 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ГІСТАМІН І ШЛУНКОВА СЕКРЕЦІЯ
Точилася дискусія про участь Н1- та Н2-рецепторів в регуляції шлункової секреції. Досліджуючи вплив Н1- та Н2-блокаторів на експериментальне виразкоутвореня, дослідники прийшли до висновку, що лише Н2-рецептори відповідають за секреторну реакцію в шлунку викликану гістаміном. Напроти, Black та співавт. [129] в дослідах на собаках і кішках продемонстрували, що активація Н1-рецепторів шлунка призводить до інгібування секреції НСІ. G. Bertaccini [127,128] також вказував на реципрокну взаємодію між Н1- та Н2-рецепторами в стимуляції шлункової секреції. З метою встановити локалізацію Н1-гістамінових рецепторів, які беруть участь в пригніченні секреції кислоти в шлунку, були проведені досліди на ізольованих препаратах дна шлунка морської свинки. Показано, що в умовах, коли пряма дія гістаміну на слизову оболонку не залежить від його впливу на серцево-судинну і дихальну системи, стимуляція Н1-гістамінових рецепторів не пригнічує секретогенну активність гістаміну [203]. Третій тип гістамінових рецепторів був відкритий ще 15 років назад [82,111], як пресинаптичний рецептор, представлений на нервових закінченнях в межах центральної і периферичної нервових систем [198,228,403]. Роль цих рецепторів в регуляції шлукової секреції привертає увагу багатьох дослідників. За даними M. L. Shubert [399] збудження Н3-рецепторів, які локалізовані на D клітинах, збільшує кислотну секрецію, зменшуючи пригнічуючу дію соматостатину на G клітини, антрального відділу шлунка щурів. В той же час дослідження, проведені іншими дослідниками на котах, собаках, кролях, свідчать, що гістамін гальмує кислотну секрецію шлунка через Н3- гістамінові рецептори [157,306,420]. Також важливим є відомості про локалізацію цих рецепторів на мембрані ECL клітин, збудження яких пригнічує синтез і вивільнення гістаміну [370,389,429]. Можливо, що як раз супутня локалізація Н3- гістамінових рецепторів на ECL і D клітинах є відповідальною за різноманітність ефектів отриманих на різних видах інтактних тварин [371,457,494].
Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 519 | Нарушение авторских прав |