АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ХІМІЧНІ НЕСУМІСНОСТІ

&Хімічні несумісності – це такі несумісності, які супроводжуються непередбачуваними хімічними реакціями одночасно прописаних лікарських засобів.

В основі цих несумісностей лежить різна інтенсивність хімічних реакцій, в результаті яких утворюються речовини неактивні або малоактивні, а часто і отруйні.

Характер взаємодії між лікарськими речовинами може бути найрізноманітнішим і залежить від фізико-хімічних властивостей речовин, виду лікарської форми, рН дисперсійного середовища та його здатності реагувати з лікарськими речовинами чи спри- яти реакції взаємодії. Хімічні несумісності можуть бути обумовлені найрізноманітнішими реакціями, швидкість протікання яких залежить особливо від виду лікарської форми і температурного режиму. Найбільшу складність викликає виготовлення бага- токомпонентних ін’єкційних розчинів і очних крапель, що вимагають теплової стерилізації, яка прискорює повільно протікаючі реакції у сотні разів і нерідко робить сумісні при кімнатній температурі сполуки несумісними.

Класифікувати хімічні несумісності можна двояко:

за візуальними ознаками протікаючих реакцій: утворення осаду; зміна кольору, запаху і виділення газів; зміни, що протікають без видимих зовнішніх проявів;

за типом хімічної реакції: окислювально-відновні, обміну, гідролізу, витіснення, нейтралізації.

Ми будемо дотримувати класифікації за візуальними ознаками протікаючих хімічних реакцій. Тим більше, що ті самі зовнішні прояви, наприклад, осад, можуть виникати в лікарських препаратах в результаті різних хімічних процесів.

Утворення осаду. Ці групи несумісностей – найбільш розповсюджені і в основному виявляються у рідких лікарських формах. Розрізняють утворення осадів отруйних і неотруйних. Часто неотруйні осади, що випали, не мають терапевтичної активності вихідних речовин і значно змінюють характер впливу ліків на організм.

Випадання осаду з розчинів може призвести до неправильного дозування, що особливо важливо для осадів, які є отруйними чи сильнодіючими речовинами. Тому такі лікарські препарати відпускати не можна.

Причини утворення осаду можуть бути різні:

–осадження алкалоїдів, азотистих основ, серцевих глікозидів, дубильних речовин, похідних барбітурової кислоти, сульфаніламідних препаратів, сполук важких металів, антибіотиків;

–витіснення слабких кислот (основ) із солей більш сильними кислотами (основами), реакції окислення-відновлення, нейтралізації, обміну.

Утворення осаду алкалоїдів і азотистих основ відбувається під впливом лугів, амоніаку і водорозчинних карбонатів, гідрокарбонатів, боратів, барбітуратів, солей сульфаніламідів, двозаміщених фосфатів, солей важких металів, сполук йоду з калію йодидом, дубильних речовин. Навіть лужне мило може викликати, відразу або через деякий час, виділення осаду.

Як правило, велика частина алкалоїдів у вигляді солей добре розчиняється у воді,тому і використовується завжди у водних розчинах. Як відзначалося в розділах, присвячених стабілізації ін’єкційних розчинів і очних крапель, солі слабких основ і сильних кислот стійкі лише в кислому середовищі. У лужному середовищі багато слабких основ мало розчинні у воді і випадають в осад. Щоб надалі було легше орієнтуватися у можливості утворення осадів, у табл. 44 наведена розчинність у воді азотистих основ та основ алкалоїдів.

Таблиця 44

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 776 | Нарушение авторских прав