АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дослідження ротової порожнини, глотки і стравоходу.

Ротову порожнину оглядають, при природному освітленні, а також із застосуванням різних освітлювальних пристроїв — очного дзеркала, рефлекторів, освітлювачів. При необхідності застосовують пальпацію, рентгенологічне дослідження, лабораторні дослідження слини.

Спочатку визначають стан губ і щік, правильність стуляння ротової щілини, наявність слинотечі, свербежу і мимовільних рухів губами. Потім звертають увагу, на стан слизової оболонки рота, язика, зубів, ясен і поверхні щік, на вміст ротової порожнини і запах.

У здорових тварин губи стиснені, рот закритий, слинотеча відсутня. При зниженні тонусу тканин, що спостерігається у старих, знесилених і виснажених тварин і у кобил в останній стадії жеребності, а також, при тяжких коліках, втраті свідомості, паралічі лицевого нерва може звисати нижня губа, оголюючи слизову оболонку, ясна і зуби.

При енцефаліті і правцю коней, при кетозі корів внаслідок підвищення тонусу м'язів губи щільно стискаються, а рот настільки міцно закритий, що його не вдається відкрити навіть силою.

У випадках заклинювання сторонніх тіл між зубами, припухання язика, набряку і випинання твердого піднебіння, пошкодження нижньої щелепи, а також при інфекційних захворюваннях, які супроводжуються паралічем нижньої щелепи (енцефаломієліт коней, сказ собак та ін.), рот може не закриватися.

Інколи при огляді губ можна виявити їх опухання, порушення цілості, різні накладання на них, висипи, тріщини, некрози.

Клінічне значення має також слинотеча. Вона виникати або внаслідок розладу ковтання через спазм глотки і стравоходу при правцю.

Для широкого розкриття рота у спокійних тварин використовують способи, які звичайно застосовують при дослідженні слизової оболонки ротової порожнини. В тих випадках, коли необхідне більш ретельне дослідження рота (у агресивних тварин, при підозрі на інфекційні захворювання), рот відкривають тільки допомогою зівників.

У коней найчастіше для розкриття рота використовують російський зівник і клин Байєра. При введені російський зівник підносять поперечною планкою т різцевих зубів тварини. При зіткненні зубів з металом тварина розкриває рот, зівник вводять в нього до другої планки і надають йому вертикального положення. Якщо тварина не відкриває рота при доторк|уванні зівника до різцевих зубів, зівник вводять збоку через беззубий край щелепи і надавлюють його рігжком на верхню поверхню язика. Тварина при цьомурозмикає щелепи і дозволяє ввести весь зівник в ротову порожнину. Цей самий зівник надійно фіксує рот у великої рогатої худоби.

При використанні клина Байєра спочатку відкривають рот так, як і при дослідженні слизової оболонки, а потім вводять зівник в ротову порожнину, вклинюють його між корінними зубами, фіксуючи за недовуздок.

При відкриванні рота у великої рогатої худобі помічник утримує тварину за роги, а досліджувач лівою рукою бере тварину за носову перетинку і правою рукою вводить зівник Цагельмейєра горизонтально по беззубому краю в ротову порожнину тварини повертає його там вздовж осі на 90°.

Дрібним тваринам спочатку натискують пальцями однієї руки на щоки і після розкриття рота вводять в нього ротовий клин Байєра для дрібних тварин або зівник Шарабріна.

При дослідженні слизової оболонки ротової порожнини оглядом і пальпацією звертають увагу на колір, вологість, температуру, чутливість і цілість її. У здорових тварин слизові оболонки ротової порожнини язика завжди вологі і слизькі, рожевого кольору з відтінками. При запальних процесах у гарячці спостерігають сухість і підвищення їх температури. В місцях запалення виявляють підвищену чутливість, при різкому пригніченні, оглумі, колапсі і агонії стає менш чутливою або зовсім нечутливою.

При чумі великої рогатої худоби і свиней на слизовій оболонці рота знаходять дифтеричні нальоти.

При дії на слизову оболонку ротової порожнини механічних, термічних і хімічних подразників, деяких і деяких інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях виявляють висипи, плями, вузлики, пухирці, гноячки і виразки.

