Класифікація. 1.1. О.О.Шалімов і В.Ф.Саєнко (1972) запропонували:
1.1. О.О.Шалімов і В.Ф.Саєнко (1972) запропонували:
1.1.1. Перфорація у вільну черевну порожнину;
1.1.2. Перфорація в сальну сумку;
1.1.3. У заочеревинну клітковину;
1.1.4. У сусідні органи;
1.1.5. Прикрита перфорація.
1.2. Ми користуємося дещо зміненою класифікацією:
1.2.1. Типова перфорація шлунку чи дванадцятипалої кишки у вільну черевну порожнину;
1.2.2. Атипові перфорації: прикрита перфорація; перфорація у чіпцеву сумку; перфорація у заочеревинний простір або сусідні органи; мікроперфорація виразки; двохмоментна перфорація.
2. Клінічний перебіг типової перфорації:
2.1. Типова перфорація має три фази: абдомінального шоку, уявного клінічного покращення і перитоніту.
2.2. Головні клінічні ознаки (за Мондором, 1938):
2.2.1. Раптовий біль у епігастральній ділянці, який нагадує удар в живіт ножем. Розповсюджується по правому латеральному каналі у здухвинну ділянку і малий таз. Буває постійним сильним, хворий може втратити свідомість, вкривається холодним потом, блідне, приймає вимушене положення (у більшості випадків лежить на правому боці з підтягнутими до живота ногами – «поза ембріона»). Найменші рухи підсилюють біль. Іноді біль іррадіює в лопатку, ключицю. При атиповій перфорації біль може бути виражений незначно.
2.2.2. Ригідність м'язів передньої черевної стінки або defanse muscule. Виражений настільки сильно, що живіт у хворого стає дошкоподібним. Ригідність м'язів може бути відсутнім у старших людей, при в'ялій черевній стінці, при окремих атипових формах перфорації.
2.2.3. Виразковий анамнез, який при детальному виясненні зустрічається у 75 % хворих. У 25% випадків перфорація виразки виникає серед повного здоров'я. При збиранні анамнезу звертають увагу характерні виразкові скарги, сезонний біль, нудоту, відрижку, печію, блювання, закрепи тощо.
2.3. Побічні ознаки:
2.3.1. Блювання. Частіше зустрічається у фазі розлитого перитоніту.
2.3.2. Спрага, відсутність стільця і відходження газів.
2.3.3. Хворий блідий, риси обличчя приймають загострений вигляд.
2.3.4. Гіперстезія шкіри живота.
2.3.5. Позитивні ознаки подразнення очеревини (Щоткіна-Блюмберга, Роздольського, «кашльовий», зникнення печінкової тупості, сиптом Спіжарного).
2.3.6. Симптом Vigyazo, симптом Podlaha, симптом А.І.Бернштейна, симптом Шпильцина, симптом Якушева не мають важливого клінічного значення.
2.3.7. Внаслідок стікання рідини по правому латеральному каналі в малий таз при ректальному дослідженні спостерігається болючість (симптом Куленкампфа).
2.3.8. Перистальтичні шуми відсутні.
2.3.9. Аускультативна тріада Guistona: розповсюдження серцевих тонів до рівня пупка; шум тертя очеревини при дихальних рухах і металічний шум виходу бульбашок повітря через перфоративну дірку в шлунку.
2.3.10. В перші години перфорації пульс буває сповільненим, але з розвитком перитоніту пришвидшується.
2.3.11. Температура залежить від розвитку перитоніту.
2.3.12. Дихання поверхневе, внаслідок рефлекторного обмеження рухів діафрагми.
2.4. Фаза уявного клінічного покращення часто є причиною діагностичних помилок. Клінічні ознаки перфорації стихають. Біль дещо зменшується, зникає ригідність м’язів передньої черевної стінки. Хворі почувають себе краще. Через 6-8 годин виникає клініка розлитого перитоніту.
| Схема поширення шлункового вмісту по черевній порожнині
|
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 505 | Нарушение авторских прав
|