АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диспансеризація корів і нетелей

Аналіз виробничих показників.

Враховують молочну продуктивність, витрати кормів на одиницю продукції, захворюваність тварин на незаразні хвороби, вихід телят від 100 корів, втрати молодняку(загибель, вимушений забій), масу новонароджених телят, ступінь вибракування корів та ін. З'ясовують епізоотичну ситуацію щодо інфекційних та інвазійних хвороб закілька попередніх років. Низькі надої молока (менше 3000-4500 кг на корову), значні витрати кормів на одиницю продукції (більше 1-1.1ц корм. од. на 1 ц молока), висока неплідність маточного поголів'я (одержання менше 90 телят від 100 корів), народження приплоду з ознаками гіпотрофії (менше 25 кг), високий ступінь захворюваності та загибелі молодняку с показниками неблагополучності господарства (ферми), серйозних технологічних по­рушень ведення молочного скотарства.

Визначення клінічного статусу корів і нетелей

Проводять клінічний огляд корів і нетелей та клінічне дослідження тварин контрольних груп. При клінічному огляді звертають увагу на габітус, стан волосяного покриву, шкіри, органів руху, дихальні рухи, апетит. Добрий загальний стан, жвава й швидка реакція на звук, блискучий волосяний покрив, середня вгодованість, добрий апетит характерні дія здорових тварин. Тьмяний волосяний покрив і так звана глазур копитцевого рогу, заломи рогового черевика, дистрофія або ожиріння, болючість при вставанні й під час руху, хрускіт суглобів, провисання спини, згорбленість свідчать про патологію обміну речовин.

Для клінічного дослідження виділяють контрольні групи тварин, в які відбирають корів перших трьох місяців лактації, сухостійних корів за два, а нетелей - за три місяці до отелення. В кожній групі обстежують 15-20 корів. Визначають габітус, стан волосяного покриву, шкіри, кон'юнктиви, лімфатичних вузлів, серця, органів дихання, травлення, печінки, сечовиділення, кістяка, вим'я тощо. В жарку пору року, коли можливе перегрівання тварин, проводять термометрію.

Вгодованість тварин, стан волосяного покриву й шкіри с об'єктивними показниками їх забезпечення поживними та біологічно активними речовинами. Нестача міді, наприклад, часто проявляється депігментацією волосяного покриву, йоду - ростом довгого грубого волосся на потиличному гребені (чубок) та холці (грива), вітаміну А - посиленою кератинізацією. складчастістю й сухістю шкіри.

Кон'юнктива у здорових корів рожева або червона. її анемічність найчастіше виникає внаслідок нестачі в раціоні протеїну, міді, кобальту, заліза.

У корів досліджують передлопаткові лімфатичні вузли та вузли колінної складки. При збільшенні цих та інших лімфатичних вузлів тварин досліджують на лейкоз згідно з існуючою інструкцією.

Функцію серця визначають за частотою пульсу та аускультацією серця. Визначають силу, ритм, частоту і чіткість тонів, можливі шуми та інші патологічні ознаки. Послаблення і глухість тонів серця, їх розщеплення, роздвоєння, акцентування одного з тонів, аритмії є ознаками ураження міокарда, наявність шумів - ураження ендокарда та перикарда, пороків серця. Звертають також увагу на наповнення яремної вени. Набухання її є ознакою перикардиту або міокардозу.

Стан органів дихання спочатку оцінюють за частотою, глибиною, типом дихання, за наявністю задишки, кашлю, носових витікань. При виявленні яких-небудь ознак патології проводять додаткові дослідження.

Початкове уявлення про стан органів травлення дають спостереження за апетитом, прийомом корму і жуйкою тварин. Часто виявляють спотворення смаку (лизуху), що є важливим показником порушень обміну речовин (кетоз, остеодистрофія, гіпокобальтоз, гіпокупроз, нестача кухонної солі). Частоту скорочень рубця підраховують за 2 хв. При виявленні зменшених за частотою, послаблених і неритмічних його скорочень досліджують книжку, сітку і сичуг з тим, щоб виявити першопричину дистонії передшлунків, якою може бути травматичний ретикуліт, ретикулоперитоніт, закупорення книжки чи інші первинні захворювання. Часті випадки гіпотонії передшлунків характерні для порушення мінерального обміну, остеодистрофії, нестачі в раціоні кухонної солі, гіпокінезії.

