Цивільно-правова відповідальність – це невигідні майнові наслідки, встановлені законом або договором на випадок на випадок невиконання абсолютних обов‘язків, а також невиконання або неналежного виконання боржником зобов‘язання.
Умови цивільно-правової відповідальності:
1) наявність майнової шкоди;
2) протиправність дії, якою заподіяно шкоду;
3) причинний зв‘язок між протиправною дією і шкодою;
4) вина особи, яка заподіяла шкоду. Цивільна відповідальність настає при наявності всіх 4х умов одночасно. Підставами звільнення боржника від відповідальності є випадок і непереборна сила. Залежно від підстав виникнення правовідносин, за порушення яких виникає відповідальність, вона поділяється на договірну і позадоговірну. Договірна відповідальність виникає внаслідок порушення умов договору. Позадоговірна відповідальність виникає з позадоговірних зобов‘язань. Позадоговірні зобов‘язання виникають внаслідок нанесення шкоди, з оголошення конкурсу та публічного обіцяння винагороди, із збереження чужого майна. Види позадоговірних зобов‘язань детально регламентуються ЦК. Якщо у зобов‘язанні є декілька зобов‘язаних осіб, їх відповідальність може бути часткова, солідарною або субсидіарною. При частковій відповідальності співборжники мають виконати зобов‘язання відповідно до своїх часток. Часткова відповідальність застосовується у всіх випадках, якщо в законі або в договорі для конкретних правовідносин не встановлюється солідарна або субсидіарна відповідальність. При солідарній відповідальності кредитор може звернутися з вимогою до будь-кого із співборжників як в частині, так і в повному обсязі боргу. При цьому співборжник, який повністю виконав зобов‘язання, має право вимагати від інших співборжників відповідного відшкодування. Таке право називається правом регресної вимоги. При субсидіарній відповідальності існує головний боржник і додатковий (субсидіарний) боржник. Кредитор має право звернути стягнення до субсидіарного боржника лише в тому випадку, коли у головного боржника не вистачає власних коштів для виконання зобов‘язання (напр.: батьки за неповнолітніх від 14 до 18 років).
2. Цивільно-правова відповідальність медичного персоналу
Цивільно-правова відповідальність - вид юридичної відповідальності, передбачений за цивільне правопорушення. Вона настає незалежно від кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності і застосовується окремо або доповнює їх. Однак якщо інші види відповідальності спрямовані на досягнення суспільного порядку і покарання правопорушників, то цивільно-правова має на меті компенсації матеріальної та моральної шкоди, наприклад заподіяної пацієнтові в процесі надання медичної допомоги.
Громадянська відповідальність у сфері охорони здоров'я може носити як загальний, так і персоніфікований характер, тобто за дії, що порушують права громадян, може бути притягнуто до відповідальності як заклад охорони здоров'я в цілому, як особа, що спричинила будь-якої шкоди, так і конкретний медичний працівник.
Негативні наслідки у вигляді порушення прав пацієнта або заподіяння шкоди його здоров'ю під час лікування є відправною точкою цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності, оскільки припускають наявність і об'єкта правопорушення, і протиправність веління співробітників медичної організації. Докази вимагає лише причинно-наслідковий зв'язок, об'єктивно встановлює залежність настання негативних наслідку від дій медичного персоналу. При відсутності такого зв'язку зазначена відповідальність не настає.
Громадянська відповідальність для медичного персоналу може настати:
1) при необережному заподіянні легкої шкоди здоров'ю (ст.1064 ЦК України);
2) при заподіянні шкоди здоров'ю будь-якої тяжкості в умовах крайньої необхідності (ст.1067 ЦК України);
3) при заподіянні шкоди здоров'ю неналежним виконанням медичної послуги (ст.737, 739, 503, 783 ЦК України). Шкода здоров'ю в цих випадках підлягає відшкодуванню незалежно від вини заподіювача (ст.1095 ЦК України) і від того, чи перебував пацієнт (позивач) у договірних відносинах з ЛПЗ (відповідачем);
4) при заподіянні шкоди здоров'ю внаслідок недостовірної або недостатньої інформації про медичну послугу (ст.732 ЦК України). Шкода здоров'ю в цих випадках підлягає відшкодуванню незалежно від вини заподіювача (ст.1095 ЦК України) і від того, чи перебував пацієнт (позивач) у договірних відносинах з ЛПЗ (відповідачем);
5) при заподіянні шкоди здоров'ю у вигляді нездійснення нагляду за неповнолітніми в лікувально-профілактичних установах в момент заподіяння шкоди (ст.1073, 1074 ЦК РФ).