 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Хронічна формаПроменевий гепатит (компонент променевої хвороби) Гепатити як наслідок аутоімунних захворювань
Клінічні аспекти гепатитів Виділяють дві основні форми клініки гепатитів: гостру та хронічну. Гостра форма Гостра форма найбільш характерна для гепатитів вірусної природи, а також для гепатитів викликаних отруєнням сильними отрутами. При гострій формі розвитку гепатита спостерігається помітне погіршення загального стану хворого, розвиток ознак загальної інтоксикації організму та порушення функції печінки (підвищення температури тіла, у ряді випадків розвиток жовтяниці та ін.), а також підвищення рівня трансаміназ і загального білірубіну крові. Гострий гепатит, як правило, закінчується повним одужанням хворого, однак у деяких випадках спостерігається перехід гострої форми хвороби у хронічну. Хронічна форма Хронічна форма може розвиватися самостійно (наприклад, при хронічному отруєнні етиловим спиртом), або продовжувати розвиток гострого гепатиту (вірусні гепатити В, D). Клінічна картина при хронічному гепатиті — захворювання довгий час протікає безсимптомно. Відмічають стійке збільшення розмірів печінки, тупі болі у правому підребер’ї, непереносимість жирної їжі та ін. При хронічному гепатиті клітини печінки поступово заміщуються сполучною тканиною, так що у більшості випадків хронічний гепатит, що не лікувався, призводить до розвитку цирозу печінки. Пацієнти, які страждали на хронічний гепатит, схильні до високого ризику розвитку первинного раку печінки. Хронічні вірусні гепатити B, С, D у ряді випадків піддаються противірусній терапії. Лікування проводиться досвідченим інфекціоністом-гепатологом.
Хронічний гепатит – поліетіологічне хронічне ураження печінки запально-деструктивного характеру з помірним фіброзом і збереженою часточковою структурою, тривалістю понад 6 місяців. Етіологія: у виникненні та прогресуванні ХГ інфекційної та неінфекційної природи вирішальне значення має дефектна імунна відповідь організму на ушкодження печінкової тканини. Гепатити вірусної природи, токсичні і алкогольні ураження розвиваються не тільки внаслідок дії пошкоджую чого агента, але і внаслідок імунної реакції клітинного типу, спрямованої проти гепатоцитів. При ураженні печінки гепатотоксичними вірусами виникають зони імунного цитолізу гепатоцитів, в яких персистує вірус та знаходяться його маркери – поверхневі антигени вірусів, наприклад НВsАg. Індукують імунний цитоліз ЦІК: антитіла фіксуються на поверхні гепатоцитів, виявляють власний цитотоксичний ефект та індукують цитотоксичність Т- лімфоцитів у відношенні клітин печінки. При цьому лімфоцити трансформуються у К- клітини (кіллери), сенсибілізовані до гепатоцитів, внаслідок міграції клітин формується запальний інфільтрат, до складу якого при вірусному гепатиті входять лімфоцити, макрофаги, фібробласти. Аналогічний феномен спостерігається при гепатитах іншої етіології – продукти токсичного цитолізу гепатоцитів викликають вторинну імунну реакцію з утворенням аутоантитіл, що і викликає хронізацію процесу. ХГ є аутоімунними захворюваннями – при яких аутоантитіла й зумовлені ними цитотоксичні клітинно-опосередковані реакції спрямовані проти незмінених антигенів власного організму (аутоантигенів). Класифікація хронічного гепатиту (за С.Д.Подимовою, 1993). 3. За клінічною ознакою: хронічний активний гепатит вірусної етіології, аутоімунний, персистуючий, лобулярний. Класифікація хронічного гепатиту (Лос-Анджелес, 1994): Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 572 | Нарушение авторских прав |