Печінку тварин досліджують пальпацією і перкусією ділянки її розміщення. При жировому гепатозі, амілоїдозі, гіпертрофічному цирозі, гепатиті ділянка печінкового притуплення збільшується, особливо краніовентрально, іноді відмічається болючість органа.

З метою оцінки стану кістяка досліджують останні хвостові хребці, ребра, попереково-реберні відростки поперекових хребців та інших кісток. У випадках розладу мінерального обміну, збіднення кістяка на солі кальцію, фосфору, магнію у тварин спостерігають розсмоктуван­ня останніх хвостових хребців, ребер, стоншення лопатки та інших кісток. На ребрах, маклаках та інших кістках виявляють фіброзні потовщення, деформацію грудної кістки.

При дослідженні органів руху звертають увагу на наявність кульгавості, стан суглобів, вінчика, копитець. Часті випадки деформації копитцевого рогу, запалення вінчика, бурсити, артрози й артрити можуть бути наслідком порушень обміну речовин.

Для визначення стану сечостатевих органів оглядають ділянку підгруддя, нижню частину черева й інші ділянки тіла тварин для того, щоб виявити набряки. Вібраційною перкусією перевіряють болючість нирок, досліджують ділянку піхви для виявлення виділень із зовнішніх статевих органів при вагітності, ендометриті, метриті та інших хворобах. Звертають увагу на акт сечовиділення.

Клінічні форми маститу визначають шляхом огляду та пальпації молочної залози, а також за наявністю пластівців і згустків у молоці (секреті) при пробному здоюванні на фільтрувальний папір.

Стан ендокринних органів оцінювати клінічно дуже важко. Гіпотиреоз характеризується низькорослістю корів, порушенням росту волосяного покриву (кучерявість, грива, чубок, алопеції), западанням очей (енофтальм), слизовим набряком міжщелепного простору (мікседема), брадикардією, сухістю, складчастістю та гіперкератозом шкіри, народженням телят з рідким волосяним покривом або зовсім без нього, іноді зі збільшеною щитоподібною залозою. Враховують біогеохімічну зону (частіше зустрічаються у північно-східній і західній зонах України) та радіаційну ситуацію.

Результати клінічного обстеження записують у спеціальний журнал або диспансерну картку.

Лабораторні дослідження

Дослідження к р о в і. Кров беруть від тварин контрольних груп, які не мають ознак травматичного ретикуліту, перикардиту, маститу, ендометриту, хірургічної інфекції та інших первинних захворювань органів і систем, що можуть впливати на показники крові. На фермах з однотипною годівлею її беруть від 10-15 корів кожної контрольної групи у дві сухі хімічно чисті пробірки, в одну з яких (для одержання стабілізованої крові або плазми) попередньо вносять антикоагулянти. Із розрахунку на 10 мл крові можна взяти 10-20 мг натрію цитрату або оксалату, 2-3 краплі 1 %-ного розчину гепарину (1-2 мг або 50 од), 10-15 крапель 10 %- (ЕДТА-натрію-трилон Б).

Дослідження крові проводять уніфікованими методами або використовують сучасні автоматичні аналізатори й спеціальні комбіновані експрес-тести. Визначають в крові гемоглобін, кількості лейкоцитів, у сироватці крові - резервну лужності, загального білка, загального кальцію, неорганічного фосфору, каротину; специфічними показниками - визначення кетонових тіл, глюкози, магнію, вітамінів, мікроелементів, визначення вмісту кетонових тіл та цукру необхідне для діагностики кетозу, магнію - для виявленняя гіпомагніємії (пасовищної тетанії). визначення альбумінів, індикаторних ферментів та проведення білково-осадових проб - з метою діагностики хвороб печінки, визначення активності лужної фосфатази разом із визначенням рівнів кальцію та фосфору — для оцінки стану мінерального обміну; мікроелементів з метою діагностики мікроелементозів, вітамінів для діагностики гіповітамінозів.

