АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диспансеризація телят у пологовому відділенні та профілакторії

Діагностичний етап диспансеризації полягає в щоденному триразо­вому клінічному огляді телят до семиденного віку, а надалі - дворазо­вому до 20-денного віку; клінічному дослідженні захворілих телят; ла­бораторному аналізі крові, в тому числі для визначення імунного статусу новонароджених дво -, триденних телят; контролі за годівлею телят, гігієнічним станом пологового відділення і профілакторію, контролі якості молозива.

Маса тіла новонародженого теляти має становити 7-8 % від маси матері. У нього швидко з'являється рефлекс вставання (через 15-30 хв), а за ним рефлекс смоктання. Рухи координовані, тонус м'язів вира­жений. При ручному напуванні перший раз (через 45-90 хв після на­родження) теля має одержати орієнтовно 1,5 л молозива, а потім, через 5-6 год, ще таку саму кількість.

Під час отелення слід стежити не лише за матір'ю, а й за новонарод­женим, у якого можуть спостерігатися асфіксія та кровотеча з пупови­ни (венозна, коли кров витікає невеликою цівкою, та артеріальна). Без­посередньою причиною асфіксії є передчасне дихання у плода під час родів внаслідок защемлення пуповини. Розрізняють білу і синю асфіксії. При білій у новонароджених відсутні ознаки життя, тони серця ледь прослуховуються, пульс не промацується, язик випадає, кон'юнктива

анемічна. При синій асфіксії дихання поверхневе, з хрипами, слизові оболонки ціанотичні.

Надалі у телят можна виявити запалення пуповини і пуп­кові грижі, різні хвороби, які супроводжуються діареєю, гіпоплатичну анемію, порушення обміну речовин. Запалення пуповини перебігає у вигляді гангрени культі пупкового канатика, гнійного омфаліту, флегмони пу­повини, параомфальних абсцесів, пупкового сепсису. При гнійному омфаліті уражуються не лише периферичні тканини, а й пупкові ар­терії та вени, розміщені в черевній порожнині, а також кишечник, пе­чінка, сечовий міхур. Виникають перитоніт, абсцеси в печінці і леге­нях, артрити, сепсис. Основна причина хвороби — потрапляння різних мікроорганізмів у тканини культі пуповини при її невмілій первинній обробці. При пупковому сепсисі асоціації різних мікроорганізмів по­трапляють із культі в кров'яне русло і заселяють різні органи.

Найсерйознішою проблемою в пологовому відділенні і профілак­торії с хвороби, що характеризуються симптомом діареї: аліментарна диспепсія, казеїно-безоарна хвороба, молозивний токсикоз, гострий катар сичуга і кишечнику, ешерихіоз, рота- та коронавірусний ентери­ти, анаеробна ентеротоксемія, сальмонельоз, а також діареї, що спри­чинюються адєно-, ентеро-, корона- і парвовірусами. Часто діареї ви­никають під дігю асоціацій різних мікроорганізмів, тобто з'являються змішані або асоціативні інфекції. Для диференціальної діагностики цих хвороб застосовую і ь клінічні, патолого-анат омічні та лабораторні дос­лідження, враховують умови утримання й годівлю корів у сухостійний період, у пологовому відділенні, догляд і годівлю телят, епізоотичну ситуацію.

Лабораторний аналіз крові новонароджених телят проводять у дво-, триденному віці щоквартально (10-15 проб). У крові визначають вміст гемоглобіну, у сироватці крові — загального білка та імуноглобулінів, рідше - інші показники (вітамін А, кальцій і фосфор). У крові новона­роджених мас бути 95-125, а у телят 10-денного віку -- 90-125 г/л ге­моглобіну-, знижений вміст його с показником анемії, найчастіше гіпопластичної.

Вміст загального білка у сироватці крові мас становити 60-70 г/л, імуноілобулінів - не менше 20 г/л. Низький вміст імуноглобулінів у сироватці крові дво-, триденних телят (менше 18 мг/мл) та загального білка (менше 55 г/л) характеризують імунодефіцитний стан новонарод­жених, який є передумовою виникнення різних інфекційних хвороб. Основними причинами імунодефіцитного стану с пізнє перше напу­вання телят молозивом, випоювання його в малій кількості, низька якість молозива (нестача імуноглобулінів, білка і т.д.), нездатність новонароджених засвоювати імуноглобуліни внаслідок морфофункціонального недорозвинення, у тому числі зумовленою протеїновим і каротинним голодуванням матері.

