АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОБГРУНТУВАННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО ДІАГНОЗУ

Попередній діагноз — це діагноз, який формулюється безпосередньо під час звернення хворого по медичну допомогу на підставі отриманих на цей час даних (до початку систематичного обстеження в динаміці).

Попередній діагноз є вкрай потрібним для планування обстежен­ня та початкового етапу лікування пацієнта.

На підставі скарг хворого (виділити основні), даних анамне­зу (давність, тривалість, характер перебігу хвороби), фізичного обстеження та результатів додаткових методів дослідження фор­мулюють діагноз основного захворювання. Обґрунтовують пері­од, варіант перебігу захворювання, активність та тяжкість проце­су, ступінь функціональних розладів ураженого органа. Діагноз повинен бути етіологічним (по можливості), патогенетичним, ана­томічним та функціональним.

За наявності ускладнень та супутніх захворювань їх обґрун­товують окремо, так само, як і основне.

Основне захворювання — прогностично найнесприятливіше і най­тяжче за перебігом (саме по собі або внаслідок його ускладнень), що найчастіше є причиною госпіталізації.

Ускладнення — це етіологічно або патогенетично зумовлений ос­новним захворюванням вторинний патологічний процес, що призводить до появи клінічних синдромів, анатомічних та функціональних змін, котрі якісно відрізняються від основних ознак хвороби.

Супутнє захворювання — це захворювання, яке поєднується із основним, але етіологічно й патогенетично з ним не пов'язане і немає головного значення у клінічній симптоматиці хвороби у конкретного хворого.

Примітка. 1. Приблизна схема обгрунтування діагнозу: "На підставі скарг хворого на (перерахувати основні характерні скарги із розділу "Скарги"), виходячи з даних анамнезу (коротко із відповідного розділу історії хвороби навести характерні особливості розвитку захворювання), беручи до уваги дані фізичного обстеження (з розділу "Фізичне обстеження хворого"навести основні загальні й місцеві симпто­ми, характерні для захворювання, діагноз якого обґрунтовується), а також враховуючи результати додаткових досліджень (перераховують ті зміни показників додаткових методів дослідження, які підтверджують діаг­ноз, що обґрунтовується), можна встановити попередній діагноз (назва основного захворювання, його період, варіант перебігу і т. ін.)".

2. Допускається окремо обґрунтовувати частини діагнозу (а саме, нозологіч­ну форму, період захворювання, варіант перебігу, ступінь функціональ­них розладів та ін.).

ПЛАН ДООБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО

Наводять план подальшого обстеження хворого (лабораторні, інструментальні, морфологічні, рентгенологічні та інші методи дослідження), потрібного для уточнення деталей діагнозу, прове­дення диференційної діагностики та корекції лікування.

Примітка. 1. Не слід включати дослідження, які не знайдуть застосування під час проведення диференційного діагнозу.

2. Повторні дослідження крові та сечі проводять за потребою, але не рідше одного разу на 10 діб. Інші повторні лабораторні та інструментальні дослідження проводять залежно від захворювання і перебігу хвороби.

3. Участь куратора-студента в проведенні призначених хворому додаткових досліджень є обов'язковою.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 935 | Нарушение авторских прав