Функцію щитоподібної залози оцінюють за рівнем у крові тиреоїдних гормонів Т₃ і Т₄ або зв'язаного з білками йоду (ЗБИ).

Гемоглобін крові визначають гемоглобінціанідним методом. Знижен­ня вмісту гемоглобіну спостерігають при нестачі в раціоні білка, міді, заліза, кобальту, вітамінів В₁ і В₂ та інших, ураженнях печінки, розладах травного каналу, інтоксикаціях, багатьох гельмінтозах. Підвищення вмісту гемоглобіну може бути спричинене дегідратацією.

Загальний білок сироватки крові можна визначати рефрактометром. Зниження його вмісту (гіпопротеїнемію) відмічають при тривалій недостатній годівля тварин, аліментарній дистрофії, аліментарній остеодистрофії, гіпокобальтозі, ендемічному зобі, хронічних розладах травного каналу, порушенні синтезу білка в печінці при її хворобах (геиатоз. гепатит, цироз) та деяких інших хворобах, при втраті білка внаслідок захворювання нирок (нефроз, нефрит), обширних ексудатах, транссудатах. Підвищення рівня загального білка сироватки крові (гіперпротеїнемія) може бути відносним (внаслідок зневоднення) і абсолютним, яке спостерігають при надмірній білковій годівлі, кетозі, гепатиті і гепатозі. Збільшення рівня білка в цих випадках відбувається за рахунок глобулінових фракцій при одночасному зменшенні кількості альбумінів.

Резервна лужність плазми (сироватки) крові - це запас бікарбонатів плазми крові, який визначається за об'ємом CO, дифузійним методом. Цей показник може дати уявлення про стан бікарбонатної буферної системи і виражається в об % CO, чи мл СО, на 100 мл крові або ммоль/л. Зниження резервної лужності крові є показником зрушення кислотно-основної рівноваги в бік ацидозу, підвищення - алкалозу. Метаболічний ацидоз відмічають при висококоннентрованому (більше 45 % комбікормів) або силосно-жомовому типах годівлі, кетозi, ацидозі рубця, нефриті, нефрозі, септичних процесах, виснажливій діареї, хворобах серця, пневмоніях. Респіраторний ацидоз може бути спричинений перебуванням тварин у середовищі з високою концентрацією вуглекислоти в повітрі, пневмонією. Метаболічний алкалоз у тварин спричиняє алкалоз рубця при згодовуванні тваринам зеленої маси або сінажу конюшини, люцерни, солей амонію.

Загальний кальцій сироватки крові досліджують комплексонометричним методом з індикаторами флюорексоном або мурексидом. з кальцій арзеназним реагентом (найбільш точний), наборами фірми Ла-Хема, автоматичними біохімічними аналізаторами. Зниження рівня кальцію в крові спричинюють тривале недостатнє його надходження з корма­ми, незадовільне засвоєння внаслідок дефіциту вітаміну D і паратгормону. Гіпокальціємія розвивається при остеодистрофії, рахіті, гіпокобальтозі. хворобах печінки і нирок (нефриті, нефрозі), при яких порушується метаболізм холекальциферолу. Особливо значне зниження рівня зовнішього та іонізованого кальцію спостерігають при післяродовій гіпокальціємії. Підвищення вмісту кальцію в крові відмічають при гіперфункції прищитоподібних залоз і передозуванні вітаміну D.

І нгеорганічний фосфор сироватки крові в безбілковому фільтраті крові можна визначати із ванадатмолібденоьим реактивом (за Пулсом у модифікації Коромислова В.Ф. та Кудрявцевої Л.А.). Зниження рівня фосфору в крові спостерігають при гіперфункції прищитоподібних залоз і гіпофункції щитоподібної залози, недостаїньому надходженні його з кормами, хворобах травного каналу, аліментарній остеодистрофії, D-гіповітамінозі (рахіті), пелагрі, синдромі залежування, післяродовій гіпофосфатемії.

Підвищення вмісту фосфор) в крові може бути наслідком надходження вітаміну D у великих дозах, нефрит}', нефрозу, м'язового перенапруження, зменшення секреції паратгормону або збільшення секреції кальцієргоніну. Паратгормон гальмує виділення фосфору із сечею, а кальцитонін стимулює його реабсорбцію в нирках.

