АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методи виготовлення мазків та прості методи фарбування

Виготовлення препаратів-мазків з культури, яка виросла на твердому середовищі. Знежирене предметне скельце пропалюють у полум'ї газового пальника і після охолодження кладуть на робоче місце. Бактеріологічну петлю, тримаючи як олівець вертикально у правій руці, прожарюють у полум'ї, спочатку кінець петлі, потім її металеву частину. Не випускаючи петлі, лівою рукою беруть пробір­ку з 0,9 % розчином хлориду натрію і зажимають ватно-марлеву пробку 4-им і 5-им пальцями правої руки, витягують її, і край пробірки проносять через полум'я пальника. Тримають пробірку на віддалі до 20 см від полум'я, не випускаючи пробки. Петлю вводять у пробірку і охолоджують, торкаючись її стінок. Занурюючи петлю в рідину, набирають краплю фізрозчину. Виймають петлю, проводять край пробірки і пробку через полум'я, після чого її закривають і ставлять у штатив. На центр скельця бактеріологічною петлею нано­сять краплю фізрозчину. На добре знежиреному скельці вона розті­кається рівномірно.

Знову стерилізують петлю, і в ліву руку беруть пробірку зі ско­шеним агаром, на якому виросла культура мікроорганізмів. Від­кривають пробірку із додержанням усіх правил, охолоджують петлю і набирають нею невелику кількість культури. Петлю виймають, а пробірку закривають і ставлять у штатив.

Культуру петлею наносять біля ізотонічного розчину хлориду натрію і, поступово розтираючи його по склу та емульгуючи в крап­лі, готують тонкий, рівномірний мазок округлої чи овальної форми діаметром 1-1,5 см. Після цього петлю прожарюють і ставлять у штатив.

Виготовлення препаратів-мазків з культури, яка виросла в рідко­му живильному середовищі. Бактеріологічною петлею набирають краплю рідкого живильного середовища, в якому ростуть мікроор­ганізми, із додержанням правил стерильності, як описано вище. Торкаються петлею центра предметного скла і роблять рівномірний тонкий мазок.

Якщо для забору матеріалу використовують пастерівську піпет­ку, то її також тримають у правій руці та прожарюють у полум'ї перед внесенням у пробірку. Тонкий кінчик піпетки після охолоджен­ня біля стінки пробірки занурюють у рідину, тримаючи верхній кінець її відкритим. Після попадання в піпетку рідкого середовища я мікробами, верхній кінець її закривають вказівним пальцем правої руки, виймають з пробірки, проносять її відкритий кінець і корок через полум'я і закривають.

На поверхню предметного скельця випускають краплю середови­ща, а піпетку після цього занурюють у посуд із дезинфікуючим розчином, який повинен бути на кожному робочому місці. Стерильною бактеріологічною петлею роблять мазок.

Виготовлення мазків із харкотиння або гною. Стерильною бакте­ріологічною.петлею або піпеткою набирають досліджуваний мате­ріал, який наносять на центр знежиреного предметного скла. Іншим предметним склом покривають матеріал так, щоб залишалась віль­ною 1/3 верхнього та нижнього скла. їх розсувають у сторони. Таким чином одержують два однакових мазки.

Виготовлення мазків із крові. На знежирене предметне скельце біля одного з країв наносять краплю крові. Краєм іншого скельця, Яке спеціально відшліфовано, торкаються краплі, тримаючи його Під кутом 45°. Швидко і обережно проводять ним у напрямку до дальшого краю, розтираючи краплю по склу. Правильно виготовлений

препарат виходить тонким, дещо просвічує та має жовтувате забарвлення.

Виготовлення мазків відбитків з органів лабораторних тварин, які загинули від експериментальної інфекції. Розжареним у полум'ї скальпелем припікають орган, з якого будуть робити мазок. Потім стерильними ножицями, тримаючи орган пінцетом, з цієї ділянки вирізають кусочок тканини. Поверхнею зрізу торкаються предметного скла у 2-4 місцях, роблячи мазок-відбиток.

Виготовлення препаратів для дослідження мікроорганізмів у живому стані. Для цього використовують методи "висячої" та "роздавленої" краплі.

Препарат для "висячої" краплі готують на покривному скельці, на яке наносять краплю бульйонної культури мікроорганізмів. Якщо використовується культура, яка виросла на агарі, спочатку на скель­це наносять краплю стерильного ізотонічного розчину натрію хлори­ду, потім у нього стерильною петлею вносять культуру мікробів.

Спеціальне предметне скельце з лункою, края якої попередньо змащені вазеліном, притуляють до покривного скельця з краплею так, щоб вона знаходилась у центрі лунки, і перевертають препарат покривним скельцем догори. Якщо препарат виготовлено правильно, то крапля вільно звисає у лунку, не торкаючись її поверхні.

Для мікроскопування спочатку використовують мале збільшення мікроскопа х8. При опущеному конденсорі для кращого контрастуван­ня знаходять край краплі, потім встановлюють об'єктив х40 і дослі­джують препарат.

Препарат "роздавленої" краплі відрізняється від "висячої" тим, що краплю з мікроорганізмами готують на звичайному знежиреному предметному склі, а потім покривають її покривним скельцем, стежачи за відсутністю бульбашок повітря. Умови мікроскопування аналогічні до тих, що використовуються при "роздавленій" краплі.

Після мікроскопії препарати опускають у банку з дезрозчином.

Методика виготовлення та забарвлення мазків. Мазок перед забарвленням висушують на повітрі або над полум'ям пальника і фіксують після повного висихання. Фіксацію проводять у полум'ї пальника, тричі проносячи скельце через полум'я стороною, на якій немає мазка. Необхідно стежити, щоб загальний час перебування препарата в полум'ї не перевищував 5-6 секунд. Достатність фіксації можна перевірити, торкнувшись тильною стороною скельця шкіри кисті: скло повинно бути гарячим, але не створювати відчуття опіку.

Фіксування проводять для того, щоб вбити мікроорганізми і при­кріпити їх до скла. Вбиті бактерії краще сприймають барвники.

Зафіксований препарат кладуть на спеціальну підставку над лотком, наносять одну-дві краплини барвника. Фарбувати мазок фуксином Пфейффера необхідно 1-2 хв, а лужним метиленовим синім - 3-5 хв.

Після забарвлення препарат промивають водопровідною водою до зникнення струмочків барвника, висушують фільтрувальним папером і мікроскопують.

У повсякденній мікробіологічній практиці найчастіше використо­вуються основні барвники: фуксин основний, нейтральний червоний, конго червоний (дають червоне забарвлення), метиленовий та толуї­диновий синій (голубе, синє), генціанвіолет, метиленовий фіолетовий (фіолетове), хризоїдин, везувін (жовто-коричневе), брильянтовий зелений, малахітовий зелений (зелене) та інші.

Існуючі методи фарбування можна поділити на прості й складні. При простих використовують один барвник, який надає змогу вияви­ти, в основному, форму мікроорганізмів.

Практична робота

1. Виготовити мазок з бульйонної культури кишкових паличок і забарвити його фуксином Пфейффера.

2. Виготовити мазок з агарової культури стафілококів і забарвити його метиленовим синім.

3. Дослідити під мікроскопом порівняльні розміри мікроорганізмів і форменних елементів крові.

4. Демонстрація живих мікроорганізмів у темному полі.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1814 | Нарушение авторских прав