АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Наслідки вірусних гепатитів

Повне клінічне видужання настає майже у всіх хворих на гепатит А та Е. Інші гепатити (В, С, D, G) схильні до хронізації, найбільше гепатит С і D. Частота хронізації коливається від 5-10 % (гепатит В) до 85 % (гепатит С) і навіть до 90 % (гепатит D).

Доброякісним перебігом характеризуються такі наслідки вірусних гепатитів, як астеновегетативний синдром, постгепатитна гепатомегалія і гіпербілірубінемія. Вони мають функціональний характер і не супроводжуються морфологічними змінами в біоптатах печінки, активність органоспецифічних ферментів печінки залишається в нормі. Клінічні спостереження показують, що астеновегетативний синдром минає у реконвалесцентів до року, а в разі комплексного оздоровлення - за 1-3 місяці. Постгепатитна гепатомегалія і гіпербілірубінемія зберігаються значно довше, але й вони не переходять у хронічний гепатит. З подібними наслідками вірусного гепатиту мені доводилось спостерігати декількох пацієнтів протягом 10 років і більше. При періодичному обстеженні їх жодного разу не було виявлено синдрому цитолізу чи специфічних маркерів вірусу. Один з пацієнтів настирливо добивався нормалізації розмірів печінки за допомогою курортних, фізіотерапевтичних і медикаментозних засобів, але так і не досяг мети. Подібні наслідки слід розцінювати як клінічне видужання з дефектом.

Хронічний вірусний гепатит, тобто дифузне запалення печінки, що триває понад півроку, формується переважно у хворих на безжовтяничну та субклінічну форму гепатитів В, С, D і G із затяжним перебігом або на жовтяничну форму з легким, значно рідше - з тяжким перебігом. Виникнення хронічного гепатиту пов'язують із неповноцінною імунною відповіддю організму та відсутністю етіотропного лікування.

Чинниками, що обтяжують перебіг гострого гепатиту В, є супровідні захворювання, наркоманія, алкоголізм, незбалансоване харчування, гепатотоксичні медикаменти, психічні і фізичні стреси, екологічні фактори, зараження у віці до 3-х років, похилий і старечий вік, генетична схильність.

У 1994 р. на Всесвітньому конгресі гастроентерологів у Лос-Анджелесі було прийнято класифікацію хронічних гепатитів (табл. 2). Нова класифікація групує вірусні гепатити за етіологією, фазою, ступенем активності, стадією і порушенням функції печінки.

Таблиця 2

Класифікація хронічних вірусних гепатитів (1994 p., м. Лос-Анджелес)

Під фазою реплікації розуміють активну продукцію вірусу в гепатоцитах, а під фазою інтеграції - вклинення вірусу в геном гепатоцита без активної репродукції. Ступінь активності та фазу гепатиту визначають за гістологічною картиною біоптату печінки.

Треба зазначити, що клінічні прояви хронічного гепатиту дуже залежать від реплікативної активності збудника. При гепатиті В на ступінь реплікації вказує виявлення HBeAg чи ДНК збудника методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Менш інформативне визначення рівня HBsAg (більше 100 нг/мл) і анти-НВс IgM. Виявлення HBsAg, анти-НВс IgG і анти-НВе у разі відсутності маркерів реплікації HBeAg і ДНК HBV свідчить про інтегративну фазу гепатиту В. Хронічний реплікативний гепатит В частіше перебігає без жовтяниці, рідше - з нею і свербінням шкіри (холестатична форма). Для хронічного інтегративного гепатиту властивий безсимптомний перебіг.

Ступінь некрозапального процесу в печінці оцінюють за рівнем АлАТ: при мінімальній і слабовираженій активності рівень цього ферменту менше 3-х норм, при помірній - від 3-х до 10 норм і вираженій активності - більше 10 норм.

Щоб оцінити ступінь порушення функції печінки, використовують клінічні, гематологічні та біохімічні критерії. Хронічний вірусний гепатит без порушення функції печінки не має жодних клінічних проявів, протромбіновий індекс і альбуміно-гаммаглобуліновий коефіцієнт перебувають у межах норми, тобто вище 80 % і 3,0 відповідно. Для хронічного вірусного гепатиту з незначним порушенням функції печінки властиві періодична незначна тяжкість у правому підребер'ї та астенія, зниження протромбінового індексу до 60 % і альбуміно-гаммаглобулінового коефіцієнта до 2,5. Хронічний вірусний гепатит з помірним порушенням функції печінки характеризується наявністю астеновегетативного синдрому, постійної тяжкості в правому підребер'ї, початковими проявами геморагічного синдрому (кровоточивість ясен, носові кровотечі, синці), зниженням протромбінового індексу до 50 % і альбуміно-гамаглобулінового коефіцієнта до 2, а також клінічними загостреннями з підвищенням активності АлАТ двічі на рік і частіше. Хронічний вірусний гепатит із значним порушенням функції печінки характеризується вираженими астеновегетативним і геморагічним синдромами, можуть з'являтись клінічні ознаки портальної гіпертензії і печінкової енцефалопатії, протромбіновий індекс нижче 50 %, альбуміно-гаммаглобуліновий коефіцієнт нижче 2. Крім того, розрізняють три варіанти хронічного вірусного гепатиту: з переважанням цитолітичного, холестатичного або аутоімунного синдромів. Все це має принципове значення для вибору лікувальної тактики.

Найбільш характерною клінічною ознакою розвитку гепатокарциноми є прогресивне збільшення печінки, яка може зайняти половину живота і більше. Вона дуже щільна і болюча при пальпації, поверхня гладка або горбкувата. Хворі скаржаться на постійний тупий біль і відчуття стороннього тіла ("цеглини") у правій половині живота, диспепсичні явища, схуднення, гарячкові стани. Привертає увагу блідо-сірий колір шкіри. Незабаром приєднуються лейкоцитоз, асцит і геморагічний синдром. Діагноз підтверджують виявленням альфа-фетопротеїну в крові та даними ультрасонографії, комп'ютерної томографії, ядерно-магнітного резонансу печінки.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 720 | Нарушение авторских прав