Магній в сироватці крові визначають за кольоровою реакцією з титановим жовтим. Гіпомагніємію спостерігають при пасовищній тетанії, аліментарній остеодистрофії, післяродовому парезі.

Каротин у сироватці крові можна визначити за Карр-Прейсом (в модифікації Юдкіна). В комплексі з вітаміном А його визначають за методом Бессея в модифікації А.А. Анісової, а за відсутності в лабораторії спектрофотометра застосовують цей самий метод у модифікації В.І.Левченка із співавторами (1998) і дослідження виконують на фотоелектроколоримстрі. В сироватці крові великої рогатої худоби каротин визначають лише з тримісячного вік). У дрібної рогатої худоби, коней і свиней він у сироватці відсутній, тому в них визначають лише вітамін А.

Концентрація каротину в сироватці крові залежить від сезону року в пасовищний період вона підвищується, у стійловий - знижується. Зменшення вмісту каротину спостерігають при дефіциті його в кормах, недостатньому засвоєнні, нестачі в раціоні білка та легкозасвоюваних вуглеводів, вітаміну В₁₂ і кобальту. Засвоєння каротину знижується в жаркі місяці року.

Для оцінки функції печінки визначають активність індикаторних ферментів (ACT, АЇГГ, ГЛДГ, 111), вміст альбумінів або виконують білково-осадову пробу з 0,1%-ним розчином сулеми. У здорових корів її величина становить 1,6—2,8, а при ураженні печінки цей показник менший 1,6 мл.

Визначення в крові мікроелементів, вітамінів, гормонів проводиться в спеціалізованих лабораторіях.

Дослідження сечі. Сечу беруть від 10-15 корів чи нетелей кожної контрольної групи, які не мають клінічних ознак ендометриту, гнійного маститу, затримання посліду. її досліджують безпосередньо на фермах: проводять фізичне дослідження (колір, запах, прозорість, консистенція), визначають рН, наявність ацетонових тіл, білка, цукру і за необхідності — білірубіну та інших речовин. Сечу збирають при при­родному сечовиділенні або його провокують у тварин легким масажем у ділянці вентральної частини статевих губ поблизу клітора. Для дослідження сечі використовують індикаторні смужки (Combur Test, пентафан, натафан та ін.), які дають змогу одержати 5-10 різних показників. Смужку занурюють на 1-2 с у сечу і протягом 1 хв зчитують результати.

Реакцію сечі визначають також універсальним індикаторним папером. У здорових корів і нетелей рН сечі коливається в межах 7,0—8,6. Зрушення реакції в кислий бік спостерігається при ацидотичному стані організму (ацидоз рубця, кетоз тошо), в лужний - при алкалозі рубця, а також при циститі та пієліті внаслідок бродіння сечі та роз­паду сечовини.

Ацетонові (кетонові) тіла в сечі знаходять реактивами Лестраде, Ланге, за допомогою індикаторних смужок та іншими методами. Чутливість експрес-методів до ацетону й ацетооцтової кислоти близько 10 мг/100 мл (0,5 ммоль/л). У здорових тварин концентрація кетонових тіл (сума) у сечі становить 8-10 мг/100 мл. Кетонові тіла не мають ниркового порогу концентрації і їх вміст у сечі підвищується в міру посилення кетогенезу, тому визначення вмісту кетонових тіл є простим і надійним методом ранньої діагностики кетозу. Значна і стійка кетонурія, якщо її виявляють у великої кількості корів, с свідченням розвитку кетозу. Помірну нетривалу кетонурію можна спостерігати при агонії передшлунків, ендометриті, гнійному маститі, затриманні посліду. На фермах високоудійних корів дослідження сечі на наявність кетонових тіл слід проводити 6—8 разів на рік. що дає змогу своєчасно виявити початкові стадії розвитку кетозу і провести відповідні заходи профілактики.

Білок у сечі виявляють за допомогою індикаторних смужок або 20 %-ного розчину сульфосаліцилової кислоти. В сечі здорових тварин білок відсутній. Його виявляють при білковому перегодовуванні, інток­сикації, ураженні нирок, уроциститі та інших хворобах.

