АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація. За Б.Є. Вотчалом (1964) легеневе серце поділяють:

За Б.Є. Вотчалом (1964) легеневе серце поділяють:

За перебігом:

1. Гостре (розвиток протягом декількох годин, днів).

2. Підгостре (розвиток протягом декількох тижнів,місяців).

3. Хронічне (розвиток протягом декількох років).

За етіологією:

1. Бронхопульмональне.

2. Торакодіафрагмальне.

3. Васкулярне.

За ступенем компенсації:

1. Компенсоване.

2. Декомпенсоване.

За ступенем вираженості тиску у легеневій артерії розрізняють 4 стадії легеневої гіпертензії:

І ступінь – тиск у легеневій артерії складає до 50 мм рт ст

ІІ ступінь – 50-75 мм рт ст

ІІІ ступінь – 75-100 мм рт ст

ІV ступінь вище 100 мм рт ст

Приклад формулювання діагнозу:

1. Хронічний гнійний обструктивний бронхіт в фазі загострення. Дифузний пневмосклероз. Емфізема легень. ДН ІІ ст. Хронічне компенсоване легеневе серце. НК 0.

2. Бронхіальна астма середньо-важкий персистуючий перебіг. Емфізема легень ІІ ступеня. ДН ІІ. Декомпенсоване хронічне легеневе серце, НК І. Легенева гіпертензія ІІІ.

3. Хронічний обструктивний бронхіт фаза загострення. Емфізема легень ІІІ ст. Дифузний пневмосклероз. ДН ІІІ. Легенева гіпертензія ІІІ ст. Декомпенсоване легеневе серце НК ІІа.

Клініка.

Для гострого легеневого серця характерні раптові болі за грудиною, різка задуха, набухання шийних вен, посилена пульсація в 2-3 міжребір’ї зліва, акцент ІІ тону над легеневою артерією з систолічним шумом, ритм галопа біля мечевидного відростку, збудження, часто раптова смерть (в 30 – 35% випадків).

Підгостре легеневе серце характеризується появою раптового помірного болю при диханні, задишкою і тахікардією, запамороченням, або нетривалим колаптоїдним станом, кровохарканням, симптомами плевропневмонії.

При хронічному легеневому серці скарги на задишку, кашель з харкотинням, пітливість, головний біль, болі в ділянці серця. При огляді хворих виявляють дифузний “теплий” ціаноз, задишку експіраторнрого або змішаного характеру, набухання шийних вен, особливо на видосі, потовщення кінцевих фаланг (“барабанні палички”) і нігтів (“годинникові скельця”), при вираженій декомпенсації ортопное, набряки, венозна сіточка на грудях, пульсація в епігастрії, яка зникає на вдосі (за рахунок гіпертрофії правого шлуночка), пульсація в другому міжребір’ї зліва.

При перкусії легень – коробочний звук, обмеження дихальної рухомості нижнього краю, аускультативно, - ослаблене везикулярне дихання з жорстким відтінком і подовженим видохом, розсіяні сухі і вологі хрипи, інколи розширення правої межі серця, глухість тонів серця, акцент ІІ тону над легеневою артерією. При розвитку правошлуночкової недостатності – збільшення печінки, асцит.

Лабораторні дані. Загальний аналіз крові: підвищення вмісту гемоглобіну, еритроцитоз, сповільнення ШОЕ. Біохімічний аналіз крові: збільшення вмісту α₂- і γ – глобулінів, фібрину, серомукоїду, сіалових кислот. Інструментальні методи: підвищення тиску в легеневій артерії до 60 – 80 мм рт. ст., іноді – більше.

ЕКГ: ознаки гіпертрофії міокарду правого передсердя (високі зубці Р у відведеннях ІІ, ІІІ, аVF, V₁ – V₂) і правого шлуночка (відхилення електричної осі серця вправо, збільшення амплітуди зубця R у відведеннях ІІІ, aVF, V₁ – V₂ , опущення інтервалу S – T донизу з одночасною випуклістю доверху у відведеннях ІІ,ІІІ, aVF, V₁ – V₂ ; від’ємного зубця Т у відведеннях ІІІ, aVF, V₁ – V_2.

Рентгенографія: розширення легеневої артерії і її гілок, вибухання її конусу, збільшення розмірів правого шлуночка і правого передсердя. Ехокардіографія: збільшення розмірів правого передсердя і правого шлуночка. Спірографія: реєструє різної ступені вираженості рестриктивну, обструктивну або змішану дихальну недостатність. Оксигенометрія показує зменшення насичення крові киснем, а дослідження газового складу крові виявляє збільшення парціального тиску вуглекислоти і зниження кисню.

Ускладнення:

1. Легенево – серцева кома (внаслідок гіперкапнічної енцефалопатії).

2. Кашлево–обморочний синдром – втрата свідомості, яка супроводжується судомами на висоті кашлю внаслідок різкого погіршення церебрального кровотоку;

3. Виразки шлунку і 12-палої кишки.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 489 | Нарушение авторских прав