АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

АУТОІМУННИЙ ГЕПАТИТ

У більшості випадків етіологія аутоімунного гепатиту не відома.

Виділяють хронічний аутоімунний гепатит, який супроводжується вираженими імунологічними порушеннями (синоніми: підгострий гепатит, люпоїдний гепатит, активний ювенільний цироз, захворювання печінки у молодих жінок, прогресуючий гипергаммаглобулинемический гепатит).

Сутність захворювання зводиться до дефекту імунорегуляції. У цих хворих виявляється зниження Т-супресорної субпопуляції Т-лімфоцитів та наявність в крові аутоантитіл.

Генетичний фактор відіграє роль у розвитку аутоімунного гепатиту. Аутоімунний гепатит в рідкісних випадках може бути результатом ранішеперенесеного вірусного гепатиту А, що пояснюється рядом специфічних імунних порушень, характерних для цієї інфекції.

Морфологічно в біоптаті печінки визначаються лімфомакрофагальние елементи, плазмоцити на ранній стадії захворювання. Прибезперервному перебігу процесу протягом одного-двох років формується цироз печінки. У 3 рази частіше, ніж чоловіки, хворіють молоді жінки і дівчата.

Хворі скаржаться на слабкість, втрата апетиту, жовтяницю, темну сечу, артралгія, міалгія. Різко підвищуються в сироватці крові рівень білірубіну до 100-200 ммоль/л і активність трансаміназ до 200 ОД, тому цю форму гепатиту слід диференціювати з гострим вірусним гепатитом.

Інший варіант початку аутоімунного гепатиту проявляється інтермітуючій лихоманкою і протягом декількох років може розглядатися як ревматоїдний поліартрит, системний червоний вовчак, лімфогранулематоз, міокадіт та ін. Лихоманка часто поєднується з артралгіями, міалгія, болями в животі.

На пізніх стадіях до цих симптомів приєднуються:прогресуюча жовтяниця, свербіж шкіри, гепатомегалія, геморагічні висипання (рецидивуюча пурпура) у вигляді крапок і плям, не зникаючих при натисненні і які залишають після себе темну пігментацію. Іноді буває вовчак, вузлувата еритема, вогнищева склеродермія.

У всіх хворих розвивається аменорея, вугри, гірсутизм, судинні зірочки, червоні долоні, поряд зі збільшенням печінки зустрічається спленомегалія і дуже рідко асцит. Хворі довго зберігають загальне добре самопочуття.

Хронічний аутоімунний гепатит - Системне захворювання з ураженням слизових, серозних оболонок, шкіри і внутрішніх органів (плеврит, міокардит, артрити, гломерулонефрит, виразковий коліт, хвороба Шегрена, діабет, гемолітична анемія та ін.)

Печінкова енцефалопатія розвивається в термінальній стадії, а ознаки «малої» печінкової недостатності (сонливість, млявість, зниження працездатності) часто спостерігається в період загострення захворювання. Більшість хворих помирають протягом перших років захворювання, особливо при безперервно рецидивуючому перебігу, у частини хворих швидко формується цироз печінки по типу макронодулярного.

Хронічний аутоімунний гепатит супроводжується різким підвищенням білірубіну, трансаміназ (іноді підвищені в 10 разів), специфічних дегідрогеназ сироватки крові, різкою гіпергаммаглобулінемією, помірною гіпоальбумінемією, позитивними серологічними реакціями (LE-клітинний феномен, реакції зв'язування комплементу, антинуклеарних фактор), високою частотою виявлення антитіл до гладкої мускулатури, паренхімі печінки, клітин ниркових канальців і т.і. Останні відсутні при хронічному персистуючому гепатиті, хронічному алкогольному і лікарському гепатитах. Перехід хронічного аутоімунного гепатиту в цироз і летальність вище, ніж при хронічному активному гепатиті вірусної етіології.

При хронічному аутоімунному гепатиті не виявляються серологічні маркери сироватки крові та тканини печінки, характерні для В, С, дельта-вірусної інфекції. Дуже важливо диференціювати вірусний і аутоімунний гепатити, так як при аутоімунному гепатиті кортикостероїди продовжують життя хворим, у той час як інтерферони, які даються зараз хворим вірусними гепатитами, можуть погіршити стан хворих на аутоімунний гепатит. Преднізолон протипоказаний при хронічних вірусних гепатитах, так як збільшує реплікацію вірусу.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 567 | Нарушение авторских прав