Дослідження молока і молозива. Проводять органолеп­тичну оцінку молока і молозива, визначають їхню кислотність, хімічний склад - вміст жиру, білка, кетонових тіл, за необхідності - імуноглобулінів і вітаміну А. Раз на місяць досліджують молоко з метою діагно­стики маститу на субклінічній стадії, використовуючи реакції з мастидином або димастином. При позитивній реакції проводять бактеріологічне дослідження.

Густина молока становить 1,027-1,033, молозива першого удою -1,065-1.080 кг/л. Підвищена густина буває при домішках знежиреного молока, а знижена - води. Кислотність молока першого сорту стано­вить 16-18 °Т. молозива першого удою - 50-56 °Т. Молозиво першого удою містить 140-223 г/л білка, 60-90 г/л імуноглобулінів, від 3 до 5 мг/л вітаміну А. При порушенні обміну речовин якість молозива знижуєть­ся: воно мас нижчу кислотність, густину, містить менше білка та іму­ноглобулінів.

Кетонові тіла визначають пробами Росса і Лестраде. У молоці здорових корів їх вміст становить 6-8 мг/100 мл (103-137 мкмоль/л). Якісні проби з молоком здорових корів негативні. При підвищеній концентрації кетонових тіл у молоці реакція Лестраде з молоком дає вишнево-рожеве забарвлення. Кетонолактія є показником кетозу. Основною складовою кетонових тіл молока є бета-оксимасляна кис­лота, вміст якої можна визначати індикаторними смужками Ketolac ВИВ. Смужку занурюють у молоко або змочують при доїнні, резуль­тат зчитують по шкалі через 1 хв. Якщо проба позитивна (++), то у молоці є 200-499 мкмоль/л бета-оксимасляної кислоти (при нега­тивній - від 0 до 99).

Дослідження вмісту рубця проводять у випадках, коли передбачають наявність ацидозу або алкалозу рубця, хронічного румініту. Досліджують вміст рубця 5-7 корів і визначають запах, колір, кон­систенцію, величин}' рН, кількість інфузорій та інші показники. Колір вмісту рубця залежить від характеру корму, запах при гострому аци­дозі - кислуватий, хронічному румініті - кислий, алкалозі - аміачний, гнильний. Консистенція вмісту рубця у здорових тварин - кашкоподна, напіврідка; при румініті - водяниста; алкалозі - водяниста з піною. Концентрацію водневих іонів визначають рН-метром або індикаторним папером, реактивними смужками. Оптимальна величина рН вмісту руб­ця у високопродуктивних корів становить 6,2-6,8. Зниження рН до 6,0 і менше свідчить про розвиток ацидозу, підвищення понад 7,2 характерне для алкалозу рубця. Кількість інфузорій у вмісті рубця здорових корів ко­ливається від 500 до 1200 тис/мл (визначають у камері з сіткою Горяєва). Кількість їх зменшується при гіпотонії, ацидозі та алкалозі рубця.

Оцінка якості кормів

Якість кормів оцінюють за двома основними показниками: пожив­ністю і доброякісністю. Перший показник визначають за результатами лабораторних досліджень або за даними довідників, другий - хімічни­ми, токсикологічними, мікроскопічними дослідженнями, а також орга­нолептично: за кольором, запахом, смаком, структурою, чистотою, бо­танічним складом і т.д. Якість кормів оцінюють згідно з вимогами державних або галузевих стандартів.

Сіно доброї якості має свіжий, приємний запах, вологість не більше 17 %. вміст клітковини - 27-33 %. Вміст шкідливих та отруйних трав допускається лише в сіні з природних угідь: для першого класу - не більше 0,5, другого і третього - не більше 1 %. Особливу увагу слід приділяти ураженню сіна токсичними грипами: плісеневими, стахіботрис, фузаріум, головневими. Плісеневі гриби родів Aspergillus, РепісіШит, Мисог частіше уражують сіно бобових культур: на ньому добре помітний білий, сірий, чорно-бурий або чорний наліт; запах та­кого сіна неприємний, пліснявий.

