АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Осадження алкалоїдів-основ і синтетичних азотистих основ з водних розчинів їх солей

Примітка: (–) – осадження основи в лужному середовищі при даній концентрації його солі не спостерігається.

Таблиця 46

Сумісність солей алкалоїдів і азотистих основ з лужними речовинами в мікстурах

Позначення: «+» - випадає осад «–» - осаду немає

Слабколужні речовини в розведених розчинах (мікстурах) осаджують тільки основи дибазолу і папаверину, у концентрованих розчинах (краплях) – ще хініну і спазмолітину (табл. 46).

Сильнолужні речовини несумісні з дибазолом, папаверину гідрохлоридом, хініну гідрохлоридом, спазмолітином і димедролом у мікстурах і краплях, а з кодеїну фосфатом і етилморфіну гідрохлоридом – у краплях.

Не слід кодеїн (сильна основа) поєднувати з етилморфіну гідрохлоридом, папаверином та іншими більш слабкими основами алкалоїдів.

Дибазол, папаверину гідрохлорид і хініну гідрохлорид несумісні у рідких лікарських препаратах з бромідами, йодидами, бензоатами і саліцилатами (табл. 47).

Таблиця 47

Сумісність солей алкалоїдів і азотистих основ з бензоатами, саліцилатами, бромідами і йодидами (А. А. Фелсберг, В. А. Шидловска)

Позначення: М – розведені розчини, мікстури;

К – концентровані розчини, краплі;

«+» – випадає осад;

«–» – осаду немає.

Димедрол і спазмолітин несумісні в рідких препаратах з йодидами і саліцилатами, а з бромідами і бензоатами – тільки в краплях.

Кодеїну фосфат і етилморфіну гідрохлорид практично сумісні у всіх лікарських формах з бензоатами і саліцилатами, в мікстурах – також з бромідами і йодидами. У краплях та інших концентрованих розчинах з’являється важкорозчинний у воді осад гідробромідів або гідройодидів. Платифіліну гідротартрат сумісний з бензоатами, саліцилатами і бромідами, у мікстурах сумісний також з йодидами, у краплях з йодидами може утворюватися осад; ефедрину гідрохлорид сумісний з бензоатами, саліцилатами і галогенами як у мікстурах, так і в краплях.

Нижче наведені випадки утворення осаду алкалоїдів і азотистих основ на прикладах поєднань, що найчастіше зустрічаються в рецептурі.

Rp.:Papaverini hydrochloridi 0,15

Natrii hydrocarbonatis 5,0

Aquae purificatae 100 ml

Tincturae Valerianae 5 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці

3 рази на день.

Незначна частина натрію гідрокарбонату витрачається на нейтралізацію кислот з настойки валеріани, реакція розчину залишається лужною – рН буде 9,0. Основа папаверину випадає в осад уже при рН 6,4 і практично нерозчинна у воді. Ліки за рецептом не відпускаються.

Rp.:Cocaini hydrochloridi 0,5

Natrii tetraboratis 4,0

Aquae purificatae 200 ml

Misce. Da. Signa. Примочка.

Натрію тетраборат обумовлює лужне середовище розчину рН 9,3, що обов’язково призведе до випадання в осад основи кокаїну, розчинність якого 1:170. Оскільки в осаді отруйна речовина, ліки хворому не відпускаються.

Утворення осаду алкалоїдів може супроводжуватися й іншими явищами, бо лужнореагуючі речовини можуть взаємодіяти не тільки з алкалоїдами, але й з іншими компонентами лікарського препарату.

Алкалоїди-основи можуть витісняти в осад інші основи алкалоїдів, що є більш слабкими основами.

Rp.:Solutionis Aethylmorphyni hydrochloridi 1 % 10 ml

Codeini 0,15

Misce. Da. Signa. По 15 крапель 3 рази на день.

Розчин кодеїну в цьому лікарському препараті буде мати рН 9,5 (реакція сильнолужна), тому буде утворюватись осад основи етилморфіну (розчинність 1:500).

Подібно солям алкалоїдів поводяться солі слабких органічних азотистих основ у лужному середовищі. Зокрема, несумісні з лужнодіючими речовинами такі синтетичні замінники морфіну, як лідол, промедол та ін. Несумісні з речовинами лужного характеру і синтетичні замінники кокаїну: новокаїн, дикаїн.

