АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РЕГУЛЯЦІЯ СЛИНОВИДІЛЕННЯ

Прочитайте:
  1. Антитіла: визначення. Класи і підкласи імуноглобулінів і їх властивості. Генетична регуляція синтезу різних класів і специфічностей імуноглобулінів.
  2. Обмін енергії та терморегуляція.
  3. произвольная регуляція двигательной активности непроизвольная регуляция работы внутренних органов
  4. произвольная регуляція двигательной активности непроизвольная регуляция работы внутренних органов
  5. Регуляція дихання
  6. Регуляція імунної відповіді в організмі людини
  7. Регуляція обміну енергії
  8. Регуляція перистальтики тонкої кишки.
  9. Регуляція слинновиділення. Вплив властивостей подразника на кількість і якість слини.
  10. Регуляція слинновиділення. Вплив властивостей подразника на кількість і якість слини.

Слиновиділення є рефлекторним актом, основним рецептивним полем якого є сли­зова оболонка ротової порожнини. Проте можливі рефлекторні впливи зі стравохо­ду, шлунка, а також інших органів.

 

Від сма­кових, механічних і температурних рецеп­торів збудження прямує до центрів слино­виділення довгастого мозку в складі V, VII, IX, X пар черепних нервів,

низхідна ланка цього шляхуVII і IX пари.

Провідну роль у регуляції секреції відіграють пара­симпатичні гілки цих нервів, під час по­дразнення яких виділяється велика кіль­кість рідкої слини, а ізольоване подразнення симпатичних гілок зумовлює незначне ви­ділення в'язкої слини з високим вмістом органічних речовин.

Слиновидільні центри складаються з:

- верхнього слиновидільного ядра (VII пара ЧМН) дов­гастого мозку, пов'язаного з піднижньощелепною та під'язиковою залозами,

- ниж­нього слиновидільного ядра (IX пара ЧМН)— з привушною залозою.

 

У регуля­ції слиновиділення беруть участь гіпотала­мус, лімбічна система мозку і кора ве­ликого мозку.

 

Поряд з нервовою регуляцією функції слинних залоз встановлено вплив на їх діяльність гормонів гіпофіза, підшлунко­вої, щитоподібної і статевих залоз.

Деякі фармакологічні засоби (пілокарпін) стиму­люють слиновиділення, інші (атропін) — гальмують його.

 

Активізація слиновиділення на вигляд і запах їжі пов'язана із участю відповідних зон кори великого мозку та передньої і задньої груп ядер гіпо­таламуса.

Умовнорефлекторний механізм забезпечує виділення сли­ни на вигляд, запах, час та інші сигнали майбутнього вживання їжі.

 

Відповідні умовні сигнали, емоції можуть і загальмувати процес слино­виділення.

Для утворення слини необхідною умовою є збільшення кровотоку.

Під час вживання їжі кровотік у слинних залозах різко, часом у 5 разів, зрос­тає, що зумовлено дією парасимпатичних вазодилататорів, а також дією кінінів, які утворюються місцево.


Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 1462 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)