Величина рН силосу доброї якості становить 3.8—4.3, вологість у зонах Лісостепу і Полісся не більше 75 %, у зоні Степу - 70 %. Високо­якісний силос з кукурудзи повинен мати оливково-зелений колір, по­мірно кислий запах, добре збережену структуру окремих частин рос­лин. Загальна кількість кислот мас знаходитися в межах 1,8-2,2 %, з яких на молочну кислоту припадає не менше 55 %, масова частка масляної кислоти в силосі першого класу мас не перевищувати 0,1 %, другого - 0,2 %. Жуйним на 1 кг маси тіла допускається згодовувати до 1,0 г органічних кислот та 1-2 г при більш високому вмісті мо­лочної кислоти (50-70 %). Кількість кислот високоякісного силосу у збалансованих раціонах для сухостійних корів мас не перевищу­вати 0,6-0,8 г на 1 кг маси тіла.

Сінаж доброї якості мас ароматний фруктовий запах, сірувато-зелений, жовто-зелений колір, вологість 45-55 %, в 1 кг мас міститися не менше 30 мг каротину, не більше 1,5 % органічних кислот, у тому числі до 0,1 % масляної, оптимальне значення рН 4,5-5,4. Сінаж середньої якості мас запах свіжоспеченого житнього хліба і світло- або темно-коричневий колір. У неякісному сінажі рН становить 7-8, органічні кис­лоти відсутні.

Доброякісний зерновий корм мас вологість до 17 %, характерний для кожного виду запах, колір і смак, містить не більше 5 % сторонніх домішок, у тому числі шкідливих - не більше 1 %.

Доброякісні шрот і макуха повинні мати властиві для них колір та запах, містити не більше 8-10 % вологи, 1-2 % мінеральних домішок і

0.001 % металевих частинок без гострих країв і розміром не більше 2 мм. Підозрілі за якістю шроти мають затхлий запах, гіркуватий присмак, підвищену вологість. частково уражені пліснявою.

Деякі види макухи та шротів містять токсичні для тварин речовини. Льняні можна згодовувати дорослій худобі в сухому вигляді, без тер­мічної обробки. Глікозиди макухи і шроту хрестоцвітих при замочу­ванні теплою водою розщеплюються до гірчичних масел, які надають корму гіркого смаку. Рапсовий шрот, який попередньо обробляється тепло-вологим методом, можна додавати у корми тваринам усіх видів, а рапсову макуху у кількості до 1 кг рекомендується згодовувати сухою лактуючим коровам (не вагітним) і тваринам на відгодівлі.

Шрот і макуху бавовнику з вмістом 0,1-0.2 % госиполу використо­вують лише в складі комбікорму в кількості від 20 до 10 % його маси.

Аналіз годівлі корів

При аналізі годівлі корів і нетелей визначають: тип годівлі та струк­туру раціонів; вміст у раціонах сухої речовини, клітковини; ступінь за­безпеченості тварин основними поживними та біологічно активними речовинами: концентрацію енергії, поживних і біологічно активних речовин раціону, їх співвідношення між собою, можливі наслідки як нестачі, так і їх надлишку. В середньому потреба корів у сухій речовині становить 2.5-3.5, а високопродуктивних - 3,5-3,8 кг на 100 кг маси тварини, а потреба в протеїні з розрахунку на 1 корм. од. становить для дійних корів 95-110 г, сухостійних - ПО, нетелей - 90-100 г.

Оптимальне надходження з кормом легкоферментованих вуглеводів (крохмаль, цукор) сприяє розмноженню в передшлунках жуйних мікрофлори, в результаті чого тварини одержують бактеріальний білок високої біологічної поживності, а також ЛЖК та вітаміни К і групи В. Надлишок легкоперетравних вуглеводів, особливо цукрів, пригнічує життєдіяльність мікрофлори передшлунків, знижує перетравлення кормів, спричиняє ацидоз. Використання в раціоні великої кількості буряків, особливо цукрових, та картоплі може призвести до отруєнь внаслідок надмірного утворення в рубці молочної кислоти, спричини­ти розвиток ацидозу, атонії передшлунків.

