АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дослідження серцевого поштовху

Оглядом іпальпацією серцевої ділянки досліджують серцевий поштовх і виявляють болючість серцевої ділянки грудної клітки. Для огляду серцевої ділянки у тварин відводять вперед ліву грудну кінцівку і звертають увагу на коливні рухи грудної стінки, які відповідають скороченню шлуночків серця. У більшості тварин серцевий поштовх боковий, а у собак і хутрових звірів — верхівковий. Пальпацією (долонею руки) з обох боків грудної клітки уточнюють дані огляду серцевої ділянки.

При дослідженні визначають місце, силу, поширеність і характер серцевого поштовху. У дорослої великої рогатої худоби поштовх виявляють зліва, в четвертому міжребер’ї, приблизно на 6 см нижче від лінії плечового суглоба (горизонтальної лінії, проведеної черезсередину цього суглоба); у коней — зліва, в п'ятому міжребер’ї, а справа — в четвертому. У дрібних тварин відсутня серцева вирізка легенів, тому серцевий поштовх дещо дифузний і немає чіткої локалізації

У здорових тварин серцевий поштовх помірної сили, локалізований. Поштовх зміщується вперед, вгору і вправо.

Посилення серцевого поштовху виявляють у тварин поганої вгодованості, при збудженні, після фізичного навантаження, при гіпертрофії і дилатації серця. При гострому міокардиті часто буває стукаючий серцевий поштовх (гранично посилений і поширений).

Серцевий поштовх послаблюється у тварин вище - середньої вгодованості, при ожирінні, відсутності або недостатності моціону, міокардіодистрофії, ексудативному перикардиті.

Дифузний поштовх відзначають при хворобах, які супроводжуються накопиченням рідини - (ексудату, транссудату) в серцевій сорочці, плевральній порожнині, а також при гіпертрофії.

2. Перкусія серцевої ділянки.

Способом - легато визначають перкусійні межі серця - верхню і задню. Верхню межу встановлюють при перкусії у більшості тварин по четвертому міжребер'ю по лінії від заднього кута лопатки до ліктьового горба. Межею є місце переходу ясного легеневого звуку в притуплений. У здорової великої рогатої худоби верхня перкусійна межа серця розміщена по лінії плечового суглоба, у дрібної рогатої худоби – дещо нижче від цієї лінії, у коней – на ширину двох пальців нижче лінії плечового суглоба

Вона зміщується вгору при ексудативному плевриті, гідроперикарді, ателектазі лівої легені, а вниз — при лівосторонній альвеолярній емфіземі легенів.

Перкусією по лінії, яка йде від ліктьового горба вгору і назад приблизно під кутом 45° до горизонту, визначають задню перкусійну межу серця — у місці переходу притупленого звуку в ясний легеневий. У більшості здорових сільськогосподарських тварин вона досягає 6 -го, а у собак і хутрових звірів — 7 - го ребра.

Зміщення задньої перкусійної межі вперед буває при альвеолярній емфіземі легенів, тимпанії рубця, а назад — при гіпертрофії, дилатації серця, ексудатив­ному перикардиті, водянці серцевої сорочки.

Топографічною перкусією серця визначають також ділянку відносного серцевого притуплення і абсолютної тупості серця. Відносне серцеве притуплення виявляють перкусією тієї частини серця, яка закрита краєм легенів, а абсолютну тупість серця — перкусією над серцевою вирізкою легенів. Виявляють ці ділянки перкусією способом легато по третьому, четвертому, п'ятому, шостому і сьомому міжребер'ях зверху вниз. При цьому відзначають точки притупленого і тупого звуків.

Перкусією способом стаккато можна виявляти болючість серцевої ділянки при перикардиті, плевриті, міокардиті.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 947 | Нарушение авторских прав