АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МОЛЕКУЛЯРНІ ХВОРОБИ

Англійський лікар Гаррод ще в 1908 році запропонував генетичну природу вроджених порушень обміну речовин у людини. На основі своїх дослідів він прийшов до висновку, що в організмі існує система: ген ® фермент® біохімічна реакція. Але рівень розвитку генетики не дозволяв конкретизувати механізм цієї взаємодії. Висновки Гаррода отримали підтвердження в дослідах Д.Бідла та Е.Тейтума, які в 1941 році експериментально обгрунтували основний постулат молекулярної біології:

1 ген ® 1 фермент (1 поліпептидний ланцюг).

В 50-і роки ХХ ст. виділено окрему групу – молекулярні захворювання, причиною яких є дефект в структурі ДНК на молекулярному рівні. В залежності від того, яка мутація відбулася, ферментна активність може бути підвищена або понижена аж до повної відсутності фермента. Фенотипово такі захворювання можуть проявлятися в вигляді спадкових захворювань обміну речовин – ензимопатій (ферментопатії). Речовини, які накопичуються в результаті випадання ферментів, виявляють або токсичну дію, або включаються в складні ланцюги обмінних порушень і токсичну дію виявляють побічні продукти, що утворюються. Такі хвороби називаються хворобами накопичення. На даний момент їх відомо близько 2 тис. Частота генних захворювань складає 2-4%. Вони можуть проявлятися в різні періоди життя, відразу після народження або в зрілому віці.

Генні хвороби класифікують за їх фенотиповими проявами: хвороби, пов¢язані з порушенням амінокислотного, вуглеводного, ліпідного, мінерального обміну та обміну нуклеїнових кислот.

Прикладом порушення обміну амінокислот є фенілкетонурія, яке успадковується аутосомно-рецесивно. В результаті генної мутації виникає недостатність фермента фенілаланінгідроксилази, який розщеплює фенілаланін. В результаті дефекту фермента виникає метаболічний блок: фенілаланін не засвоюється організмом і порушуються наступні ланки біохімічних реакцій, в результаті чого не утворюються такі речовини як тирозин, адреналін, норадреналін, меланін. Незасвоєний фенілаланін перетворюється в фенілпіровиноградну кислоту, яка накопичується в крові та виділяється з сечею. ФПВК здійснює токсичну дію на ЦНС, в результаті чого виникає порушення вищої нервової діяльності, порушення регуляції рухових функцій. В таких хворих слаба пігментація внаслідок порушення синтезу меланіну.

Для діагностики фенілкетонурії в сечу дитини додають реактив FeCl2. В хворих дітей сеча забарвлюється в зелений колір. В разі виявлення захворювання таким дітям назначають спеціальну дієту з мінімальним вмістом фенілаланіну. Після 3-5 років діти переводяться на звичайну дієту, оскільки до цього часу основні функції організму стабілізувалися, утворилися додаткові обмінно-компенсаторні реакції і загроза токсичного враження мозку зменшується.

Альбінізм – ще один приклад порушення амінокислотного обміну. Внаслідок дефекту тирозинази блокується перетворення тирозину в меланін. Частота цього захворювання – 1/25000. В альбіносів молочно-білий колір шкіри, дуже світле волосся, відсутній пігмент в райдужній оболонці очей, підвищена чутливість до сонячного опромінення.

Порушення вуглеводного обміну: незасвоєння молочного цукру (галактоземія), незасвоєння фруктози (фруктозурія) внаслідок дефекту відповідних ферментів. При надходженні з їжею цих вуглеводів розвиваються важкі обмінні порушення. Одне з найпоширеніших захворювань – цукровий діабет, причиною якого є недостатність гормону інсуліну.

Порушення ліпідного обміну супроводжується збільшенням чи пониженням концентрації ліпідів в сироватці крові, відкладенням цих речовин в тих тканинах, де в нормі вони не зустрічаються: в нервових клітинах (хвороба Тея-Сакса), в селезінці, печінці, кістковому мозку.

Зустрічаються генетично зумовлені порушення мінерального обміну. Так, при спадковій формі рахіту порушується реабсорбція неорганічних фосфатів в ниркових канальцях. Захворювання спадкується по домінантному типу, ген локалізується в Х-хромосомі.

Порушення мінерального обміну можуть стосуватися і іонів металів. Прикладом може бути порушення обміну міді. Мідь входить до складу багатьох ферментів, які вбудовані в мембрани мітохондрій, що приймають участь в реакціях окислення. Нестача цих ферментів веде до важких порушень як на клітинному, так і на організменному рівні. При деяких генних мутаціях гальмується синтез білка церуллоплазміну, який зв’язує мідь. В результаті порушується обмін цього іону, рівень його в крові падає і мідь накопичується в тканинах печінки і мозку, викликаючи їх дегенерацію (гепатоцеребральна дегенерація або хвороба Вільсона-Коновалова).