Нестача цукру і крохмалю в раціоні може порушувати білково-ліпідний обмін, що проявляється підвищенням рівня кетонових тіл в організмі. Тому при оцінці вуглеводної поживності раціонів для жуй­них слід контролювати цукро-протеїнове співвідношення й відношен­ня цукор + крохмаль до перетравного протеїну, які відповідно мають становити 0.8-1,2 і 2-2,5, тобто на 1 кг перетравної о протеїну необхід­но 0,8-1,2 кг цукрів та 2-2.5 кг суми цукрів і крохмалю. Цукропротеїнове відношення для високопродуктивних корів мас бути не меншим, ніж 1>1-1,2: 1.

Нестача клітковини в раціоні порушує життєдіяльність мікроор­ганізмів травного каналу, пригнічує його моторну функцію, призводить до зменшення синтезу в рубці оцтової кислоти, необхідної для утво­рення молочного жиру. її надлишок в раціоні також небажаний, ос­кільки знижується поїдання кормів, перетравлення й використання по­живних речовин. Оптимальний вміст клітковини в сухій речовині раціону мас становити для сухостійних корів 22-28 %, лактуючих -20-28, з удоєм до 10 кг-28: 11-20 кг-24-27; 21-30 кг- 19-23, а при добовому удої більше 30 кг- 16-18 %.

Жир кормів є не лише концентрованим джерелом енергії, а й неза­мінним фактором живлення, необхідним для нормального всмоктуван­ня і транспортування каротину, вітамінів A, D і К. Як при нестачі, так і при надлишку жиру в раціоні у тварин спостерігаються розлади трав­лення, кетоз. Нестача жиру є причиною дерматитів, порушення відтво­рення, гіперфункції щитоподібної залози, захворювань печінки й ни­рок. І надлишок жиру в кормах знижує статеву активність самок і самців, погіршує якість продукції. Оптимальний вміст жиру в сухій речовині раціону залежить від продуктивності корів: з її підвищенням потреба в ньому збільшується від 2 до 4 %.

Шляхом аналізу раціонів, порівняння норми поживних та інших ре­човин з їх вмістом у кормах роблять висновок про повноцінність і зба­лансованість годівлі.

Аналіз утримання корів і нетелей

І Ірії аналізі утримання тварин проводять загальну гігієнічну оцінку ферм, ураховують стан підлоги, стійл, дверей, вентиляції та інших кон­струкцій. Вивчають окремі ланки технологічного процесу.

Контроль параметрів мікроклімату в приміщеннях здійснюють в кількох точках. Надзвичайно важливим для корів і нетелей є утриман­ня їх у пологовому приміщенні, де мікробна забрудненість має не переви­щувати 50-70 тис. мікробних тіл у 1 м³, концентрація аміаку - 10 мг/м³, вуглекислого газу - 0.2 %, відносна вологість не бути більшою 70 %, а обмін повітря взимку становити 17, навесні - 35 м³/год з розрахунку на 1 ц маси тіла тварини.

Аналіз одержаних даних

Після закінчення диспансеризації слід заповнити диспансерні карт­ки на кожну тварину, а потім провести аналіз одержаних результатів. Визначають у процентах кількість тварин середньої, нижчесередньоїта вищої вгодованості, з ураженням серцево-судинної системи, органів дихання, гіпотонією й атонією передшлунків (менше трьох скорочень рубця за 2 хв), зі збільшенням і болючістю печінки, ознаками остеоди­строфії, маститами та іншими хворобами. За результатами досліджен­ня сечі мас бути зрозуміло, яка кількість проб у процентах у кожної із корів (дійні, сухостійні) та нетелей містить ацетонові тіла у високій концентрації, білок, мас низький або високий рН. Результати дослід­ження крові зводять у таблицю, визначають кількість проб у процен­тах із відхиленням досліджених показників від норми.

Висновки та пропозиції. Висновок про стан здоров'я і обмін речо­вин у тварин роблять за результатами клінічних і лабораторних дослід­жень, аналізом годівлі та утримання. В підсумку дають оцінку клінічного статусу стада, стану обміну речовин, вказуючи патологію й супутні хвороби, їхні основні причини. У пропозиціях наводять лікувально-профілактичні заходи на певний період і на перспективу. Результати диспансеризації тварин доводять до керівника господарства (фермера) для проведення необхідних організаційно-господарських заходів.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 2047 | Нарушение авторских прав