АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Органи ротової порожнини

Язик утворений посмугованими м'язами, зовні покритий слизовою обо­лонкою. Має видовжену форму, праворуч і ліворуч обмежений краями, які спереду переходять у верхівку, а ззаду - у його корінь. Частина язика між верхівкою і коренем утворює тіло язика. Верхня поверхня - спинка язика, опукла і значно довша, ніж нижня. На поверхні слизової оболонки язика розміщені численні її вирости - сосочки, у яких є рецепторні утвори - сма­кові бруньки. Відповідно до форми розрізняють такі види сосочків: нитко­подібні, грибоподібні, жолобуваті і листоподібні. Основу сосочків язика складають вирости сполучної тканини, так звані первинні сполучнотка­нинні сосочки, від поверхні яких вростають в епітелій маленькі вторинні сполучнотканинні сосочки. На слизовій оболонці кореня язика сосочків немає, її поверхня нерівна через скупчення лімфоїдної тканини, яка утво­рює язиковий мигдалик.

М'язи язика поділяються на дві групи: а) м'язи, що починаються на кістках і закінчуються у язику (здійснюють рухи язика), і б) власні м'язи, які не зв'язані із кістками (змінюють форму язика).

Зуби укріплені в зубних альвеолах щелеп. У дорослої людини 32 постійних зуби. У кожному зубі розрізняють коронку, шийку і корінь. Коронка – це найбільш масивна частина зуба, яка випинається у порожнину рота і покрита емаллю - найтвердішою тканиною організму. Трохи звужена шийка знахо­диться на межі між коронкою і коренем. Корінь розташований в альвеолі, пок­ритий цементом. За допомогою коренів зуби закріплені в щелепах. Усередині зуба є порожнина, яка заповнена зубною пульпою, багатою на судини і нерви.

У людини розрізняють: різці - мають різальний край і служать для за­хоплювання і відкушування їжі; ікла - мають один загострений у вигляді конуса горбик - служать для подрібнення їжі, у людини розвинуті віднос­но слабко; кутні зуби (малі і великі) з 2-4 горбиками служать для переме­лювання їжі. Кількість зубів прийнято позначати зубною формулою у ви­гляді дробу. У чисельнику перша цифра вказує на кількість різців, друга -іклів, третя - малих кутніх і четверта - великих кутніх зубів на одному боці верхньої щелепи, а в знаменнику - відповідно на нижній щелепі (запис виконується зліва направо та прийнятий у порівняльній анатомії):

2 123

2 123'

Слинні залози. Безліч дрібних залоз (губні, щічні, язикові, кутні, піднебінні) розташовані в слизовій оболонці і підслизовій основі. У рото­ву порожнину відкриваються також протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, підщелепних і під'язикових.

Привушна залоза є найбільшою і розташована у защелепній ямці. її верхня частина прилягає до зовнішнього слухового ходу, передньою час­тиною лежить на жувальному м'язі, а нижньою сягає кута нижньої щеле­пи, її вивідна протока пронизує щічний м'яз і відкривається у присінок по­рожнини рота на рівні верхнього другого великого кутнього зуба.

Підщелепна залоза лежить у підщелепній ямці під діафрагмою рота. її вивідна протока відкривається під язиком.

Під'язикова залоза - найменша, розташована під язиком на верхній по­верхні діафрагми рота. її вивідна протока відкривається одним загальним отвором із протокою підщелепної залози. За своєю будовою усі три пари великих слинних залоз є складними альвеолярно-трубчастими залозами.

Жувальний період включає:

- стан спокою,

- введення їжі,

- початкову функцію (адаптацію),

- основну фаза жування,

- форму­вання травної грудки.

Первинний аналіз їжі здійснюється за допомогою смакового ана­лізатора, хеморецептори якого закладені в слизовій оболонці ротової порожнини.

Смаковий аналізатор.

У ротовій порожнині розрізняють:

- смакову,

- температурну,

- так­тильну,

- больову і

- пропріорецептивну чутливість.

За І. П. Павловим, вони складають оральний аналізатор, який складається з трьох відділів:

Смакові рецепто­ри (цибулини) розміщені

Пиптики (сосочки) язика (валикоподібні, грибоподібні й листкоподібні) містять смакові цибулини. Між пиптиками містяться залози, які виділяють рідину, що промиває смакові цибулини.

Смакові рецептори - найбільш короткоживучі епітеліальні клітини. Тривалість життя рецепторної клітини дорівнює 250 годин. За цей час стара клітина заміщується молодою, яка просувається від периферії пиптикової цибулини до її центру.

На кінці кожної клітини є пора, навколо якої міститься 30 мікроворсинок. На них знаходяться рецептори, які вибірково реагують на пев­ні речовини.

Вважають, що смак визначається розподілом частоти розрядів у великій групі нервових волокон, які збуджуються одночасно, але по-різному збудливими речовинами. У кожного суб'єкта поріг збудження до певних речовин неоднаковий. Можлива навіть "смакова сліпота" та перехресна адаптація. До кислого й солодкого вона розвивається швидше, ніж до гіркого й солоного. Змішування речовини може викликати появу нового смакового відчуття, яке може бути сумішшю цих компонентів. Для смакових рецепторів також характерна функціональна мобільність - залежно від віку, функціонального стану (насичення, підвищене емоційне збудження) змі­нюється кількість рецепторів.

Тактильні, температурні, больові рецептори слизової оболонки значно модулюють смакові відчуття. Наприклад, оптимум темпера­тури їжі має бути близько 35° С.

Певну роль у виникненні смаку відіграє нюховий (запах їжі), слуховий (брязкіт посуду на кухні) і зоро­вий (сервіровка столу) аналізатори.

Таким чином формується компле­ксний характер якості й кількості їжі.

Єдиної думки щодо розподілу сприйняття специфічного смаку певними нервами немає. Вважають, що

- загальна чутливість передається волокнами V пари,

- смакова - бара­банною струною і IX парою.

При цьому просторова іннервація така:

барабанною струною VІІ (лицевий нерв) пари – передня і й бокові поверхні язика;

V пара (трійчастий нерв) - слизова ротової порожнини та передні дві третини язика;

IX(язико – горловий) і X (блукаючий нерв) - зад­ня частина язика.

Нервові волокна від рецепторів через внутрішню капсулу йдуть до постцентральної звивини (нижня частина). Обробка інформації відбувається завдяки збільшенню кількості високоспецифічних смакових нейронів. До того ж на одне смакове відчуття реагує певна кількість кіркових нейронів, які утворюють певну прос­торову організацію.

Смаковий аналізатор також здійснює запуск секреторної та рухо­вої функцій усієї системи травлення, що дозволяє шлунково-кишко­вому тракту підготуватись до прийняття й обробки їжі.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 704 | Нарушение авторских прав