У лужному середовищі нестійкі також розчини прозерину, спазмолітину, дибазолу, промедолу, димедролу, етакридину лактату і деякі інші речовини.

Алкалоїди групи пурину (кофеїн-бензоат натрію та еуфілін) стійкі лише в сильнолужному середовищі. У кислому і навіть у слабколужному випадають в осад їх основи. Алкалоїди групи пурину легко вступають у взаємодію з солями інших алкалоїдів і азотистих основ. Однак кофеїн і теофілін не завжди знаходяться в осаді, бо вони порівняно добре розчинні у воді і наявність їх в осаді залежить від кількості розчинника.

Rp.:Solutionis Euphyllini 2,5 % 10 ml

Dimedroli 0,1

Misce. Da. Signa. По 5 крапель 3 рази на день.

Утворення основи димедролу відбувається при рН = 8,0 або вище. Розчини еуфіліну мають вищу лужність. Утворюється білий кристалічний осад, який складається з основи димедролу і теофіліну. У даному прописі води недостатньо для розчинення всього утвореного теофіліну. Лікарський препарат хворому відпускати не можна, бо в осаді знаходяться сильнодіючі лікарські речовини.

Осади солей алкалоїдів спостерігаються в тих випадках, коли в результаті реакції обміну утворюються важкорозчинні солі алкалоїдів.

Rp.:Cocaini hydrochloridi

Chinini hydrochloridi 0,1

Zinci sulfatis 0,05

Sol. Acidi borici 2 % 10 ml

Misce. Da. Signa. По 2 краплі в обидва ока.

При поєднанні цинк сульфат з хініну гідрохлоридом утворює білий кристалічний осад хініну сульфату, розчинність якого у воді 1:800. Він утворюється відразу після виготовлення лікарського препарату, який не повинен бути відпущений хворому. Подібні прописи дуже різноманітні, можуть змінюватися кількість компонентів або їх асортимент. Утворення осаду хініну сульфату найчастіше спостерігається в очних краплях.

Потенційні несумісності алкалоїдів і азотистих основ з дубильними речовинами являють собою їх поєднання з таніном, водними витяжками, екстрактами, настойками з лікарських рослин, які містять дубильні речовини. Це можуть бути відвари з кори дуба, кореневищ ракових шийок, кореневищ і кореня родовика, кореневищ перстачу, листя мучниці, рідкі екстракти глоду, водяного перцю, калини та ін. Винятки складають хініну гідрохлорид, морфіну гідрохлорид, кодеїн.

Rp.:Omnoponi 0,3

Tannini 4,0

Tincturae Valerianae 6 ml

Aquae purificatae 180 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день. Утворюється світло-коричневий дрібний аморфний осад танатів алкалоїдів опію.Осад отруйний. Лікарський препарат за рецептом не відпускається.

Зустрічаються випадки, коли з відваром листя мучниці сполучуються в одному прописі кілька компонентів, кожен з яких реагує з дубильними речовинами:

Rp.:Decocti foliorum Uvae Ursi ex 10,0 – 200 ml

Coffeini-natrii benzoatis 1,5

Extracti Belladonnae 0,15

Hexamethylentetramini 4,0

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день.

В результаті хімічної взаємодії утворюється рясний пластівчастий осад, основну масу якого складають танати гексаметилентетраміну і кофеїну.

Властивість дубильних речовин утворювати нерозчинні осади з алкалоїдами у вигляді танатів алкалоїдів використовується для ідентифікації алкалоїдів.

Утворення осаду серцевих глікозидів відбувається в лікарських препаратах з важкими металами, дубильними речовинами, солями алкалоїдів і галогенами. Найчастіше зустрічаються випадки утворення осаду в результаті взаємодії серцевих глікозидів з дубильними речовинами.

Rp.: Tinct. Leonuri

Tinct. Convallariae 6 ml

Extr. Crataegi fluidi 8 ml

Misce. Da. Signa. По 20 крапель 3 рази на день.

Дубильні речовини з рідкого екстракту глоду осаджують серцеві глікозиди з настойки конвалії. У такому вигляді лікарський препарат відпускати не можна. За згодою лікаря настойку конвалії можна відпустити окремо.