Аналіз утримання телят. У пологовому відділенні телят утри­мують протягом першою дня життя в деннику біля матері, а потім переводять або у профілакторій, або в індивідуальні будиночки на відкритому повітрі. У профілакторії облаштовують ізольовані секції, кількість яких залежить від поголів'я корів. На фермах з поголів'ям 400, 600 і 800 корів слід мати по чотири секції відповідно на 10, 14 і 18 місць. Об'єм секцій - 14-20 м³ на одне теля, мікробна забруд­неність повітря не більше 20 тис/м\ температура повітря 18-20 °С, відносна вологість 70 %, природна освітленість 1:10. Кожна сек­ція забезпечується опаленням, автономною каналізацією і вентиля­ційною системою. Утримують телят в індивідуальних клітках або на привязі, починаючи з триденного віку їм надають моціон. Секції мають бути обладнані ультрафіолетовими лампами і генераторами для аерозольної дезінфекції.

Кожна секція профілакторію послідовно заповнюється телятами протягом 3-4 днів відповідно до циклограми й експлуатується за прин­ципом "все вільно - все зайнято". Молодняк утримують у секції 12-14 днів, а потім переводять у телятник або передають у спеціалізовані гос­подарства. Після кожного цикл}' секція профілакторію залишається вільною не менше трьох днів.

Для підвищення збереження телят при відсутності пологового відділення або у випадках, коли воно експлуатується безперервно, тварин вирощують в індивідуальних будиночках на відкритому повітрі.

Годівля телят. До 5-7-денного віку молодняку випоюють мате­ринське молозиво і молоко 3-4 рази на добу, а пізніше - збірне. В перший день добре розвиненим телятам випоюють по 40 -50 мл мо­лозива на 1 кг маси (орієнтовно 1,2-2 л) 3 рази на добу (4.5-5 л). Тслятам - гіпогрофікам молозиво випоюють у меншій кількості (0,8-1 л на одне давання) 3-4 рази на добу. Для новонароджених, одержа­них від корів-первісток або хворих на мастит і ендометрит, реко­мендується заготовляти глибокоохолодженє молозиво першого удою від корів четвертої - п'ятої лактації. Його фасують по 1,5-2,0 л і охолоджують до -18-25 °С. Із триденного віку телятам дають пере­варену воду (18-20 °С) по 0,5 л через 1.5-2 год після напування мо­лозивом два рази на добу, а з 10-денного - сиру. Із двотижневого віку телят привчають до поїдання грубих кормів (сіна і трав'яної січки).

Диспансеризація молодняку в господарствах з виробництва яловичини.

Діагностичний етап диспансеризації телят у період карантинуван-ня складається із таких заходів:

аналіз комплектування поголів'я — кількість господарств-постачаль-ників, епізоотичний стан маточного поголів'я, благополуччя за шлун­ково-кишковими хворобами новонароджених;

дотримання правил комплектування комплексу, принципу "все вільно - все зайнято";

аналіз утримання телят - підготовка приміщень, параметри мікро­клімату, об'єм повітря, стан вентиляції, підлоги тощо;

оцінка якості кормів та аналіз годівлі тварин;

порівняння фактичної продуктивності телят і запланованої з ураху­ванням поживності раціонів (проводиться щомісячно);

аналіз захворюваності, причин загибелі та вимушеного забою мо­лодняку (щомісячно);

клінічний огляд усіх телят, які завозяться у господарство, і наступ­ний щоденний дворазовий огляд у перший місяць карантинування. Звер­тають увагу на поведінку тварин, габітус, стан волосяного покриву, шкіри, кінцівок, кісток лицьового черепа, дихальні рухи, витікання з носових ходів, кашель, апетит, прийом корму і пиття, частоту дефе­кації та консистенцію калових мас;

клінічне дослідження телят контрольних груп - проводять двічі: при надходженні телят у господарство і при переведенні технологічної групи після карантинування в цех дорощування. Розмір контрольних груп -15-20 телят, завезених із різних господарств. При клінічному дослід­женні молодняку звертають увагу на габітус, волосяний покрив і шкіру, органи руху, стан очей та видимих слизових оболонок; вибірково про­водять термометрію; досліджують дихальні рухи й верхні дихальні шляхи; апетит, прийом корму і пиття, акт дефекації, консистенцію ка­лових мас; проводять пальпацію ділянки печінки.

Лабораторний аналіз крові проводять 2 рази: після формування технологічної групи і наприкінці періоду карантинування (10-20 проб крові від телят, завезених із різних господарств). У крові визначають кількість гемоглобіну, еритроцитів, величину гематокриту, в сироватці крові - вміст загального білка і кальцію, імуноглобулінів, неорганічно­го фосфору, вітаміну А, активність аспарагінової трансамінази. Такий набір методів лабораторного аналізу крові зумовлений тим, що в пері­од карантинування у телят раннього віку найчастіше реєструють А-, В,- і D-гіповітамінози, респіраторні хвороби, гіпопластичну анемію, гепатодистрофію (як наслідок шлунково-кишкових хвороб у перші дні життя).

