АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування гепаторенального синдрому

1) обмеження в добовому раціоні білка до 30 г і рідини до 1 л;

2) для збільшення об'єму плазми внутрішньовенно вводять декстрани (по 400 мл поліглюкіну, реополіглюкіну); при різкому зменшенні діурезу ре­комендують внутрішньовенне введення через кожні 2 год по 150 мл 20 % розчину манітолу і 50 г альбуміну в поєднанні з фуросемідом;

3) 10 мл 2,4% розчину еуфіліну внутрішньовенно, допегіт по 0,25 г 3 рази на день, капотен по 0,025 г 2—3 рази на день — для усунення вазоконстрикції в кірковій зоні і посилення ниркового кровотоку;

4) неробол або ретаболіл, 5% розчин глюкози з інсуліном — для змен­шення білкового катаболізму.

Основним радикальним способом лікування первинного біліарного ци­розу є пересадка печінки. Показаннями до пересадки печінки є неефективне консервативне лікування, печінкова недостатність, кровотеча з варикозно- розширених вен стравоходу, гіперспленізм зі стравохідною кровотечею в анам­незі або з критичною панцитопенією, що не піддається лікуванню консерва­тивними методами.

Хірургічне лікування проводять з метою запобігти кровотечам із вари­козно-розширених вен стравоходу і шлунка — прошивання вен, створення портокавальних анастомозів, спленекгомія; при резистентному асциті — лімфо-венозний анастомоз, клапанне шунтування між черевною порожниною і внут­рішньою яремною веною. У термінальній стадії цирозу печінки, а також при первинному біліарному цирозі показана трансплантація печінки.

Профілактика. Профілактика цирозу печінки полягає в усуненні або об­меженні дії етіологічних чинників, запобіганні, своєчасному розпізнаванні й адекватному лікуванні гострого і хронічного гепатиту, хронічних інтокси- кацій та інфекцій, запальних захворювань жовчних шляхів. За наявності ци­розу необхідно проводити заходи, спрямовані на припинення прогресування процесу і профілактику ускладнень.

Медико-соціальна експертиза хворих на цироз печінки проводиться з урахуванням особливостей клінічного перебігу хвороби, ступеня компенсації, порушення функції печінки, а також вираженості портальної гіпертензії, гіпер- спленізму, появи ускладнень та впливу соціальних чинників.

Інвалідами не визнаються хворі з компенсованим цирозом печінки зі стабільним, без помітного прогресування, перебігом хвороби, з рідкими (1-2 рази на рік) і нетривалими (2—3 тиж) загостреннями з мінімальним або помірним порушенням функції печінки, без клінічних ознак портальної гіпер­тензії і проявів гіперспленізму, які не потребують соціального захисту і до­помоги.

Інвалідами III групи визнаються хворі на цироз печінки з повільним прогресуванням захворювання, з тривалими (4—6 тиж) загостреннями 2—3 рази на рік, які підлягають медикаментозній корекції, з мінімальним або помірним порушенням функції печінки, портальною гіпертензією I—II стадії, незначними клінічними ознаками гіперспленізму та обмеженням категорій життєдіяльності І ступеня.

Інвалідами II групи визнаються хворі на субкомпенсований, рідше де­компенсований цироз печінки прогресивного, рецидивного перебігу з час­тими (4—5 разів на рік) і тривалими (4—6 тиж) загостреннями, тяжким пору­шенням функції печінки, портальною гіпертензією II—III стадії, геморагіч­ним синдромом різного ступеня вираженості, значним гіперспленізмом та обмеженням категорій життєдіяльності II ступеня.

Інвалідами І групи визнаються хворі на декомпенсований цироз печінки прогресивного, рецидивного перебігу з тяжкою портальною гіпертензією, значним порушенням функції печінки, значним гіперспленізмом, вираже­ним геморагічним синдромом, енцефалопатією, кровотечами з варикозно- розширених вен стравоходу і шлунка та спонтанним бактеріальним перито­нітом в анамнезі, гепаторенальним синдромом, а також з формуванням ци- розу-раку печінки та обмеженням категорій життєдіяльності II—III ступеня.

Приклади формулювання діагнозу при направленні на МСЕК: хронічний HBeAg+ позитивний гепатит В (HBsAg+, HBcAg+, HBV ДНК+) з помірною активністю запального процесу (ІГА 9 балів), легкий перебіг (ІФ 0—1 бал) з порушенням функції печінки І ступеня.

Прогноз. Прогноз при цирозі печінки серйозний. У разі латентного пере­бігу цирозу печінки, коли клінічних і морфологічних ознак активності про­цесу в печінці виявити не вдається, за відсутності гепатотоксичного впливу (віруси, алкоголь, медикаменти) прогноз відносно сприятливий. Цироз, який сформувався, є невиліковною хворобою, проте може перебігати з ремісіями. Повної клініко-біохімічної ремісії вдається досягти в 15—20% хворих. У разі швидкого прогресування перебігу смерть настає внаслідок розвитку печінко- воклітинної недостатності, кровотеч та інших ускладнень хвороби. Так, у 15—20% випадків після з'яви асциту, стравохідної кровотечі або жовтяниці 5-річне виживання не перевищує 5%. У 3—4% хворих на цироз печінки щорічно формується печінковоклітинна карцинома. У 50% хворих на цироз печінки класу С (за класифікацією Чайлда-Пью) тривалість життя не пере­вищує 6 міс.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 514 | Нарушение авторских прав