АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зміст і послідовність виконання.

1. Провести дослідження тварини хворої на безоарну хворобу

2. Провести дослідження тварини хворої на А-гіповітаміноз

3. Провести дослідження тварини хворої на Д – гіповітаміноз

4. Провести дослідження тварини хворої на гіпопластичну анемію

5. Провести дослідження тварини хворої на білом’язову хворобу

6. Провести дослідження тварини хворої на гіпоглікемію поросят

1. Безоарна хвороба – характеризується спотворенням смаку, що проявляється поїданням шерсті чи волосся та різних сторонніх тіл і призводить до розвитку гастроентериту. Частіше хворіють ягнята, рідше телята.

Симптоми у хворого молодняку спотворений смак, відмічають поїдання шерсті чи інших забруднених предметів. Поступове схуднення, блідість слизових оболонок, сухість шкіри. Пронос чергується із запором.

Лікування неефективне. Використовують симптоматичну терапію.

Профілактика ґрунтується на збалансованій годівлі маточного поголів’я, використанні брикетів – лизунців, полі мінеральних преміксів, які містять солі кобальту, міді. Необхідна збалансована годівля за кальцієм, фосфором, натрієм та вітаміном D. Усім ягнятам неблагополучної ферми рекомендується випоювати 3-5% -ний розчин йоду по 5-10 крапель в 30-40 мл води двічі з інтервалом5-6 днів. Телятам молозиво і молоко випоюють з дотриманням правил.

2. А – гіповітаміноз - це захворювання, яке виникає в наслідок нестачі або поганого засвоєння провітаміну каротину або вітаміну А в організмі. Характеризується кератинізацією слизових оболонок і затримкою росту молодняку, зниження природної резистентності, продуктивності і працездатності.

Симптоми температура тіла в межах норми, зниження апетиту, втрата блиску і еластичності волосяного покриву, сухість і гіперкератоз шкіри. Внаслідок кератинізації слизової оболонки травного каналу, дихальних, сечовидільних, статевих шляхів з’являються симптоми гастриту, ентериту, катару верхніх дихальних шляхів, бронхіту, ендометриту, порушення зору у тварин. При ураженні нервової системи у хворих тварин на А – гіповітаміноз тварин спостерігається судоми, атаксії, парез, паралічі.

Лікування у раціон включають траву або трав’яне борошно, доброякісне сіно, сінаж. Забезпечують активним моціоном. Вітамінізований риб’ячий жир, в 1г якого міститься 400-5000 МО вітаміну А. Риб’ячий жир вводять у середину по 200мл коровам (один, два рази на день), 50-100 мл свиноматкам. Аквіталхіноїн, який містить в 100мл 2 млн. МО віт А, застосовують у середину тривіт – комплексний вітамінний препарат А, Д, Е, в 1 мл якого міститься 15 тис. МО, віт А – 3 тис.МО, віт D₃ –10-20мг, віт Е вводять підшкірно або внутрішньом’язово по 5 мл великій рогатій худобі і коням.

Профілактика організувати повноцінну годівлю, створити належні гігієнічні умови утримання тварин, забезпечити їх активним моціоном і проводити своєчасне лікування при захворюваннях травної і ендокринної системи.

3. Д - гіповітаміноз (рахіт)- захворювання молодняку, що характеризується порушенням утворення кісткової тканини з наступними функціональними змінами нервової, серцево – судинної, травної та дихальної систем.

Симптоми: у тварин виявляють зменшення і спотворення апетиту (вони лижуть різні предмети, їдять забруднену підстилку, землю, п’ють гноївку). Шерсть тьмяніє (у поросят щетина жовтіє), шкіра суха, попелясто-жовтого кольору, шерстнийпокрив утрачає блиск. Пальпацією виявляють зниження еластичності шкіри. При дослідженні ротової порожнини відмічають затримання зміни зубів. Тварини відстають у рості і розвитку.

З розвитком хвороби з'являється кульгавість при прогонці тварин. Оглядом і пальпацією виявляють болісність, збільшення і деформацію суглобів, реберні рахітичні чотки на місці з'єднання хряща з кісткою, викривлення кінцівок, згодом - деформацію хребта, грудної клітки, лицевих кісток черепа. В запущених випадках — утруднене дихання внаслідок звуження носових ходів, піднебіння випинається в ротову порожнину, що утруднює приймання корму. У поросят іноді спостерігають судороги у вигляді тетанії. Розвиваються задишка, тахікардія, гіпохромна анемія, порушення кровообігу. В крові знижений вміст кальцію, фосфору, гемоглобіну, еритроцитів_, знижений лужний резерв.

Лікування: введення в раціон молодняку легко перетравних вітамінних кормів, мінеральної підгодівлі (кісткового борошна, кормового преципітату, трикальційфосфату, кальцію гліцерофосфату, солей мікроелементів, особливо марганцю, кобальту, йоду). Організовують ультрафіолетове опромінення тварин.

Хворим тваринам призначають вітамінізований риб'ячий жир, концентрат вітаміну Д, а також препарати вітамінів Д₂, Д₃ у вигляді масляних і спиртових розчинів. Широко застосовують тривітамін, тривіт, тетравіт та ін.