Серцеві глікозиди утворюють осади з хініну гідрохлоридом, омнопоном, папаверину гідрохлоридом, стрихніну нітратом, кокаїну гідрохлоридом. Азотисті основи, як правило, таких осадів не дають.

Що стосується утворення осадів при взаємоді серцевих глікозидів з солями алкалоїдів, то вони утворюються при порівняно високій концентрації алкалоїдів. Це найчастіше спостерігається в краплях.

Rp.:Omnoponi 0,3

Tinct. Strychni 5 ml

Coffeini 0,1

Tinct. Convallariae 15 ml

Misce. Da. Signa. По 10 крапель 3 рази на день. Утворюється бурий аморфний осад, тому лікарський препарат не може бути відпущений. Поєднання серцевих глікозидів з галогенами (йодом) зустрічається так само рідко, як і з важкими металами.

Серцеві глікозиди дуже чутливі до дії кислот, кислореагуючих рідин (сиропи, зокрема малиновий), лугів і окислювачів. У цьому випадку серцеві глікозиди частково або повністю піддаються гідролітичному розщепленню з утворенням отруйних осадів, відбувається інактивація глікозидів.

Rp.:Papaverini hydrochloridi 0,5

Analgini 3,0

Natrii nitritis 1,0

Adonisidi 8 ml

Tinc. Crataegi 10 ml

Sol. Natrii bromidi 2 % 200 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день.

У даному випадку в лужному середовищі, створюваному анальгіном, під впливом натрію нітриту і дубильних речовин настойки глоду випадає основа папаверину. Азотиста кислота, що утворилася, розкладається до окислів азоту, які окисляють серцеві глікозиди адонізиду. У лужному середовищі відбувається їх омилення, а під дією дубильних речовин – утворення осаду серцевих глікозидів. Ліки набувають неприємного запаху і містять отруйний осад.

Утворення осаду похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів відбувається під впливом кислот (іноді навіть слабких), лужноземельних металів, у результаті обмінних реакцій із солями алкалоїдів і азотистих основ, під впливом сполук важ- ких металів.

Натрієві солі – похідні барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів – дуже чутливі до впливу кислот. Нейтралізація їх може здійснюватися навіть органічними кислотами з водних витягів і галенових препаратів. При цьому вона відбувається не повністю, осади невеликі, білі кристалічні, рівномірно розподіляються при збовтуванні. В такому випадку лікарський препарат можна відпустити з етикеткою «Перед вживанням збовтувати».

При поєднанні в одному лікарському препараті натрієвих солей барбітурової кислоти і лужноземельних металів утворюються їх гідроксиди і похідні барбітурової кислоти.

Rp.:Barbitali-natrii 4,0

Calcii chloridi 10,0

Kalii bromidi 6,0

Aquae purificatae 200 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці

3 рази на день.

Утворюється рясний білий кристалічний осад барбіталу і кальцію гідроксиду. Зважаючи на те, що в осаді барбітал – сильнодіюча речовина, лікарський препарат хворому відпускати не можна.

При взаємодії натрієвих солей похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів із солями алкалоїдів і азотистих основ відбуваються обмінні реакції, в результаті яких в осаді наявні представники обох груп.

Rp.:Barbitali-natrii 4,0

Papaverini hydrochloridi 0,3

Tincturae Valerianae 10 ml

Sol. Natrii bromidi ex 8,0 – 200 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці

3 рази на день.

В результаті обмінної реакції випадає осад барбіталу і основи папаверину. Утворенню осаду барбіталу сприяють кислоти з настойки валеріани. Навіть якщо з пропису виключити барбітал-натрій, лікарський препарат відпускати не можна, тому що в осаді буде папаверину гідробромід.

Якщо основи алкалоїдів розчинні, то в осаді будуть тільки похідні барбітурової кислоти або сульфаніламідні препарати.

Rp.:Ephedrini hydrochloridi 0,3

Sol. Norsulfazoli-natrii 5 % 10 ml

Sol. Adrenalini hydrochloridi 1:1000 gtts XV

Misce. Da. Signa. Краплі для носа.

В осаді буде тільки норсульфазол, розчинність у воді якого 1:2000. У лужному середовищі можливе окислення адреналіну з утворенням забарвлених продуктів. Краплі з осадом відпускати не можна.

