікація лікарських помилок: 1) діагностичні; 2) лікувальні; 3) організаційні. В кожній з них можуть бути тактичні і технічні помилки, які мають об’єктивний і суб’єктивний характер. Якщо лікар не несе за помилку кримінальної відповідальності, то це ще не означає, що вона повинна залишитись непоміченою. Аналіз таких помилок, з’ясування і усунення причин їх виникнення є надто важливим елементом роботи всіх лікувальних закладів. Велику допомогу в цьому надають клініко-патоморфологічні конференції. Найважливішими умовами, які сприяють усуненню недоліків у діяльності лікаря, є чітка організація роботи лікувального закладу, постійне удосконалення професійних знань, критична оцінка помилок, виховання високих моральних принципів і почуття відповідальності за виконання своїх службових обов’язків. Під нещасним випадком розуміють такий, коли несприятливий наслідок при медичних втручаннях настає за непередбачених обставин. Іноді навіть під час надання найбільш кваліфікованої медичної допомоги спостерігаються тяжкі наслідки, які кваліфікуються як нещасний випадок у медицині. Лікарські помилки і нещасні випадки потрібно диференціювати з недосвідченими діями, які свідчать про відсутність у лікаря елементарних, обов’язкових для нього знань. Недосвідченість — це невміння у випадках типової хвороби і за звичайних обставин зробити на підставі існуючих наукових даних правильний висновок, тобто встановити відповідний, правильний діагноз. Недосвідченість часто виходить за межі лікарської помилки і кваліфікується за певних умов як професійний злочин. Підбиваючи підсумки викладеному у даному розділі матеріалу слід наголосити, що заходами запобігання виникненню скарг і кримінальних “лікарських справ” є висока професійна підготовка спеціалістів, добра організація і чітка робота всіх підрозділів медичної служби при достатньому матеріально-технічному їх забезпеченні, систематичний контроль за якістю роботи на всіх етапах надання медичної допомоги, висока трудова дисципліна, чітке виконання службових обов’язків кожним працівником і дотримання ним норм лікарської етики і деонтології. Від якості виконання усіх цих положень багато в чому залежить ефективність роботи лікувально-профілактичного закладу, а також кожного медичного працівника. Література 1. Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза трупов. // М.: Медицина, 1976. — 440 С. 2. Акопов В.И. Судебно-медицинская экспертиза по документам. // Р.- на Дону, 1989. — 38 С. 3. Барсегянц Л.О., Левченков Б.Д. Судебно-медицинская экспертиза выделений организма. // М., 1978. — 144 С. 4. Барсегянц Л.О., Верещака М.Ф. Морфологические особенности волос человека в аспекте судебно-медицинской экспертизы. // М., 1982. — 215 С. 5. Бедрин Л.М., Загрядская А.П., Кедров В.С., Уткина Т.М. Судебно-медицинская диагностика скоропостижной смерти от ишемической болезни сердца. // Горький, 1975. — 160 С. 6. Бедрин Л.М., Загрядская А.П. Судебно-медицинские возможности исследования эксгумированного трупа. // Горький, 1978. — 52 С. 7. Бердичевский Ф.Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за нарушение профессиональных обязанностей. // М.: Юридическая литература, 1970. — 128 С. 8. Бережной Р.В. Судебно-медицинская экспертиза отравлений техническими жидкостями. // М., 1977. — 207 С. 9. Богуславский А.П. Судебно-медицинская экспертиза трупов неизвестных лиц. // К.: Здоровья, 1964. — 143 С. 10. Ботезату Г.А., Мутой Г.Л. Асфиксия. // Кишинев, 1983. — 85 С. 11. Ботезату Г.А., Тетерчев В.В., Унгурян С.В. Диагностика давности смерти в судебной медицине. // Кишинев, 1987. — 134 С. 12. Вермель М.Г. Вопросы теории судебно-медицинского заключения. // М., 1979. — 112 С. 13. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. // К.: Вища школа, 1987. — 199 С. 14. Громов А.П. Курс лекций по судебной медицине. // М., 1970. — 312 С. 15. Громов А.П. Биомеханика травмы. // М.: Медицина, 1979. — 275 С. 16. Дерябин И.И., Насонкин О.С. Травматическая болезнь. // Л.: Медицина, 1987. — 304 С. 17. Десятов В.П. Смерть от переохлаждения организма. // Томск: ТГУ, 1977. — 127 С. 18. Дидковская С.П., Фесенко Е.В., Гарницкий С.П. Наркомания: уголовно-правовые и медицинские проблемы. // К.: Вища школа, 1989. — 156 С. 19. Завальнюк Д.Х. Краткий словарь судебно-медицинских терминов. // К.: Вища школа, 1982. — 200 С. 20. Загрядская А.П. Определение орудия травмы при судебно-медицинском исследовании колото-резаного ранения. // М., 1968. — 151 С. 21. Загрядская А.