Язик досліджують оглядом і пальпацією, звертають увагу на його цілість, розмір, рухливість, щільність і нальоти. Виразки спинки язика біля кореня виникають внаслідок тривалого згодовування ячмінної і житньої соломи, постійного його травмування. Опухання язика можливі при сибірці, пастерельозі й актиномікозі.

При сказі, лептоспірозі, ботулізмі, чумі і при механічних ушкодженнях можливий параліч язика. Язик стає сухим і обкладеним при захворюваннях, які протікають з гарячкою і втратою апетиту.

Зуби слід досліджувати оглядом і пальпацією; застосовують перкусію, зондування і рентгенографію. При цьому звертають увагу на прикус, колір, будову, цілість, правильність стирання зубів і стан ясен.

Неправильний прикус (щучий, короповий, східчастий) спостерігають при неправильно-розвитку щелеп, порушенні вітамінно – мінеральному обміну, карієсі зубів.

Почорніння зубів і порушення цілості їх спостерігають. при карієсі; наявність на поверхні зубів коричненого нальоту у вигляді крапок або смужок характерна для флюорозу.

При огляді зубів можна також спостерігати неправильне стирання (гострі зуби, утворення висуну-гачків) і розміщення їх, відхилення у величині, розмірі. Розлад зміни зубів у молодих тварин виявляють при рахіті, гіповітамінозі, анемії. Хиткість різців у великої рогатої худоби нерідко пов'язана з порушенням вітамінно-мінерального обміну.

При дослідженні ротової порожнини звертають увагу і на запах із рота. Солодкий приторний запах вказує на розкладання відшарованого епітелію, задпах ацетону характерний для кетозу, неприємний запахі для карієсу зубів або розкладання накладань, гнійний — для розкладання слини, залишків корму, відшарованого епітелію та ексудату. Трупний запах відчувається при виразковому стоматиті, некробактеріозі поросят, лептоспірозі собак.

Глотку досліджують оглядом і пальпацією. При зовнішньому огляді глотки звертають увагу на положення голови, шиї і конфігурації ділянки глотки іверхньої частини яремного жолоба. У тварин, особливо коней і свиней, при запаленні глотки відзначають витягнуте положення голови і шиї, в ділянці глотки помітна припухлість, а шкіра дещо напружена. Внутрішній огляд глотки неозброєним оком можна проводити тільки у короткоголових собак і котів, а також у птахів. Розкривши у них за допомогою тасьми широко рот і натиснувши злегка шпателем на основу язика, оглядають порожнину глотки, мигдалики, її задню і бокові стінки. У великої рогатої худоби і коней для більш детального огляду застосовують спеціальні шпателі з освітлювальною системою Якщо користуються шпателем без освітлювальної системи, то тварин треба ставити головою до джерела світла або освітлювати ділянку носоглотки електричною лампою, кишеньковим ліхтариком.

Щоб здійснити зовнішню пальпацію глотки, поступово здавлюють її пальцями обох рук в ділянці верхнього краю яремного жолоба, трохи вище від гортані, позаду вітки нижньої щелепи. У здорових тварин при зустрічному здавлюванні пальці обох рук розділяються тільки тонкою смужкою тканини. При запаленні глотки пальпацією можна виявити і фільтрацію, набухання і ущільнення тканини, больову реакцію і підвищену температуру шкіри в ділянці глотки.

З метою дослідження акту ковтання тваринам дають щільний або рідкий корм і спостерігають за ковтанням і проходженням харчової грудки по стравоходу.

Стравохід досліджують оглядом, пальпацією, зондуванням, рентгенологічними методами. Огляду і пальпації доступна лише шийна частина стравоходу, коли можна виявити закупорку стравоходу сторонніми тілами (шматки картоплі, буряка та інших корене і бульбоплодів) у великої рогатої худоби, дивертикул, запалення і набряк стінки стравоходу, пухлину, розрив. У таких випадках в ділянці лівого яремного жолоба виявляють припухання щільної або тістуватої консистенції.

У випадку спазму стравоходу, його звуження і непрохідності з'являються слинотеча, антиперистальтичні скорочення стравоходу і стравохідне блювання, при якому, на відміну від шлункового блювання, блювотні маси неперетравлені.

При травмах, виразках і розриві стравоходу може бути кровотеча, особливо значна під час блювання.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1905 | Нарушение авторских прав