АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічний перебіг прикритої пефорації.

4.1. Найчастіше перфоративний отвір прикриває нижня поверхня печінки, поперечно обвідна кишка, великий чепець.

4.2. Клініка прикритих перфорацій проявляється гострим початком захворювання, яке є характерним для типової перфорації. Після прикриття перфоративного отвору клінічні симптоми стихають і загальний стан хворого покращується.

4.3. Характерною ознакою прикритої перфоративної виразки є тривала ригідність м'язів у місці локалізації виразки при задовільному загальному стані хворого (симптом Ратнера-Віккера).

Інструментальні методи дослідження.

5.1. Оглядова рентгенографія черевної порожнини з куполами діафрагми. Дозволяє виявити пневмоперитонеум («симптом серпа» - симптом Жобара). Наявність пневмоперитонеума при перфоративній виразці зустрічається у 80% хворих. При обстеженні хворого у вертикальному положенні частіше повітря визначається у вигляді серпоподібної смужки під правим куполом діафрагми. При наявності повітря в черевній порожнині і відповідній клінічній картині діагноз перфоративної виразки є очевидним.

5.2. Пневмогастрографія. У окремих хворих пневмоперитонеум може зустрічатися при перенесеній раніше лапаромії, панкреонекрозі або перфорації інших порожнистих органів. При наявній клінічній картині за відсутності пневмоперитонеуму заперечувати перфоративну виразку не можна. В таких випадках доцільно використовувати пнемогастрографію, для чого через назогастральний зонд в шлунок вводять 500 мл повітря і повторно виконують оглядову рентгенографію черевної порожнини з куполами діафрагми. Метод підвищує достовірність діагностики до 95-97 %. Поява чи посилення болю у черевній порожнини при введенні через назогастральний зонд повітря свідчить у користь перфоративної виразки.

5.3. ЕГДФС. Дозволяє встановити не тільки наявність перфративної виразки, а й вказати її розміри та локалізацію. Проведення ЕГДФС значно підвищує інформативність оглядової рентгенографії органів черевної порожнини з куполами діафрагми.

Лікування.

6.1. Консервативний метод лікування перфоративних виразок не застосовується. Всі хворі з підозрінням на наявність перфоративної виразки шпиталізуються у хірургічне відділення.

6.2. Операція виконується за життєвими показами. Метод вибору оперативного втручання – висічення виразки та ПП. В окремих випадках проводять антрумектомію або резекцію шлунка.

6.3. Резекція шлунка при перфоративній виразці показана у хворих з:

6.3.1. наявністю ускладнень в анамнезі або виявлення їх при лапаротомії (кровотечі, перфорації, стеноз пілоруса, пенентрації)

6.3.2. великими гігантськими і кальозними виразками з підозрінням на малігнізацію

6.3.3. великими виразками шлунку, особливо на малій кривизні;

6.3.4. множинними виразками;

6.3.5. виразками з тривалим перебігом, які погано піддаються консервативним методам лікування або часто рецидивують.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 508 | Нарушение авторских прав