П., Федоровцев А.Л., Королева Е.И. Судебно-медицинское исследование клеток и тканей. // М.: Медицина, 1984. — 104 С. 22. Калитиевский М.Ф. Макроскопическая дифференциальная диагностика патологических процессов. // М., 1987. — 400 С. 23. Кононенко В.И., Крапивкин Ю.А. Огнестрельная и взрывная травма. // Харьков, 1991. — 52 С. 24. Концевич И.А. Экспертиза странгуляций. // К: Здоровья, 1968. — 154 С. 25. Концевич И.А. Судебно-медицинские аспекты врачебной практики. // К.: Здоровья, 1974. — 127 С. 26. Концевич И.А. Долг и ответственность врача. // К.: Вища школа, 1983. — 112 С. 27. Костылев В.И. Идентификация острых травмирующих предметов по следам-повреждениям на теле. // К., 1983. — 72 С. 28. Крюков В.Н. Механика и морфология переломов. // М., 1986. — 160 С. 29. Курако Ю.П., Букина В.В. Легкая закрытая черепно-мозговая травма. // К.: Здоровья, 1989. — 160 С. 30. Кустанович С.Д. Исследование повреждений одежды в судебно-медицинской практике. // М., 1965. — 217 С. 31. Лабораторные и специальные методы исследования в судебной медицине. // В.И. Пашкова, В.В. Томилин (ред.). // Л.: Медицина, 1975. — 454 С. 32. Лисицын А.Ф. Судебно-медицинская экспертиза при повреждениях из охотничьего гладкоствольного оружия. // М., 1968. 33. Марчук А.І. Судова медицина. Курс лекцій: Навчальний посібник. // К.: Генеза, 1997. — 144 С. 34. Матышев А.А. Распознавание основных видов автомобильной травмы. // М.: Медицина, 1969. — 128 С. 35. Матышев А.А. (ред.) Осмотр трупа на месте его обнаружения. // М., 1989. — 263 С. 36. Мельников Ю.Л., Жаров В.В. Судебно-медицинское определение времени наступления смерти. // М., 1978. — 168 С. 37. Молчанов В.И., Попов В.Л., Калмыков К.Н. Огнестрельные повреждения и их судебно-медицинская экспертиза. // М.: Медицина, 1990. — 270 С. 38. Муханов А.И. Атлас-руководство по судебной медицине. // К., 1988. — 232 С. 39. Назаров Г.Н. Судебно-медицинская экспертиза расчлененных трупов. Учебное пособие. // М., 1988. — 26 С. 40. Назаров Г.Н., Николенко Л.П. Судебно-медицинское исследование электротравмы. // М., 1992. — 144 С. 41. Назаров Г.Н., Макаренко Т.Ф. Методы спектрального анализа в судебной медицине. // М.: МНПП "ЭСИ", 1994. — 360 С. 42. Наказ МОЗ України №6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України", 1995 р. 43. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України. // К.: Юрінком, 1997. — 960 С. 44. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України. // К.: Юрінком, 1997. — 624 С. 45. Науменко В.Г., Грехов В.В. Церебральные кровоизлияния при травме. // М.: Медицина, 1975. — 198 С. 46. Науменко В.Г., Митяева Н.А. Гистологический и цитологический методы исследования в судебной медицине. // М.: Медицина, 1980. — 304 С. 47. Поліщук М.Є., Верхоглядова Т.П., Лісовий А.С., Шевчук В.А. Клініка та судово-медична експертиза черепно-мозкових ушкоджень. // К., 1996. — 118 С. 48. Попов В.А. Судебная медицина. // Л.: ВОЛМА, 1985. — 314 С. 49. Попов В.Л. Черепно-мозговая травма. // М., 1988. — 240 С. 50. Попов В.Л. Судебно-медицинская казуистика. // Л.: Медицина, 1991. — 304 С. 51. Поркшеян Д.Х. Судебно-медицинская экспертиза при железнодорожных происшествиях. // М.: Медицина, 1965. — 152 С. 52. Поттер С. Патологическая анатомия плодов новорожденных и детей раннего возраста. // М.: Медицина, 1971. — 216 С. 53. Правила медичного розслідування авіаційних подій. Державний департамент авіаційного транспорту України. // К., 1995. — 124 С. 54. Прокоп О., Геллер В. Группы крови человека. // М.: Медицина, 1991. — 511 С. 55. Ромоданов А.П., Педаченко Г.А., Полищук Н.Е. Черепно-мозговая травма при алкогольной интоксикации. // К.: Здоровья, 1982. — 160 С. 56. Рубежанский А.Ф. Определение по костным останкам давности захоронения трупа. // М.: Медицина, 1978. — 120 С. 57. Руководство к практическим занятиям по судебной медицине. Концевич И.А. (ред.) // К.: Вища школа, 1988. — 328 С. 58. Сапожников Ю.С. Судова медицина. // К.: Вища школа, 1970. — 262 С. 59. Сапожников Ю.С., Гамбург А.М. Судебная медицина. // К.: Вища школа, 1976. — 315 С. 60. Сапожников Ю.С., Гамбург А.М. Судебная медицина. // К.: Вища школа, 1980. — 328 С. 61. Сапожникова М.Л. Морфология закрытой травмы груди и живота. // М.: Медицина, 1980. — 160 С. 62. Сергеев Ю.Д. Профессия врача. // К.: Вища школа, 1988. 63. Сердюков М.