Похідні барбітурової кислоти і сульфаніламідні препарати з важкими металами у прописах зустрічаються рідко. Найчастіше в таких взаємодіях бере участь сульфацил натрію.

Утворення осаду сполук важких металів відбувається при взаємодії з дубильними речовинами, серцевими глікозидами, сполуками галогенів, алкалоїдами й азотистими основами, натрієвими солями похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів. Осади можуть утворюватися в результаті обмінних реакцій між солями важких металів.

Rp.:Codeini 0,12

Argenti nitratis 0,15

Aquae purificatae 200 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці

3 рази на день.

Утворюється кодеїну нітрат, добре розчинний у воді, і бурий аморфний осад срібла.Ліки мають неприємний вигляд, містять осад, і хворому їх не відпускають.

Основи алкалоїдів чи азотистих основ утворюються, якщо їх солі поєднуються з лужними солями важких металів.

Нерозчинні солі відповідних металів утворюються при взаємодії з дубильними речовинами.

Rp.:Dec. соrtісіs Quercus 200 ml

Plumbi acetatis 2,0

Misce. Da. Signa. Примочка.

Утворюється бурий рясний, що добре розмішується при збовтуванні осад танатів свинцю. За згодою лікаря лікарський препарат можна відпустити з етикеткою «Перед вживанням збовтувати», оскільки його в’яжуча і протизапальна дія зберігається.

Осади в лікарських препаратах з антибіотиками випадають під дією кислот, лугів, а також деяких спиртів, солей важких металів і ферментів. Навіть такі слабкі органічні кислоти, як аскорбінова і саліцилова, перетворюють пеніцилін у неактивну пеніцилінову кислоту (мінеральні кислоти призводять до більш глибокого гідролізу антибіотика). Речовини лужного характеру розкривають лактамне кільце пеніциліну і утворюють фізіологічно неактивні солі пеніцилінової кислоти, що не мають антибіотичної активності. Солі важких металів (ртуті, свинцю та ін.) інактивують пеніцилін внаслідок розщеплення тіазолідинового кільця і, крім того, утворюють з антибіотиками погано розчинні сполуки. Тому не рекомендується змішувати пеніцилінові мазі з цинковою, ртутною, свинцевою мазями.

Rp.:Benzylpenicillini-kalii 100000 ОД

Sol. Acidi ascorbinici 5 % 5 ml

Misce. Da. Signa. Очні краплі.

У кислому середовищі, створюваному кислотою аскорбіновою, випадає в осад бензилпеніцилінова кислота, яка швидко інактивується. Очні краплі з осадом не відпускають.

Rp.:Streptomycini sulfatis 250000 ОД

Sol. Norsulfasoli-natrii 2 % 100 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день.

У лужному середовищі норсульфазол-натрію відбувається розкладання стрептоміцину сульфату з виділенням стрептоміцину-основи.

Зміна кольору, запаху і виділення газів у лікарських формах – свідчення глибоких хімічних перетворень їх компонентів із втратою терапевтичної активності.

Ці явища можуть відбуватися в результаті реакції витіснення слабких кислот і лугів сильнішими, реакції відновлення, при поєднанні натрію нітриту, солей амонію, карбонатів і гідрокарбонатів, перекису водню з різними компонентами, при руйнуванні хлоралгідрату, гексаметилентетраміну і газоподібних речовин.

Слабкими кислотами, із солей яких можуть виділятися гази, є азотиста, тіосірчана і вугільна. При взаємодії цих солей із сильнішими кислотами утворюються відповідно оксиди азоту, діоксиди сірки чи вуглецю.

Rp.: Natrii nitritis 2,0

Sol. Ac. hydrochlorici 5 ml

Tincturae Strychni 4 ml

Aq. purificatae 20 ml

Misce. Da. Signa. По 20 крапель 3 рази на день.

У результаті взаємодії між інгредієнтами виділяються червоно-бурі пари оксиду азоту з неприємним запахом. Лікарський препарат забарвлюється у світло-жовтий колір. Пропис нераціональний, і лікарський препарат за ним не відпускається.

Rp.:Sol. Hydrogenii peroxydi concentrati 6 ml

Resorcini

Natrii tetraboratis

Lanolini 2,0

Vaselini 15,0

Misce fiat unguentum

Da. Signa. Змазувати ділянки ураження шкіри.

