АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пострезекційна анемія

5. Ваготомія – пересікання стовбуру чи гілочок блукаючого нерва, що дозволяє знизити шлункову секрецію. Операція виконується щораз рідше, через велику кількість побічних ефектів. Рецидив виразки у 8-11 % випадків, причому суб’єктивно хворий почуває себе задовільно при активній виразці. На фармацевтичному ринку є препарати (блокатори протонної помпи, гістамінових рецепторів), які дозволяють знизити шлункову секрецію на певний час і більш керовано – «хімічна ваготомія».

5.1. Стовбурова ваготомія – пересічення стовбурів блукаючих нервів, які проходять поряд із стравоходом.

5.2. Селективна ваготомія – пересічення всіх шлункових гілок переднього і заднього стовбурів блукаючих нервів з одночасним збереженням важливих в функціональному відношенні гілок, які йдуть до печінки і черевного сплетення. Операція забезпечує ізольовану денервацію шлунка і збереження вісцеральних гілок блукаючих нервів до інших органів (кишечника, підшлункової залози, жовчновивідних шляхів), що знижує ризик функціональних розладів інших органів, які інервує блукаючий нерв.

5.3. Селективна проксимальна ваготомія – метод часткової денервації шлунка в межах тіла і фундальної частини, тобто тих від­ділів, слизова оболонка яких містить кислотопродукувальні клітини. Інервація ант­раль­­ного відділу шлунка при цьому не порушується, що забезпечує збереження його моторної функції. Цей вид ваготомії частіше комбінується з дренуючими операціями.

5.4. Ускладнення ваготомії: порушення моторики жовчного міхура і жовчновивідних шляхів, діарея, функціональні розлади підшлункової залози, демпінг-синдром.

6. Пілоропластика – операція, яка полягає в розширенні каналу пілоруса, шляхом його реконструкції.

6.1. Пілоропластика за Гейнеке-Мікуличем частіше виконується при виразці передньої стінки ДПК (перфоративній чи стенозувальній виразці). Про­­фузні кровоточиві виразки передньої стінки ДПК зуст­рі­ча­ють­ся досить рідко.

6.2. Пілоропластика за Фіеєм. Цей спосіб показаний при рубцевому стенозі виразкового генезу та при супутніх ускладненнях дуоденальної виразки, де пілоропластика за Гейнеке-Мікуличем не може забезпечити адекватного дренування шлунка. При виконанні ПП за Фінеєм формується більш ши­рокий вихід з шлунка. В той же час, технічно вона може бути виконана тільки за умо­ви проведення мобілізації нисхідного відділу ДПК і співставлення її стінки з пі­ло­рич­ним відділом шлунка.

7. Гастродуоденоанастомоз за Жабулео – бічний анастомоз між шлунком і ДПК. Як дренуюча операція при стенозі, в ряді випадків, має переваги над ПП. Це з'єднання технічно більш легше виконати при різко вираженому рубцевому процесі, який охоплює початкову частину ДПК, оскільки операція виконується не на рубцево змінених тканинах і немає необхідності виконувати які небудь маніпуляції в пілородуоденальній зоні.

8. Гастроентероанастомоз попереду обвідної кишки з ентероентероанастомозом за Брауном. Операцію виконують при рубцевому звуженні вихідного відділу шлунка у виснажених хворих, або коли технічно неможливо ви­конати жодну з наведених вище операцій. Передній гастроенте­ро­анастомоз з ентероентероанастомозом за Брауном з розміщенням з'єд­нан­ня недалеко від пілоруса має найбільше патофізіологічне обгрунтуванння. Однак ця операція, в порівнянні з ПП, не забезпечує адекватного дренування шлунка. Порушення моторної функції шлунка при цій операції є причиною вираженого шлун­кового стазу, який призводить до підвищення шлункової секреції і наступного роз­витку пептичної виразки.

ГРИЖІ ЖИВОТА

Будьте насторожі при блюванні у літньої пацієнтки! Після лікування вдома дільничним лікарем з приводу гастроентериту, вона через кілька днів потрапляє до хірурга з приводу тривалого закрепу...

Моше Шайн, «Здоровий глузд у невідкладній абдомінальній хірургії»

1. Термінологія. Грижі є одним з найбільш поширених хірургічних захворювань, часто призводять до тимчасової втрати працездатності, інвалідизації, або навіть – летального наслідку. За частотою виконання операцій грижі займають друге місце в абдомінальній хірургії після апендектомії. Хірургічне лікування гриж нараховує трохи більше 100 років. В розвиток герніології внесли великий вклад Бассіні, Жирар, Бобров, Мартинов, Напалков, Кримов та ін. Монографія професора Кримова "Вчення про грижі" є настільною книгою для багатьох хірургів.

1.1. Грижа – це виходження внутрішнього органа разом із парієтальною очеревиною (грижовим мішком) через природний або штучний отвір в черевній стінці. Слід відрізняти грижу від евентрації та випадіння органа.

1.2. Евентерація – вихід нутрощів з черевної порожнини через пошкоджену черевну стінку. Грижевий мішок при цьому відсутній.

1.3. Випадіння органа – вивертання органа зсередини назовні своєю слизовою оболонкою (випадіння прямої кишки, матки, сечового міхура).

1.4. Складові частини (елементи) грижі:

1.4.1. Грижові ворота;

1.4.2. Грижовий мішок;

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 574 | Нарушение авторских прав