Г. Судебная гинекология и судебное акушерство. // М., 1965. 64. Сингур Н.А. Ушибы мозга. // М.: Медицина, 1970. — 223 С. 65. Солохин А.А. Судебно-медицинская экспертиза в случаях автомобильной травмы. // М., 1969. — 234 С. 66. Струков А.И. Общая патология человека. // М.: Медицина, 1990. — т. 1, 448 С. — т. 2, 416 С. 67. Судебная медицина. Крюков В.Н. (ред.) // М.: Медицина, 1990. — 448 С. 68. Судебная медицина (руководство для врачей). Матышев А.А., Деньковский А.С. (ред.) // М., 1985. — 488 С. 69. Судебная медицина. Томилин В.В. (ред.) // М.: Инфра-М-Норма, 1996. — 370 С. 70. Судебно-медицинское исследование трупа. Громов А.П., Капустин А.В. (ред.). // М.: Медицина, 1991. — 320 С. 71. Судебно-медицинская травматология (руководство). Громов А.П., Науменко В.Г. (ред.) // М., 1977. — 367 С. 72. Томилин В.В., Барсегянц Л.О., Гладких А.С. Судебно-медицинское исследование вещественных доказательств. // М.: Медицина, 1989. — 304 С. 73. Хельмут Альтхофф. Синдром внезапной смерти у детей. // М., 1983. — 144 С. 74. Хижнякова К.И. Динамика патоморфологии черепно-мозговой травмы. // М., 1983. — 184 С. 75. Хрущелевски Э. Шперль-Зейфридова. Секция трупов плодов и новорожденных. // М., 1962. — 224 С. 76. Шершавкин С.В. История отечественной судебно-медицинской службы. // М.: Медицина, 1968. — 183 С.
Зміст Передмова................................................................... 3 Розділ I Судова медицина, її визначення, зміст, завдання, значення. Історія розвитку судової медицини та відповідних 1. Визначення, зміст, завдання і значення 2. Стисла історія розвитку судової медицини.......... 10 3. Розвиток кафедр судової медицини Розділ II Процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи 38 1. Роль і місце судово-медичної експертизи 2. Судові експерти та їх участь в експертизі............ 41 3. Роль судово-медичного експерта у 4. Роль судово-медичного експерта 5. Судово-медична документація.............................. 49 6. Структура судово-медичної експертизи............... 52 Розділ III Судово-медичне вчення про смерть 1. Умирання і смерть................................................. 56 2. Судово-медичні аспекти пересадження 3. Ранні абсолютні ознаки смерті.............................. 67 4. Пізні абсолютні ознаки смерті.............................. 82 5. Визначення давності настання смерті................... 92 Розділ IV Судово-медична експертиза трупа............. 96 1. Загальні положення................................................ 96 2. Порядок проведення судово-медичної 3. Зовнішнє дослідження трупа................................. 99 4. Внутрішнє дослідження трупа............................ 104 5. Особливості дослідження трупів невідомих осіб 109 6. Вилучення матеріалу для 7. Оформлення результатів судово-медичної 8. Судово-медична класифікація смерті................. 120 Розділ V Огляд трупа на 1. Загальні положення.............................................. 125 2. Завдання лікаря під час огляду трупа 3. Особливості огляду місця виявлення 4. Виявлення, фіксація, вилучення речових 5. Вилучення інших біологічних об’єктів............... 142 Розділ VI Судово-медична експертиза 1. Загальні положення.............................................. 146 2. Значення раптової смерті.................................... 148 3. Вплив чинників ризику на настання 4. Причини і генез раптової смерті 5. Раптова смерть від хвороб органів дихання....... 159 6. Раптова смерть від хвороб органів травлення.... 160 7. Раптова смерть від хвороб центральної нервової системи, сечостатевих органів, інфекційних 8. Раптова смерть у дитячому віці.......................... 163 9. Раптова смерть за особливих обставин.............. 166 Розділ VII Судово-медична експертиза 1. Особливості дослідження трупів 2. Встановлення новонародженості........................ 172 3. Встановлення доношеності і зрілості плода...... 175 4. Встановлення життєздатності новонародженого 177 5. Встановлення живонародженості........................ 181 6. Причини смерті новонароджених....................... 188 Розділ VIII Судово-медична травматологія................ 194 1. Класифікація пошкоджень................................... 194 2. Травматизм та його види..................................... 195 3. Пошкодження тупими предметами..................... 198 4. Транспортний травматизм................................... 218 5. Автомобільна травма........................................... 