Перекис водню руйнується в присутності лугів (натрію тетраборат), окисляє феноли (резорцин).

Резорцин, у свою чергу, окисляється в лужному середовищі навіть киснем повітря. В результаті пергідроль розкладається з бурхливим виділенням газоподібного кисню і мазь спучується, як тісто при бродінні. Резорцин поступово окисляється і мазь буріє. Пропис нераціональний, мазь хворому не відпускають. Виключення з пропису будь-якого інгредієнта не робить її раціональною, бо всі діючі компоненти несумісні один з одним.

Слабкими основами, із солей яких можуть виділятися під дією лугів газоподібні речовини, є амоніак і його сполуки з формальдегідом (гексаметилентетрамін).

Гексаметилентетрамін у поєднанні з аскорбіновою кислотою розкладається з виділенням формальдегіду, який відчувається по запаху.

Натрію тіосульфат при поєднанні з димедролом, кислотою аскорбіновою утворює мутні розчини, виділяється сірка і сірчистий ангідрид.

Кальцію і натрію карбонати несумісні з кислотами сильнішими, ніж вугільна.

СaCO3 + 2HCl → CaCl2 + H2O + CO2 ↑

При поєднанні мазі Вількінсона з кислотою саліциловою в процесі зберігання виділяється вуглекислий газ, який утворюється при взаємодії кальцію карбонату, що входить до складу мазі, з кислотою саліциловою.

У лужному середовищі можна спостерігати розкладання хлоралгідрату з утворенням хлороформу, який відчувається за запахом.

Rp.:Infusi radicis Althaeae 180 ml

Chlorali hydrati 6,0

Natrii hydrocarbonatis 4,0

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день. Під впливом натрію гідрокарбонату з хлоралгідрату виділяється хлороформ. Лікарський препарат стає каламутним і з’являється характерний запах. Пропис нераціональний, відпускати не можна. За згодою лікаря можна виключити натрію гідрокарбонат, тоді пропис стане раціональним.

Зміна консистенції лікарського препарату супроводжується зміною його активності у зв’язку зі зміною дисперсності лікарських і допоміжних речовин. Це спостерігається у водовмісних мазях з цинку оксидом і кислотою саліциловою (утворюється маса цинку саліцилату, що важко диспергується), при поєднанні в мазях розчину метилцелюлози з резорцином і йодом.

Зміна консистенції відбувається і при поєднанні натрій-карбоксиметилцелюлози із солями важких і полівалентних металів.

Для усунення цієї несумісності використовується заміна лікарської форми або виділення одного з компонентів.

Зміни, що протікають без видимих проявів, можуть виникати в лікарських препаратах, які містять антибіотики, серцеві глікозиди, ферменти, вітаміни, солі алкалоїдів і азотистих основ, в результаті реакцій гідролізу, окисно-відновних та ін.

Несумісні поєднання лікарських речовин дуже часто трапляються з антибіотиками. Ці речовини досить чутливі до рН середовища. Невелике зменшення чи збільшення значення рН сильно впливає на ступінь інактивації антибіотика. В усіх випадках, коли інактивується яка-небудь лікарська речовина, лікарський препарат не відпускається, про що негайно повідомляють лікаря.

Бензилпеніцилін-натрій у водних розчинах інактивується перекисом водню, спиртом етиловим та іншими реагентами. Інактивація супроводжується розривом лактамного кільця з утворенням пеніциламіну і пеніцилальдегіду – продуктів неактивних, але розчинних у воді, тому ця реакція перебігає без видимих зовнішніх змін.

Водні розчини стрептоміцину сульфату найбільш стійкі при рН 3–7, а в лужному середовищі легко інактивуються. Активність стрептоміцину сульфату знижується в присутності глюкози, нуклеїнових кислот, пептону, сироватки крові. Він осаджується алкалоїдними реактивами, барвниками, а також легко піддається окисленню.

Тетрацикліни в основному стабільні у кислому і нейтральному середовищі і легко руйнуються в лужному, проте окситетрацикліни руйнуються у кислому середовищі.

Хлористоводневі солі тетрациклінів утворюють несумісні поєднання, характерні для хлоридів і алкалоїдів. Натрієві солі у водних розчинах через лужне середовище несумісні із солями органічних основ, кислотами і різними металами.

