АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПОНЯТТЯ ПРОГРЕСУ У ПСИХОТЕРАПІЇ

Прогрес -розвиток і вдосконалення, для якого характерний перехід від нижчих форм до вищих. Воно може бути застосоване до будь-якої системи в цілому, окремих її елементів, структури об'єкта що розвивається і є протилежне поняттю регресу, який передбачає зворотний рух від вищого до нижчого, зниження рівня, втрату наявних функцій або повернення до більш ранніх і функцій і структур, що вичерпали себе.

П. п. в п. обумовлено міждисциплінарним її характером, а також особливим місцем, яке вона займає в громадській свідомості. По відношенню до суспільства і суспільної свідомості психотерапія є особливою наукою, оскільки об'єктом її вивчення і практичного застосування є особистість - інструмент соціальної взаємодії людини.

Відповідно до загальних понять прогресу розвиток психотерапії виражається в першу чергу в створенні досконаліших психотерапевтичних теорій і методів.

Критерієм розвитку психотерапевтичних підходів є їх результативність. Проблема ефективності психотерапії складна, відображає відмінності в методології її напрямків і ставленні до принципових для психотерапії питань про норму та патологію, поняття особистості, концепції неврозу - основного об'єкта психотерапії.

У деяких школах психотерапії питання ефективності практично не піднімаються або зводяться до інтуїтивного відчуття ефективності самим психотерапевтом. Найбільші розбіжності у розумінні ефективності психотерапії помітні при порівнянні двох напрямків - поведінкової та динамічної психотерапії.

Ефективність психотерапії пропонується визначати з урахуванням трьох площин розгляду терапевтичної динаміки:

1) соматичної,

2) психологічної,

3) соціальної.

П. п. в п. вимагає також врахування зростаючого інтегративного руху в психотерапії. Інтегративні методи передбачають активне відображення і використання в психотерапії досягнень суміжних наук, і в першу чергу психіатрії та інших клінічних дисциплін, психофізіології, психології, соціальної психології, педагогіки тощо.

До П. п. в п. належить процес вдосконалення та збільшення кількості моделей психотерапії.

В П. п. в п. відбивається також взаємозв'язок досягнень психотерапії і природний відбір її методів за допомогою соціального замовлення суспільства, обумовленого його менталітетом і основними тенденціями розвитку.

П. п. в п. в сучасній психотерапії пов'язане з впровадженням в психотерапевтичний процес новітніх технічних засобів, насамперед відеотехніки, значно розширює межі використання різних методів і створює необхідні передумови для розвитку інтеграційних підходів у психотерапії. Пацієнти вперше отримують можливість об'єктивно спостерігати власну поведінку, аналізувати приховані причини своїх переживань і вчинків.

Сучасна відеотехніка сумісна з комп'ютерними системами і в поєднанні з ними утворює відеокомп'ютерних комплекси (відеокомп`ютери). Відеокомп`ютери дозволяють конструювати так звану третю реальність, в якій наочно представлені різні ситуації з майбутнього на підставі наявної інформації або відновлюється давно втрачена інформація за збереженими її елементам. Третя реальність (створювана за допомогою комп'ютерних систем), або віртуальний простір, - це наочні картини очікуваних (прогнозованих) результатів лікування кожного хворого вже на самому початку психотерапії і, отже, можливість своєчасно провести в ній необхідні корективи і перевірити її результативність шляхом моделювання.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 502 | Нарушение авторских прав