219 6. Мотоциклетна травма.......................................... 231 7. Залізнична травма................................................ 232 8. Травма на водному транспорті........................... 236 9. Авіаційна травма.................................................. 237 10. Сільськогосподарська травма........................... 241 11. Шахтна травма................................................... 243 12. Пошкодження гострими предметами............... 244 13. Пошкодження одягу при травмі тупими 14. Причини смерті при механічній травмі............ 258 15. Встановлення зажиттєвості і Розділ IX Судово-медична експертиза 1. Вогнепальна зброя та її класифікація.................. 272 2. Пошкодження при пострілі впритул................... 280 3. Пошкодження при пострілі з близької відстані.. 284 4. Пошкодження при пострілі з неблизької відстані 288 5. Пошкодження при пострілах 6. Особливості вогнепального ранового каналу.... 296 7. Вогнепальні пошкодження одягу........................ 299 8. Встановлення послідовності 9. Визначення можливості смертельно 10. Методи дослідження вогнепальних 11. Вибухова травма................................................ 307 12. Рід насильної смерті.......................................... 310 Розділ X Судово-медична експертиза при 1. Функціональні розлади та морфологічні 2. Повішення............................................................ 319 3. Задушення петлею............................................... 328 4. Задушення руками............................................... 331 5. Закриття отворів рота і носа............................... 333 6. Закриття дихальних шляхів 7. Стискання грудної клітки і живота...................... 337 8. Утоплення............................................................ 339 Розділ XI Пошкодження від дії 1. Пошкодження від дії високої 2. Місцева дія високої температури........................ 349 3. Загальна дія високої температури (перегрівання) 356 4. Пошкодження від дії низької температури......... 358 5. Місцева дія низької температури 6. Загальна дія низької температури Розділ XII Пошкодження і смерть від змін атмосферного тиску 367 1. Загальна дія на організм підвищеного 2. Загальна дія на організм зниженого Розділ XIII Судово-медична експертиза 1. Загальні положення.............................................. 371 2. Особливості дії електричного струму................ 374 3. Діагностика смерті від дії технічної електрики 376 4. Пошкодження від дії атмосферної електрики.... 380 Розділ XIV Судово-медична експертиза при ура- 1. Загальна дія іонізуючого випромінювання......... 382 2. Особливості проведення 3. Гостре місцеве променеве ураження.................. 387 4. Гостра променева хвороба.................................. 390 5. Хронічне променеве ураження............................ 393 6. Дія малих доз іонізуючого випромінювання...... 394 Розділ XV Судово-медична токсикологія................... 397 1. Загальні положення.............................................. 397 2. Умови дії отрут.................................................... 400 3. Діагностика отруєння........................................... 409 4. Класифікація отрут.............................................. 413 5. Отрути з переважно місцевою дією (корозійні).. 413 6. Деструктивні отрути............................................ 417 7. Кров’яні отрути.................................................... 424 8. Нервово-функціональні отрути........................... 428 9. Пестициди (отрутохімікати)................................ 448 10. Харчові токсини (харчові отрути).................... 451 Розділ XVI Судово-медична експертиза потерпілих, звинувачуваних та інших осіб 456 1. Приводи і порядок проведення експертизи........ 456 2. Судово-медична експертиза з встановлення 3. Судово-медична експертиза працездатності...... 474 4. Судово-медична експертиза стану здоров’я, 5. Визначення віку.................................................... 484 Розділ XVII Судово-медична експертиза 1. Особливості проведення експертизи 2. Визначення статі.................................................. 494 3. Встановлення статевої зрілості........................... 496 4. Встановлення порушення цілості дівочої пліви. 499 Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 839 | Нарушение авторских прав |