АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тема: АНАТОМІЯ СЕРЦЕВО – СУДИННОЇ СИСТЕМИ

ПЛАН

1. Значення серцево-судинної системи для росту і розвитку дитини.'Загальна схема кровообігу.

2. Розміщення і вікові особливості серия.

3. Провідна система серця.

4. Фази серцевих скорочень. Тони серця. Аналіз серцевого циклу у дітей.

1. В склад серцево-судинної системи входить центральний орган - серце і система кровоносних судин, які поділяються на артерії і вени. Артерії несуть кров багату киснем від серця до всіх органів, а вени несуть кров з вуглекислим газом від органів до серця. Розрізняють два кола кровообігу: мале і велике. Велике коло кровообігу служить для поставки поживних речови і кисню до всіх органів і тканин. Воно починається від лівого шлуночка серця аортою, далі по артеріяхі капілярах кров іде до всіх органів, де здійснюється обмін - віддається кисень і отримується вуглекислий газ. Далі кров збирається в вени. Від нижньої частини тіла кров збирається в нижню порожнисту вену, а віл верхньої частини тіла в верхню порожнисту вену. Вони входять в праве передсердя. Тут закінчується велике коло кровообігу.

Мале (легеневе) коло кровообігу - служить для збагачення крові киснем в легенях. Починається в правому шлуночку, з нього виходить легеневий стовбур, який ділиться на дві легеневі артерії, котрі впадають відповідно в праву і ліву легені, вони розпадаються аж до капілярів обплітаючих альвеоли. Тут і здійснюється газообмін між капілярами і порожнинами альвеол. Від легень кров багата киснем по 4 легеневих венах збирається в ліве передсердя. Тут закінчується легеневе (мале) коло кровообігу.

2. Серце - порожнистий м'язовий орган, розміщений в грудній порожнині між легенями на діафрагмі. 2/3 серця розмішена аліва, а 1/3 серця - справа. При цьому верхівка серця розмішена в V міжребер'ї зліва, а основа по краю III ребер. Розрізняють три види положення серця:

а) косе - зустрічається найчастіше;

б) горизонтальне;

в) вертукальне.

Положення серця залежить від віку і форми грудної клітки і висоти стояння діафрагми.

Будова серця.

Це м'язовий орган, вагою 250-360 г. Ззовні в ньому розрізняють основу, верхівку, грудинно-реберну і діафрагмальну поверхні, на яких є борозни -вінцева борозна відділяє перед серця від шлуночків; і міжшлуночкова борозна. Вважають, що розміри серця відповідають розмірам кулака людини. Серце людини чотирьохкамерне - 2 передсердя і 2 шлуночки. Праве серце - венозне, ліве - артеріальне, вони розділені міжшлуночковою перегородкою. Одноіменні передсердя і шлуночки сполучаються між собою отворами, відповідно лівим і правим міжшлуночково-передсердними отворами. Лівий отвір закритий двостулковим клапаном, правий - трьохстулковим клапаном.

Будова клапана.

Дублікатура ендокарду - внутрішня оболонка серця утворює стулки, від вільного краю стулок відходять сухожильні нитки, котрі закінчуються на сосковидних м'язах. Стулки клапана мають мож ливість відкриватися тільки в одну сторону - в сторону шлуночка.

Отвори в снові крупних судин - аорти і легеневого стовбура також мають клапани, вони називаються півмісяцевими, пропускають кров із шлуночків в аорту і легеневий стовбур, і не дають крові повертатися з цих судин.

Будова стінки серця.

Стінка серця складається з трьох шарів - внутрішнього - ендокарду, середнього - міокарду і зовнішнього - перикарду. Розвиток патологічного процесу в тому чи ін. шарі стінки серця, якщо це запальний процес - перикардит, міокардит, ендокардит. Внутрішній листок вистилає камери серця зсередини. Основну масу серця утворює м'язовий шар - це поперечно-смугастий м'яз, який відрізняється від скелетних м'язів тим, що не складаються з пучків паралельно розташованих міоцитів, а з сітки м'язових волокон. В поперечно-смугастих м'язах - міоцити - багатоядерні, а в серцевому м'язі - одноядерні. М'язові волокна серцевого м'язу починаються від фіброзних кілець які є в основі передсердно-шлуночкових отворів і йдуть на передсердя і шлуночки. При цьому м'язові волокна не переходять з передсердь на шлуночки, це дає можливість ізольовано скорочуватись передсердям і шлуночкам. Товщина м'язового шару в пересердях складає 2-Змм, тоді як в шлночках значно більше, а в лівому шлуночку досягає 1,5см. Це пов'язано з великим опором, який має кров, яка викидається лівим шлуночком до всіх органів.