А- і D-гіповітамінози частіше перебігають у прихованій формі, тому діагноз можна поставити лише за допомогою лабораторного аналізу крові. А-гіповітаміноз підтверджується низьким рівнем ретинолу (у здорових телят 12,5-25 мкг/100 мл, у телят одномісячного віку каротин не визначають), D-гіповітаміноз - низьким рівнем загального кальцію (менше 2,5 ммоль/л) та неорганічного фосфору (менше 1,7 ммоль/л).

Перспективними для діагностики рахіту є визначення біологічно активних метаболітів вітаміну D-25-гідроксихолекальциферолу, 1,25- і 24,25-дигідроксихолекальциферолу. Останні методи найвірогідніші. Якщо у геляї виявляють навіть приховані форми порушень обміну вітамінів А і D, то препарати вітамінів застосовують у лікувальних до­зах, оскільки використання їх з профілактичною метою не запобігає подальшому розвитку патології.

Ппопластична анемія зустрічається у 20-30 % одномісячних телят, що надходять у спеціалізовані господарства. її діагностують за кольо­ром кон'юнктиви та ви значенням вмісту гемоглобіну (мінімум 90 г/л).

Гепатоз у телят, що знаходяться на вирощуванні, є наслідком шлун­ково-кишкових хвороб, а в період карантинування він. крім того, вини­кає внаслідок респіраторних хвороб або різних токсикозів. Для діагно­стики захворювання визначають активність аспарагінової трансамінази, яка у здорових телят не перевищує 1,2 мкмоль/л, а у хворих підвищуєть­ся. Можна також визначати кількість альбумінів - вона має бути більшою 25 г/л.

Найпоширенішими в період карантинування є гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) вірусної етіології, які потім ускладнюються пнев монісю. Вони виникають на фоні низького імунного захисту, коли за­гальна кількість імуноглобулінів у сироватці крові нижча 18 мг/мл, ви­сокої мікробної забрудненості приміщень та порушення мікроклімат)'. Для діагностики ГРЗ використовують, крім клінічного дослідження, серологічне та вірусологічне.

Серед інших інфекційних хвороб у телят часто виникають сальмо­нельоз, диплококова інфекція, анаеробна ентеротоксемія, діагноз на які підтверджується бактеріологічними дослідженнями.

Аналіз утримання телят. Виробничі групи формують із клінічно здорового молодняку, вікова різниця якого має не перевищувати 5 днів. Ємність секції карантинного приміщення - 60-150 телят, а тривалість її заповнення - не більше 3-5 днів тваринами із 3-4-х господарств. Утримують телят групами по 5-10 у станку. Площа підлоги - 1,2-1,5 м², об'єм приміщення - 14-20 м³ на одну тварину. В деяких господарствах телят утримують у групових станках на металевих решітках, піднятих над підлогою на 30-50 см.

Температура повітря в приміщенні;уія карантмігу вання одно-двомі-сячних телят мас бути в межах 14-16 °С, вологість не перевищувати 70 %, вміст вуглекислого газу - 0,2 %. аміаку - 10-15 мг./м\ мікробна забруд­неність не більшою 50 тис. мікробних тіл у! м¹. У теплу пору року швидкість руху повітря має становити 0,5-0,8 м/с, система вентиляції -створювати оптимальний обмін повітря: взимку - 17-20 м³/год, у пе­рехідні періоди - 30-40, влітку - 50-70 м³/год на одігу тварину.

Анапіз годівлі телят. У день завезення на комплекс тваринам випо­юють 1,5-2 л 5 %-пого розчину глюкози, що мас температуру 30-35 °С, і в перші 6 гол не напувають водою.

Потреба телят одно-тримісячпого віку в енергії становить 2,5-3,5 корм. од. із вмістом 125 г перетравного протеїну на кожну. В сиро­му протеїні раціону мас містишся 6-8 % лізину та 2-А % метіоніну. В перший місяць житія потреба телят у цукрі повністю забезпечується за рахунок лактози молока, а в наступні два - лише на 50-80 %. Тому із 30-денного віку до раціону слід вводити коренеплоди. Крохмаль і клітко­вина у цей період ще не нормуються.

Часто виникає необхідність збагачувати молочні корми вітамінами A, D, Е, групи В, а також мікроелементами, бо в зоні Лісостепу Украї­ни корми збіднені на цинк і кобальт, інколи мідь, а в Поліссі - й на інші мікроелементи. Солі цих мікроелементів розчиняють у молочних про­дуктах або додають до комбікормів.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 969 | Нарушение авторских прав