АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕХАНІЧНІ ПРОЦЕСИ

Механічні процеси в ротовій порожни­ні — це ссання, жування, ковтання.

Ссання є першим етапом самостійного живлення, властивого молочному періоду живлення. Воно є природженим складним харчовим рефлексом, який вияв­ляється переважно під час подразнення механорецепторів нижньої губи. При цьому губи витягуються, захоплюють сосок молочної за­лози і присмоктуються. Герметичність при­смоктування забезпечується муцином слини. У результаті рухів язика й нижньої щелепи в ротовій порожнині створюється негатив­ний тиск, що є важливим моментом для за­повнення її молоком.

Центри ссання містять­ся в мозковому стовбурі. У здійсненні реф­лексу ссання беруть участь трійчастий, лице­вий, додатковий (V, VII і XI пари) черепні нерви. Механізми ссання розвиваються ще до народження.

Жування - складний рефлекторний акт, який забезпечує якісну ме­ханічну (подрібнення та розтирання) та первинну хімічну (змочування слиною) обробку їжі, формування харчової грудки, визначає час її перебу­вання у ротовій порожнині, здійснює рефлекторні впливи на секреторну і моторну діяльність травного тракту.

У реалізації жування беруть участь щелепи, зуби, жувальні та мімічні м'язи, слизова оболонка рота, язик, м'язи піднебіння, слинні залози. Під час скорочення м'язів язика та щік відбувається просування їжі між зубни­ми рядами.

Регулювання жування здійснюється рефлекторно. Збудження від ре­цепторів слизової оболонки ротової порожнини передається аферентними волокнами трійчастого, язико-глоткового, верхнього гортанного нервів і барабанної струни до центру жування, який локалізований у довгастому мозку. Збудження від центру до жувальних м'язів надходить еферентними волокнами трійчастого, лицевого та під'язикового нервів. Одночасно інформація від чутливих ядер мозкового стовбура аферентними шляхами через специфічні ядра таламуса передається на кінцевий відділ орального аналізатора, який синтезує "образ" подразника і на основі цього зумовлює характер рухів жувального апарату.

Під час жування відбувається перемішування їжі і просочування її сли­ною до такої консистенції, що забезпечить можливість ковтання, за допо­могою якого сформована харчова грудка просувається із ротової порожни­ни у глотку, стравохід і шлунок.

Ковтання являє собою рефлекторний акт. Центр його знаходиться в довгастому мозку на дні IV шлуночка. Це складний процес, який включає кілька ланок. Його координація здійснюється структурами центральної нервової системи від довгастого мозку до кори. Центр ковтання зв'язаний з центром дихання, що забезпечує затримку дихання під час ковтання й за­побігає потраплянню їжі в дихальні шляхи.

Ковтальний цикл має такі фази:

а) ротову (довільну й мимовільну),

б) глоткову (швидку ми­мовільну),

в) стравохідну (повільну мимовільну).

Поза ковтальними руха­ми вхід із стравоходу в шлунок закритий. Коли перистальтична хвиля до­сягає кінцевої частини стравоходу, відбувається рефлекторне зниження тонусу м'язів кардіальної частини шлунка, і травна грудка переходить у шлунок. При наповненні шлунка тонус м'язів кардії підвищується, що по­переджує закидування їжі в стравохід. Парасимпатична нервова система стимулює перистальтику стравоходу, симпатична - гальмує і підвищує то­нус кардіальної частини шлунка.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 524 | Нарушение авторских прав