3. Ізольоване серце має здатність скорочуватися самостійно, це пов’язано з наявністю власної провідної системи серця. М'язові волокна серця легко збуджуються - волокна бідні міофібрилами і багаті саркоплазмою, є світлішими. Наявні два вузли: 1) синусо-передсердний, розмішений в правому передсерді (біля впадіння верхньопорожнистої вени), цей вузол зв'язаний з м'язами передсердь і забезпечує їх скорочення; 2) передсердно-шлуночковий в узол, розміщений на межі між правим передсердям і шлуночком. Зв'язаний з м'язами передсердя і шлуночка. Від нього іде пучок Гіса в перегородку між шлуночками.Потім пучок ділиться на ліву і праву ножки, які ідуть до шлуночків. По ньому іде хвиля скорочень з передсердь на шлуночки, тобто регулюється ритм системи передсердь і шлуноків. Отже, передсердя зв'язані між собою сінусно-передсердним вузлом, а передсердя і шлуночки - передсердно-шлуночковим вузлом. Крім власної провідної системи серця, серце інервується гілочками блукаючого нерва (X пара черепних нервів) і симпатичного стовбура. Ці гілочки утворюють на серці сплетення.

В функціональному відношенні нерви серця діляться на 4 групи: 1) прискорюючі; 3) посилюючі; 2) сповільнюючі; 4) послаблюючі.

Кровоносні судини серця.

а) артерії

Серце кровопостачається правою і лівою вінцевими артеріями, що починаються від висхідної частини аорти. Причому права вінцева артерія кровопостачає праве передсердя, правий шлуночок, між-передсердну перегородку, частину лівого шлуночка і частину лівого передсердя. Ліва вінцева артерія кровопостачає ліве передсердя, лівий шлуночок, частину правого передсердя, частину правого шлуночка і 1/3 міжшлуночкової перегородки,

б) вени серця.

Венозна кров збирається венами, які супроводжують одноіменні артерії і впадають в венозний синус, який вливається в праве передсердя. Найбільш зовнішня частина стінки серця - перикард складається з двох листків, один з яких зростається з серцевим м'язом. Між цими листками є невеликий простір заповнений невиликою кількістю рідини, необхідної.для змазування перикарду і зниження тертя при роботі серця.

Вікові зміни в будові серця.

Серце новонароджених має майже кулясту форму. А в зв'язку з великими розмірами печінки воно розмішене по відношенню до скалету більш косо. Найінтенсивніше росте серце в перший рік життя, до п'яти років збільшується в 4 рази, в 16 років - в 11 раз.

4. В роботі, серця розрізняють систолу - скорочення м'язу і діастолу - розслаблення, які ритмічно скорочуються. Період, що охоплює систолу і діастолу - називається серцевим циклом Щоби його визначити необхідно 60 сек. поділити на кількість скорочень серцевого м'язу (75уд/хв) 60:75=0,8сек.

При цьому кожний серцевий цикл складається з трьох фаз: систола передсердь -0,1сек; систола шлуночків - 0,3сек; загальна пауза - 0,4сек (діастола передсердь і шлуночків). Протягом цього часу серце відпочиває.

Розрізняють зовнішні прояви серцевої діяльності. Сюди відноситься: 1) верхівковий поштовх, який у дітей з тонким прошарком підшкірної жирової клітковини можна спостерігати візуально ритмічним вигинанням в V міжребер'ї; 2) тони серця - перший систолічний шум, що утворюється при захлопуванні 2 і 3- стулкових клапанів під час систом шлуночків; другий діастолічний шум, що утворюється при захлопуванні півмісяцевих клапанів аорти і легеневого стовбура. Тони серця вислуховуються: І - в V міжребер'ї, на верхівці; а II тон - є II міжребер'ї - зліва.

Систолічний і хвилинний об'єм крові.

