РЕГУЛЯЦІЯ СЛИНОВИДІЛЕННЯ
Слиновиділення є рефлекторним актом, основним рецептивним полем якого є слизова оболонка ротової порожнини. Проте можливі рефлекторні впливи зі стравоходу, шлунка, а також інших органів.
Від смакових, механічних і температурних рецепторів збудження прямує до центрів слиновиділення довгастого мозку в складі V, VII, IX, X пар черепних нервів,
низхідна ланка цього шляху — VII і IX пари.
Провідну роль у регуляції секреції відіграють парасимпатичні гілки цих нервів, під час подразнення яких виділяється велика кількість рідкої слини, а ізольоване подразнення симпатичних гілок зумовлює незначне виділення в'язкої слини з високим вмістом органічних речовин.
Слиновидільні центри складаються з:
- верхнього слиновидільного ядра (VII пара ЧМН) довгастого мозку, пов'язаного з піднижньощелепною та під'язиковою залозами,
- нижнього слиновидільного ядра (IX пара ЧМН)— з привушною залозою.
У регуляції слиновиділення беруть участь гіпоталамус, лімбічна система мозку і кора великого мозку.
Поряд з нервовою регуляцією функції слинних залоз встановлено вплив на їх діяльність гормонів гіпофіза, підшлункової, щитоподібної і статевих залоз.
Деякі фармакологічні засоби (пілокарпін) стимулюють слиновиділення, інші (атропін) — гальмують його.
Активізація слиновиділення на вигляд і запах їжі пов'язана із участю відповідних зон кори великого мозку та передньої і задньої груп ядер гіпоталамуса.
Умовнорефлекторний механізм забезпечує виділення слини на вигляд, запах, час та інші сигнали майбутнього вживання їжі.
Відповідні умовні сигнали, емоції можуть і загальмувати процес слиновиділення.
Для утворення слини необхідною умовою є збільшення кровотоку.
Під час вживання їжі кровотік у слинних залозах різко, часом у 5 разів, зростає, що зумовлено дією парасимпатичних вазодилататорів, а також дією кінінів, які утворюються місцево.
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 1462 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
|