АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Секреторна діяльність шлункових залоз

А) Склад і властивості шлункового соку,

Б) механізм секреції та регуляція виділення.

В) Фази регуляції секреції: мозкова, шлункова, кишкова.

Г) Моторна функція шлунка, її регуляція.

1. Основні функції системи травлення:

(секреція, моторика, всмоктування).

Травлення відбувається в певних органах, що складають єдину травну систему. До неї належать ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, кишки, а також печінка і підшлункова залоза.

Cистема травлення відіграє важливу роль у життєдіяльності організму, її ураження за частотою стоять на другому місці після серцево-судинних захворювань, а за частотою виникнення (формування) у лю­дини явищ дискомфорту, можливо, навіть на першому місці.

Травлення - складний фізіологічний процес, завдяки якому їжа, що потрапила в травний канал, піддається фізичним і хімічним пере­творенням.

Залежно від локалізації процесу гідролізу травлення воно буває:

- внут­рішньоклітинним і

- позаклітинним (порожнинним), яке може бути:

а) дистантне (внутрішньопорожнинне - в порожнинах кишкової трубки),

б) або контактне (місцеве - мембранне або пристінкове).

Основнимифункціями травної системи є:

а) рухова (моторно-евакуаторна) - забезпечує механічну обробку їжі, її перемішування, перети­рання й переміщення; регуляція здійснюється нервовими і гуморальними механізмами;

б ) секреторна - виділення секретів і хімічна обробка їжі з метою гідролізу її компонентів до мономерів: білків - до амінокислот, жирів - до моногліцеридів і жирних кислот, вуглеводів - до моносахарів; також регулюється нервовими й гумо­ральними механізмами;

в) усмоктування - перехід продуктів гідролізу в кров і лімфу; регулюється переважно гуморальними й місцевими нервовими механізмами.

Травлення відбувається послідовно в ротовій порожнині, шлун­ку, дванадцятипалій кишці, тонкій і товстій кишках.

До методів дослідження травної системи відносять:

- методи гост­рих дослідів,

- ізольованих органів,

- хронічних дослідів і

- дослідження на людині.

У клінічній практиці вивчають вже згадувані функції - секре­торну, рухову й усмоктувальну. Для цього використовують:

- ендо­скопію,

- зондування,

- радіопилюлі,

- ацидотести,

- біохімічні, гісто­логічні, копрологічні та рентгено-, електро- і радіоізотопні методи.

І. П. Павлов уперше ввів новий методологічний підхід: дослідження на цілісному організмі.

Необхідно ще зазначити, що система травлення є першим ета­пом системи живлення, до якої ще входить підсистема транспорту речовин кров'ю, лімфою та міжклітинною рідиною. Мета - підтри­мання поживних речовин у крові й лімфі на постійному рівні.

Послідовність процесів в травному «конвейєрі»

Будова травної системи

Травна система складається з травної трубки (каналу), довжина якої у дорослої людини сягає від 7-8 до 8-10 м, і розміщених за її межами за­лоз (три пари великих слинних залоз, печінка та підшлункова залоза).

Травна трубка має передній, середній та задній відділи.

Передній відділ включає ротову порожнину, глотку та стравохід. У ротову порожнину виділяється секрет великих і малих слинних залоз.

Основна функція пе­реднього відділу травної трубки полягає у механічній та початковій хімічній обробці їжі.

Середній відділ травної трубки включає шлунок, тонку кишку та частину товстої кишки (до її каудальної частини). У тонку кишку (два­надцятипалу) впадають -вивідні протоки печінки та підшлункової залози.

Основними функціями середнього відділу травної трубки є хімічна обробка їжі, усмоктування розщеплених поживних речовин та формування калових мас.

Задній відділ травної трубки - каудальна частина прямої кишки - за­безпечує виведення калових мас за межі організму.

Стінка травної трубки утворена чотирма оболонками:

- слизовою,

- підслизовою основою,

- м'язовою та

- зовнішньою (серозною, або адвентиційною).

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 1048 | Нарушение авторских прав