Систолічний об'єм серця - це кількість крові, яка викидається шлуночком при його скороченні Він залежить від розмірів серця, стану міокарду. В здорової людини систолічний об'єм кожного шлуночка складає 70-80мл. Кількість крові, яка виштовхується серцем за 1хв. називається хвилинним об'ємом. Знаючи кількість крові, яка надійшла із шлуночка під час систоли і частоту скорочень серця за 1 хв. обчислюємо величину хвилинного об'єму:

70мл* 75 УДАРІВ =5250см крові.

У тренованих людей величина хвилинного об'єму збільшується за рахунок систолічного об'єму, так як кількість скорочень за одну хвилину у них менша. Серце тренованих людей працює економніше, тому і хворіють треновані люди на серцево-судинні зазворювання менше. Всіх нас вражає величина працездатності і резерви серця. За добу цей невеликий м'язовий орган, який складає 0,5% ваги людини виконує роботу рівну тій, яка потрібна, щоб підняти вагу в 8 тон на висоту 1 м. За 18 годин серце виконує роботу, за рахунок якої можна підняти людину вагою 70кг на висоту телевізійної башти в Останкіно - 533 метри. За добу серце виконує 100000 ударів. За рік перекачує 3500000 літрів крові.

Особливості кровообігу плода.

З другого місяця внутріутробного розвитку у плода встановлюється плацентарний кровообіг, який зберігається до моменту народження дитини. Від плаценти до плода іде пупкова вена, а від плода до плаценти - дві пупкові артерії. Ці судини об'єднуються в пупковому канатику, який тягнеться від пупкового отвору плода до плаценти. Довжина пупкового канатика наприкінці вагітності складає 50-60см. У плода збагачення крові киснем і звільнення її від вуглекислого газу відбувається в плаценті. Тканини плоду постачаються змішаною кров'ю. Артеріальна кров із плаценти по пупковій вені надходить в організм плода. Пупкова вена підходить до печінки плода і поділяється на дві гілки. Одна з них впадає в нижню порожнисту вену у вигляді венозної протоки, а друга впадає у ворітну вену. Звідси кров, змшуючись з вензною кров'ю, через печінкові вени виливається в нижню порожнисту вену. Таким чинон в нижній порожистій вені відбувається перше змішання артеріальної крові з венозною. Змішана кров по нижній порожнистій вені надходить у праве передсердя. Сюди ж по верхній порожнистій вені надходить венозна кров. У правому передсерді відбувається друге неповне змішання крові. Із правого передсердя більш артеріальна кров через наявний у плода овальний отвір між лівим і правим передсердям потрапляє в ліве передсердя, звідти в лівий шлуночок і далі в аорту. Більш венозна кров із правого передсердя скороченнями серця проштовхується в правий шлуночок, а з нього в легеневу артерію. У плода лише незначна кількість крові надходить до легень і повертається по чотирьох легеневих венах до лівого передсердя. Легені у плода не функціонують. У плода легенева артерія з'єднується з аортою широкою артеріальною протокою (боталлова протока). При цьому легшому шляху і тече основна маса крові, яку виштовхує правий шлуночок. Відбувається третє змішання крові. Змішана кров по судинах великого кола надходить до органів і тканин, віддає їм кисень і поживні речовини, насичується вуглекислим газом і продуктами обміну речовин і по пупкових артеріях повертається до плаценти. Таким чином обидва шлуночки у плода у велике коло кровообігу. Артеріальна кров тече у плода лише у пупковій вені і венозній протоці. У всіх артеріях плода циркулює змішана кров. Знаоодженням дитини плацентарний кровообіг припняється. Перетинання пуповини порушує зв'язок плода з материнським організмом. З першим вдихом новонародженого відбувається розширення легень. Кров по легеневій артерії йде в легені, минаючи артеріальну боталлову протоку. Протока ця втрачає своє значення і незабаром заростає до 6-8,або 9-10 тижнях життя, а овальний отвір між передсердями до кінця 6 місяця. Пупкові артерії і вени також заростають.

Електричні явища в серці.

