АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Хвороби травного каналу тварин з явищами колік

Це група різних за походженням і розвитком хвороб, спільним для яких є синдром колік. Коліки поділяються на справжні, несправжні та симптоматичні. Справжні – порушується прохідність шлунка і кишечнику, що обумовлює розлади моторної, секреторної, всмоктувальної та інших функцій органів травлення, серцевої діяльності і дихання, обміну речовин і виділення. Несправжні – патологічний процес локалізується поза шлунково-кишковим каналом. До них належать закупорення жовчних ходів та сечових шляхів, заворот і перекручування матки. Симптоматичні – больові відчуття виникають внаслідок непрохідності шлунково-кишкового каналу, яка в свою чергу є наслідком якогось первинного процесу (тимпанія рубця).

Симптоми: больова реакція при хворобах шлунка і кишок з симптомокомплексом колік у тварин проявляється характерною поведінкою: вони часто оглядаються на черево, обмахуються хвостом і переступають кінцівками, риють землю, б'ють кінцівками по животу, падають на землю, катаються, валяються, приймають різні пози (собаки, що сидить, спостерігача), стоять на зап'ястях, лежать на спині з підібраними кінцівками, подібно до маятника, розкачують тулуб. Ці симптоми звичайно виявляються у вигляді приступів. Безперервний неспокій спостерігають при гострому розширенні шлунка, тромбозах кишкових судин. Періодичний, в'ялий перебіг колік характерний для копростазу, деяких видів пісочних колік. Відригування, блювота, кислий запах видихуваного повітря характеризують первинне і вторинне розширення шлунка. При зміщенні кишок слизова оболонка язика стає темною, інколи чорною, потрісканою. Аускультацією виявляють порушення перистальтики шлунка і кишок (підсилення або послаблення), що призводить до спазму чи атонії їх. Порушується випорожнення (дефекація). Спостерігають різке ускладнення перистальтики кишок при гострому розширенні шлунка, загальному метеоризмі кишок, тромбоемболії, завороті кишок. Порушення перистальтики кишок у вигляді звуків падаючої краплі виникає при вираженому метеоризмі кишок, особливо сліпої кишки у коней. При тяжких формах колік підвищується температура тіла, слизові оболонки стають гіперемійованими, ціанотичними, інколи жовтушними. Аускультацією виявляють тахікардію, змінені тони серця і пульс. Стає частішим дихання, з’являється задишка. При ускладненнях перитонітом з’являється болісність черевної стінки, яка обмежує рухи тварини, вона стогне, оглядається на живіт, горбить спину. З випотом великої кількості ексудату болісність черевної стінки поступово зменшується. Пульс стає частішим, аритмічним. Дихання частішає, з’являється задишка. Підвищується температура тіла. Перитоніт, зумовлений розривом шлунка або кишок (особливо часто це буває у коней), характеризується різким занепадом сил, тахікардією, зниженням температури тіла і кров'яного тиску з наступним розвитком колапсу.

Лікування:

1. Призначають знеболювальні лікарські засоби; анальгін, спирт, хлоралгідрат, магнію сульфат, аміназин, атропіну сульфат та ін. Показані також тепле укутування, зігрівання лампами солюкс; Мініна, діатермія.

2.Проводять зондування шлунка і застосовують клізми. За допомогою зондів виводять гази, рідкий вміст із шлунка і промивають його теплою водою, розчином іхтіолу, натрію гідрокарбонату. Застосовують очищувальні, терморегулюючі і лікарські клізми з використанням дармтампонаторів.

3. Призначають проносні засоби: натрію сульфат з великою кількістю води, рицинову олію, пілокарпіну гідрохлорид, прозерин.

4. При динамічній непрохідності травного каналу проводять новокаїнову блокаду.

Для проведення паранефральної новокаїнової блокади за Тихоніним застосовують 0,25 % розчин новокаїну. Доза новокаїну для коней і великої рогатої худоби — 1 мл 0,25 % розчину на 1 кг маси тіла тварини (порівну з кожного боку).У коня підготовляють операційне поле і голку вво­дять зліва між останнім ребром і поперековим відростком першого поперекового хребця по передньому краю його, на відстані 8—10 см від середньої лінії хребта, в навколониркову клітковину лівої нирки. При введенні розчину в навколониркову клітковину правої нирки укол роблять між 17 - 18 ребром на відстані 10—12 см від середньої лінії хребта. Голці надають трохи похилого положення вперед і всередину. Глибина уколу 7—12 см (залежить від величини і вгодованості тварини). Контроль з обох боків — відчуття голкою твердої капсули нирки, наявність краплі у вигляді намистинки в каналі голки при від'єднанні шприца.

