АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тема 8.2: Медичне обслуговування – одна з форм соціального забезпечення

1. Медичне обслуговування – одна з форм соціального забезпечення

Література:

Основна:

1. Брецко Ф. Ф.Основи держави і права: Навч. посіб.: У 2 кн. - Ужгород, 1998.

2. Забарний Г. Г., Калюжний Р. А., Шкарупа В. К.Основи держави і права. - К., 2002.

3. Керецман В., Семерак О.Правознавство. - К., 2002.

4. Ківалов С. В., Музиченко П. П. та ін.Основи правознавства України. - Харків, 2002.

5. Котюк В. О.Основи держави і права. - К., 2001.

6. Лисенков С. Л.Основи держави і права у запитаннях та відповідях: Навч. посіб. - К., 1997.

7. Лисенков С. Л.Основи правознавства. - К., 2000.

8. Молдован В. В.Основи держави і права: Курс лекцій. - К., 1997.

9. Основиправознавства / За ред. І. Б. Усенка. - К., 2002.

10. Основидержави і права: Навч. посіб. / За ред. А. М. Колодія іА. Ю.Олійника. - К., 1997.

11. Пастухов В. П., Пеньківський В. Ф., Наум М. Ю.Основи правознавства. - К., 2000.

12. Правознавство: Навч. посіб. / За ред. В. Г. Гончаренка. - К., 2002.

13. Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова. - К., 2002.

Додаткова:

14. Братанюк Л.Є. – Основи права і законодавства в охороні здоров’я. – К., 2010

15. Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю. Медичне право України. - К., 2008

1. Медичне обслуговування – одна з форм соціального забезпечення

Право на охорону здоров'я з-поміж інших є найширшим: воно включає право на медичну допомогу і право на медичне страху­вання. Тобто право на медичну допомогу є відносно самостійним. Варто відрізняти права та обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я й, відповідно, обов'язки держави щодо його забезпечен­ня, і права пацієнтів під час здійснення медичної допомоги. Пер­ша група прав має загальний характер (вони сформульовані у ст. 6 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я») і зачіпає майже усі сфери, що оточують життєдіяльність людини. У сфері охорони здоров'я утворений цілий конгломерат суспіль­них відносин — медичних, фінансових, управлінських, органі­заційних.

Основними принципами медичного права є:

Ø рівність можливостей кожного отримати медичну допомогу;

Ø її доступність для кожного;

Ø безоплатність гарантованого мінімуму медико-санітарної допомоги;

Ø кваліфікованість медичної допомоги, зокрема її відповід­ність сучасному рівню науки і техніки в галузі медицини;

Ø відповідальність держави за стан охорони здоров'я населення;

Ø заборона дій медичного працівника на шкоду пацієнту.

Основою медичного права є інститут медичного обслугову­вання.

Медичне обслуговування подібне до соціального, тут є елемент соціального надання. У науці медичного права формується систе­ма фундаментальних юридичних понять, таких як «здоров'я», «хвороба», «пацієнт», «лікар, що лікує», «сімейний лікар», «ме­дична допомога», «лікарська допомога», «невідкладна медична допомога», «високоспеціалізована медична допомога», «медико- соціальна

допомога», «медична послуга», «додаткова медична послуга», «медичне обслуговування», «медичний експеримент», «корекція (зміна) статі», «трансплантація органів людини», «ме­дичний огляд», «медичне обстеження», «профілактичне щеплен­ня» тощо. Визначення і закріплення цих термінів у юридичних нормах на рівні єдиного закону мають велике практичне значен­ня як для медичних працівників, так і для пацієнтів.

Критерії, за якими можна відокремити медичну послугу від медичної допомоги, це мета (корисний результат) і платність. Під час надання медичної послуги може досягатися не тільки ліку­вальний (відновлювальний) результат, а й додатковий естетич­ний ефект. Характерними особливостями медичної послуги є:

а) діяльність (дії) медичного характеру надавача медичної послуги завжди спрямована на особливе благо фізичної особи — здоров'я;

б) очікуваний «корисний» результат медичної послуги не може бути цілком гарантованим послугонадавачем;

в) медична послуга не може бути повністю стандартизована, тому що характер самих дій суб'єкта надання медичної послуги може істотно відрізнятися залежно від різних факторів, які не можна повністю передбачити;

г) до медичної послуги та її надавача з боку держави висува­ються підвищені вимоги, оскільки медичне втручання завжди пов'язане з ризиком заподіяння шкоди здоров'ю чи життю люди­ни.

Надання послуги та її використання — єдиний нерозривний процес, результат послуги невіддільний від самої послуги. Крім того, виконання медичної послуги характеризується неоднорід­ністю та змінністю. Якість та обсяг медичної послуги залежить від того, хто конкретно її надає, а також від того, кому, коли, де і як її надають.

Досягнення прийнятного для суспільства рівня охорони здоров'я та гарантій якості медичного обслуговування можливе в умовах реалізації інтенсивного розвитку системи, оскільки екс­тенсивний напрям вичерпав свої можливості.

Насамперед це стосується обґрунтування, створення і впрова­дження нових механізмів контролю якості діяльності медичного закладу, розроблення формалізованих технологій та уніфікова­них принципів оцінювання якості медичного обслуговування в нових умовах діяльності галузі.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 3054 | Нарушение авторских прав