Двохфазна робота серця (систола-діастола) супроводжується умовами для виникнення електричного струму, тому що під час систоли передсердя стають електровід'ємними по відношенню до шлуночків в діастолі, які заряджені позитивне. Виникає різниця потенціалів, яку можна зафіксувати електрокардіографом на паперовій стрічці. Цей запис називається електрокардіограмою, яка має 5 зубців: Р Т. Зубець Р відображає електричні явища в передсердях, а зубці Т - в шлуночках. Відомо, що силові лінії електричного поля поширюються у всі боки від місця виникнення різниці потенціалів. Оскільки серце розміщене в грудній порожнині несиметрично, то несиметрично розташована і його електрична вісь. Тому електроди прикладають до двох несиметричних точок тіла. І відведення - права і ліва рука, ІІ відведення - електроди накладаються на праву руку і ліву ногу; III відведення - на ліву руку і ліву ногу. Електрокардіографія - один з найважливіших методів об'єктивної реєстрації серця. На електрокардіограмі видно всі захворювання серця.

Іннервація серця.

Діяльність серця регулюється двома парами нервів: блукаючими і симпатичними. Блукаючі нерви беруть початок в довгастому мозку, а симпатичні нерви відходять від шийного симпатичного вузла. Блукаючі нерви гальмують серцеву діяльність. Під впливом імпульсів, які надходять до серця по симпатичних нервах, частішає ритм серцевої діяльності і посилюється кожне серцеве скорочення. Зміна просвіту кровоносних судин відбувається під імпульсів, які передаються на стінки судин по симпатичних судинно-звужувальних нервах. До моменту народження дитини в серцевому м'язі досить добре виражені нервові закінчення як симпатичних так і блукаючих нервів. В ранньому дитячому віці (до 23 років) переважають тонічні впливи симпатичних нервів на серце, про що можна зробити висновок за частотою серцевих скорочень (у новонароджених до 140 ударів на хв.). Тонус центра блукаючого нерва в цьому віці низький З ростом дитини вплив блукаючих нервів посилюється. В цьому процесі важливу роль відіграє розвиток скелетної мускулатури. У віці від 7 до 12 років регулююча роль блукаючого нерва значно посилюється, що супроводжується порідненнями ритму серцевих скорочень.

Рефлекторні впливи на діяльність серця.

Ритм і сила серцевих скорочень змінюється залежно від емоційного стану людини, роботи, яку вона виконує. Стан людини впливає і на кровоносні судини, змінює їхній просвіт. При відчутті страху, гніву, під час фізичного напруження через зміну просвіту кровоносних судин людина блідніє або червоніє. Робота серця і просвіт кровоносних судин пов'язані з потребами організму, його органів і тканин в забезпеченні їх киснем і поживними речовинами. Пристосування діяльності серцево-судинної системи до умов, в яких перебуває організм здійснюється нервовим і гуморальним регуляторними механізмами, які звичайно функціонують взаємозв'язано. Подразненням будь-яких чутливих закінчень можна рефлекторно викликати порідшання або почастішання скорочень серця. Відцентрові нерви серця одержують імпульси не тільки з довгастого і спинного мозку, але й від відділів центральної нервової системи, які знаходяться вище, в тому числі і від кори великого мозку. Важливе значення в регуляції сталості кров'яного тиску мають судинні рефлекси. В дузі аорти і розгалуженої сонної артерії розташовані рецептори. Рефлекторно через аортальний нерв, довгастий мозок, блукаючий нерв гальмується серцева діяльність. Гальмування роботи серця, розширення просвіту судин відновлюють нормальний тиск крові (знижуют високий тиск). В місці розгалуження сонної артерії є синокаротипна рефлекторна зона. Збудження по синокаротидному нерву досягає довгастого мозку. Дальший механізм зниження кров'яного тиску до нормального такий же як при реакції з аортальної рефлекторної зони.

Гуморальна регуляція роботи серця.

В надникових залозах виробляється адреналін, який прискорює і посилює діяльність серця, звужує просвіти кровоносних судин. У нервових закінченнях парасимпатичних нервів утворюється ацетілхолін, який розширює просвіт кровоносних судин та уповільнює і послаблює серцеву діяльність. Збільшення концентрації йонів калію в крові гальмує роботу серця, а збільшення концентрації йонів кальцію в крові веде до почастішання і посилення серцевої діяльності. Виділення йонів калію та кальцію в кров регулюється нервовою системою.

ЛЕКЦІЯ

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 880 | Нарушение авторских прав