При проведенні епіплевральної новокаїнової блокади за Мосіним у коней і великої рогатої худоби укол роблять у перехрестя переднього краю останнього ребра з латеральним краєм найдовшого м'яза спини. Попередньо операційне поле інфільтрують 0,5% стерильним розчином новокаїну, потім голку завдовжки 10—12 см і діаметром 1,5 мм вколюють під кутом 30—40° до горизонтальної площини і проштовхують паралельно передньому краю ребра до упору в тіло передостаннього грудного хребця. Після цього голку разом з шприцом відхиляють на 5—10° до сагітальної площини і, рівномірно надавлюючи на поршень шприца, повільно проштовхують розчин новокаїну в надплевральну клітковину. Доза 0,5 % стерильного.розчину новокаїну для коней і великої рогатої худоби —0,5 мл на 1 кг маси тіла тварині (порівну з кожного боку).

Застосування новокаїнових блокад має велике значення не тільки при лікуванні хворих тварин, а й для диференційованої діагностики динамічної і механічної непрохідності травного каналу. При механічній непрохідності вони неефективні.

5. Призначають протибродильні, протигнилісні дезінфікуючі засоби: іхтіол, ментол, калію перманганат, фенілсаліцилат, ртуті монохлорид, тімол, фталазол, молочну та оцтову кислоти.

6. Застосовують дезінтоксикаційні засоби, наприклад натрію хлорид, кофеїну натрію бензоат, глюкозу з аскорбіновою кислотою.

7. У тяжких випадках, особливо при ускладненнях перитонітом, призначають антибіотики і сульфа­ніламідні препарати.

8.Проводять симптоматичну терапію. Наприклад при послабленні діяльності серця і різкому зниженні кров'яного тиску застосовують камфорне масло, кофеїн - бензоат натрію, строфант.

9. Після успішного лікування призначають голодну дієту, потім дають м'яке сіно, рідкі бовтанки з борошна або висівок, моркву, натуральний або штучний шлунковий сік.

Профілактика: повноцінна годівля, дотримання режиму утримання і експлуатації тварин, організація систематичного акти­вного моціону. Необхідно періодично досліджувати корми на вміст в них поживних речовин і контролю­вати рівень і характер обміну речовин у тварин; про­водити планові гельмінтокопрологічні дослідження з наступною дегельмінтизацією тварин.

11. Гострий паренхіматозний гепатит - запалення печінки, яке характеризується ексудативними і проліферативними процесами в стромі органу, альтеративними (дистрофічними, некротичними й атрофічними) змінами гепатоцитів, супроводиться порушенням обміну речовин, функцій нервової, серцево – судинної і травної систем.

За перебігом: гострий і хронічний, при гострому – найбільше виражені дистрофічні і некротичні зміни в паренхімі печінки, а при хронічному – у стромі органа посилюються профілеративні процеси, паренхіма зазнає атрофічних змін.

Симптоми: у тварин підвищена температура тіла, поганий апетит (навіть відмовляються від корму і води), вони пригнічені, спостерігаються симптоми гастроентериту. Характерним є синдром паренхіматозної жовтяниці. Видимі слизові оболонки і шкіра забарвлюються в жовтий колір (за рахунок холе- і гемобілірубіну), виникають явища холемії і диспепсії. При перкусії ділянка притуплення печінки збільшена, болісна. Аускультацією виявляють послаблену серцеву діяль­ність. З'являється брадикардія, знижується артеріальний кров'яний тиск. Дихання стає частішим. Гіпотонія передшлунків, перистальтика кишечнику посилена, кал погано сформований, сіро – глинистого кольору, зі слизом і неперетравленими частинками корму. Сеча світло – жовта, нейтральної реакції, у жуйних в стадії розвитку процесу темно - жовтого кольору.

Лікування: головну увагу приділяють основному (первинному) захворюванню. Призначають дієту (в раціон вводять корми, багаті на вуглеводи - траву, моркву, буряки, турнепс), глюкозу з аскорбіновою кислотою, інсулін, вікасол, вітаміни. Застосовують жов­чогінні засоби — дегідрохолеву кислоту або дехолін, кукурудзяні приймочки, квітки безсмертника (цмину піщаного), гексаметилентетрамін, холагол. Для регулювання перистальтики кишок і виведення токсичних речовин призначають проносні засоби. Показані та­кож протимікробні засоби. При різко вираженій бо­лючості печінки застосовують атропіну сульфат, ек­стракт беладони, тепло в ділянці печінки.

Профілактика: полягає у своєчасному лікуванні хворих тварин (інфекційні та інвазійні хвороби, гаст­роентерит, отруєння), а також недопущенні згодову­вання тваринам недоброякісних кормів, дотриманні правил годівлі і напування тварин. У раціон в необхідній кількості повинні входити білки, вуглеводи, жири, вітаміни, макро- і мікроелементи.

Самостійна робота: Оформити історію хвороби органів травлення у дрібних тварин

Студенти повинні знати: симптоми і синдроми найбільш поширених хвороб, принципи лікування і профілактики хвороб травної системи і печінки;

вміти: проводити клінічне дослідження системи травлення, визначати симптоми і синдроми хвороб, лікувати та розробляти профілактичні заходи при хворобах системи травлення.

Завдання додому: повторити тему: “ Хвороби системи травлення “ с. 225 –339.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1024 | Нарушение авторских прав