Деякі патологічні ознаки людини визначаються не одним, а кількома генами ― явище полімерного (полігенного) успадкування. Прикладом таких захворювань є гіпертонічна хвороба, атеросклероз, подагра. Вони характеризуються тим, що в значній мірі залежать від впливу середовища, (так звані хвороби зі спадковою схильністю).

ТЕМА: МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ

План

1. Організація медико-генетичного консультування.

2. Завдання медико-генетичного консультування.

3. Етапи медико-генетичного консультування.

4. Методи пренатальної діагностики.

Медична генетика – наука, і одночасно галузь охорони здоров’я. Як галузь ОЗ, вона має спеціальні заклади:

- міські медико-генетичні кабінети;

- міжрайонні медико-генетичні кабінети;

- обласні медико-генетичні центри;

- відділення спадкової патології новонароджених;

- медико-генетичні центри;

- Львівський науково-дослідний інститут спадкової патології;

- Український науковий центр медичної генетики;

- центри охорони материнства і дитинства.

Основні завдання медико-генетичного консультування:

- встановлення точного діагнозу захворювання;

- визначення типу успадкування;

- розрахунок величини генетичного ризику повторного захворювання в родині;

- пояснення родинам, які звернулися за консультацією, значення і суті медико-генетичного прогнозу;

- діагностика і лікування спадкових хвороб, диспансерний нагляд, встановлення груп підвищеного ризику, пропаганда медико-генетичних знань.

Медико-генетичне консультування потрібне:

- родинам, де вже є дитина зі спадковою патологією, а батьки вирішили мати другу дитину;

- якщо один з батьків хворий;

- якщо спадковість обтяжена;

- особам з районів екологічного лиха;

- якщо вік матері понад 35 років, а батька – понад 40;

- якщо існує повторне не виношування вагітності;

- родинам, які мають дітей з відставанням в розумовому та фізичному розвитку;

- у разі безплідного шлюбу;

- у випадку усиновлення;

- якщо батьки хворої дитини – кровні родичі;

Консультування щодо прогнозу здоров’я нащадка поділяється на дві групи:

- перспективне – визначення ризику народження хворої дитини до зачаття або на ранніх стадіях вагітності;

- ретроспективне – консультування щодо здоров’я майбутніх дітей після народження хворої дитини в родині.

-

Медико-генетичне консультування проводять в три етапи:

І етап – уточнення діагнозу спадкової хвороби, при цьому застосовуються методи антропогенетики і клінічні методи діагностики.

ІІ етап – визначення генетичного ризику народження хворої дитини.

Генетичний ризик – вірогідність появи певної аномалії в про банда або його нащадків. Його визначають двома способами:

- теоретичні розрахунки, що ґрунтуються на генетичних закономірностях (наприклад, при моногенному успадкуванні розрахунок проводять згідно законів Менделя);

- емпіричні відомості – генетичний ризик до 5% розцінюється як низький і не є проти показом до народження дитини; ризик 6-20% - середній ризик, рекомендації щодо планування вагітності залежать від тяжкості захворювання і можливості пренатальної діагностики; ризик понад 20% вважається високим, за відсутності методів пренатальної діагностики даної патології народження дітей в такій родині небажане. Рішення про народження дитини приймає тільки подружжя!

ІІІ етап – пренатальна діагностика проводиться в І-ІІ триместрі вагітності, яка дає можливість визначити майже всі хромосомні синдроми, понад 100 спадкових захворювань, біохімічний дефект яких вірогідно встановлений.

Методи пренатальної діагностики:

- УЗД-діагностика – виявляють анатомічні дефекти скелета і м’яких тканин голови, стать, дефекти нервової трубки, багатоплідність;

- Фетоскопія – дає можливість оглянути в порожнині матки всі частини плода, зробити біопсію шкіри плода, взяти в нього кров на аналіз;

- Рентгенографія плода – застосовується для діагностики аномалій розвитку скелета плода;

- Амніоцентез - проводять в терміні 16-17 тижнів, коли об’єм амніотичної рідини становить 200 мл, використовується для діагностики спадкових захворювань, визначення статі, каріотипування шляхом культивації клітин шкіри плода. Можливі ускладнення: прорив плаценти, ураження плода, сенсибілізація матері резус-антигеном плода, індукція викидня (1%).

- Біопсія хоріона –дослідження хромосом клітин без їх культивування.

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 2384 | Нарушение авторских прав