Тетрацикліни легко піддаються окисленню, несумісні з кислотами аскорбіновою і нікотиновою, сульфацил-натрієм, натрію тетраборатом, кальцію хлоридом, ефедрину гідрохлоридом, тіаміну бромідом, цинку сульфатом.

У препаратах серцевих глікозидів під впливом кислот і лугів відбувається гідроліз, знижується їх активність.

Rp.:Infusi foliorum Digitalis ex 0,5 – 200 ml

Acidi hуdrосhlоrісі 4 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день.

Під впливом кислоти хлористоводневої у лікарському препараті відбувається гідроліз серцевих глікозидів, які містяться в настої наперстянки. Уже через кілька годин активність серцевих глікозидів знижується на 50–60, а через добу – на 80 %.

Лужнореагуючі лікарські засоби гідролізують серцеві глікозиди у меншій мірі. Через кілька годин після виготовлення активність серцевих глікозидів знижується до 30– 40, а через добу – до 60 % і надалі продовжує знижуватися. Тому поєднання настоїв наперстянки і горицвіту з натрію гідрокарбонатом, натрієвими солями барбітурової кислоти і сульфаніламідними препаратами несумісні.

Що стосується вітамінів, то для жиророзчинних вітамінів потрібно враховувати їх легку окислюваність киснем повітря (вітаміни А, Е, D).

Водорозчинні вітаміни В1 (тіаміну хлорид і бромід) руйнуються в лугах і нейтральних розчинах, інактивуються під впливом окислювачів і відновлювачів, особливо в лужному середовищі.

Рибофлавін у нейтральному середовищі – слабкий окислювач і сильний відновлювач. На світлі, особливо в лужному середовищі, розкладається.

Тіамін (вітамін В1) може розкладатися в розчинах з нікотинамідом і кислотою нікотиновою, окислення тіаміну киснем повітря значно прискорюється в присутності рибофлавіну. Розкладається відновлювачами (формальдегідом, глюкозою, натрію сульфатом та ін.).

Ціанокобаламін (вітамін В12) несумісний в розчинах з окислювачами (перекисом водню, калію перманганатом), відновлювачами (кислотою аскорбіновою, натрію тіосульфатом, хлоралгідратом, цистеїном та ін.) – інактивація ціанокобаламіну, який розкладається під дією солей важких металів і нікотинаміду.

У водних розчинах вітамін С інактивується вітамінами В12, РР, В2. Вітамін В1 розк- ладається вітаміном В6, а вітамін В12 підсилює алергійні реакції, викликані вітаміном В1.

Рекомендується поєднання вітамінів В6 і В12, але в цьому випадку необхідно вводити їх окремо в різні дні чи принаймні у різний час доби. З метою зниження частоти психічних травм у хворих вітаміни С і В6 сумісно не вводять.

Легко окисляються також ретинол (вітамін А), рибофлавін (вітамін В2), ергокальциферол (вітамін D), токоферолу ацетат (вітамін Е).

При нагріванні розчину рибофлавіну (при рН 7,2–7,9) протягом години його активність зменшується на 50 %. Найстійкіший він у розчинах при

рН = 5,0. У водних розчинах (особливо на світлі) прискорює реакцію окислення аскорбінової і фолієвої кислот, тіаміну. При ін’єкціях рибофлавін не можна вводити в одному шприці з тіаміну бромідом (окислення тіаміну), з ціанокобаламіном (руйнування рибофлавіну іонами кобальту), спільне введення з нікотиновою кислотою призводить до порушення обміну нікотинової кислоти (табл. 48, 49).

У лікарських препаратах, які містять ферменти, несумісні сполучення з іншими лікарськими речовинами утворюють в основному пепсин і панкреатин.

Традиційну мікстуру пепсину з кислотою хлористоводневою, лікарі іноді ускладнюють, додаючи різні настойки (м’яти, полину, красавки та ін.), вітаміни, в основному, кислоту аскорбінову, і деякі інші лікарські речовини, які знижують перетравну здатність пепсину. Наприклад:

Rp.:Solutionis Acidi hydrochlorici 2 % 200 ml

Pepsini 4,0

Ac. ascorbinici 2,0

Tinc. Absinthii 5 ml

Misce. Da. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази на день

Таблиця 48

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 983 | Нарушение авторских прав