Профілактика:молодняку організовують повноцінну білково-мінерально-вітамінну годівлю вагітних тварин, звертають особливу увагу на гігієну утримання їх, ультрафіолетове опромінення тварин, регулярний моціон. До і після родів їм дають риб'ячий жир, опромінені дріжджі, вітамін Д, тривітамін, тетравіт. У раціон дорослих тварин матерів і молодняку вводять мінеральну підгодівлю (солі фосфору, кальцію, мікроелементів).

4.. Гіпопластична анемія молодняку - хвороба, яка характеризується зменшенням кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну або одного з цих показників в одиниці об'єму крові внаслідок порушення кровоутворення і кісткового гемопоезу, змінами обміну речовин, затримкою росту і зниженням резистентності.

Хворіє молодняк усіх видів сільськогосподарських тварин, частіше поросята-сисуни. У поросят захворювання починає розвиватися з 5-7-денного віку і максимального розвитку досягає у тритижневому. Телята хворіють від дня народження до дво- тримісячного віку.

Симптоми. Найбільш типовими симптомами аліментарної анемії поросят є анемічність шкіри і видимих слизових оболонок. Ці симптоми виявляють на 7-10-й день життя. Захворілі тварини відстають у рості, худнуть, шкіра стає сухою, зморшкуватою, брудно-сірого кольору. Щетина тьмяна, скуйовджена, з часом набуває жовто-коричневого відтінку. Температура тіла в нормі, пульс і дихання прискорені. Часто спостерігають розлади травлення (діарею), рідше - бронхопневмонію, поросята стають "заморишами".

У телят бліда або блідо-рожева кон'юнктива, суха шкіра, тьмяний волосяний покрив.

Лікування. Раціони молодняку мають бути повноцінними за вмістом білка, мікроелементів (кобальту, заліза, міді, марганцю і йоду).

Пероральному вводять солі заліза і міді сульфату, заліза гліцерофосфату, кобальту хлориду, комплексних мінерально-вітамінних препаратів, парентерально вводять препарати заліза, що містять необхідні мікроелементи.

Поросят з 7-денного віку привчають до споживання коров'ячого молока (по 30 мл), поступово доводячи його кількість до 250 мл на 20-й день життя. Влітку свиноматок з поросятами утримують, за можливості, в літніх таборах, де вони мають користуватись вигулом. Готують розчин (на 1 л) солей заліза сульфату (2,5г), міді сульфату (1,5 г) і кобальту хлориду (1,0), який дають поросятам всередину по 5-10 мл або змащують ним вим'я свиноматки. Можна використовувати ін'єкції крові матері або гетерогенної крові по 2 мл/кг маси двічі з інтервалом 5-7 днів.

Найбільш широко застосовують феродекстранові препарати: фероглюкін, феродекс, імпозил, міофер, декстрофер-100, урзоферан-100, глюкоферан, які вводять внутрішньом'язово на 2-5-й день, а потім через 7-10 днів з розрахунку 150 мг заліза на ін'єкцію. Урзоферан-150 поросятам дають всередину по 1 мл. Телятам феродекстранові препарати також вводять дворазово з розрахунку 10-15 мг заліза на 1 кг маси тіла. Препарати добре стимулюють еритропоез, проте в останні роки було встановлено ряд небажаних наслідків: по-перше, вони мають антиоксидантну дію; по-друге, спричиняють у телят вихід у кров'яне русло мікроцитів, збіднених на гемоглобін.

Тому введення залізодекстранів поєднують з внутрішньом'язовими ін'єкціями вітаміну В₁₂ поросятам у дозі 3-6 мкг, телятам - по 60-120 мкг, повторно вводять через 7 днів.

У зв'язку з поліетіологічністю анемії запропоновано комплексні препарати. Досить ефективними виявилися мікроанемін (містить солі заліза, міді і кобальту) - вводять на 2-4-й день, повторно через 10-15 днів по 150 мг заліза; суїферовіт (містить залізо, мідь, кобальт, комплекс вітамінів, сироватку) - внутрішньом'язово 5 мл, повторно через 10 днів; ДІФ-3 (в 1 мл міститься 52-56 мг заліза і 5-5,6 мг йоду) - вводиться внутрішньом'язово одноразово поросятам по 3 мл, телятам - по 5 мл.

Профілактика. Повноцінна збалансована годівля маточного поголів'я, щоб запобігти народженню гіпотрофіків і тварин з ознаками природженої анемії. Свиноматкам за 15-20 днів до опоросу вводять фероглюкін-75 по 5 мл або інші феродекстранові препарати, суїферовіт по 10 мл.

Поросятам і телятам феродекстрани вводять на 2-5-й день життя, а потім повторно - через 10-12 днів. Одночасно вводять вітамін В₁₂відповідно по 5 і 80-120 мкг. З профілактичною метою згодовують комплексні вітамінно-мінеральні препарати (польфамікс, фармавіт С, вітамінно-мінеральний концентрат), трофолізин (висушена нерозчинна фракція гідролізату крові). Поросятам згодовують молоко корів. Практикують літньотабірне утримання маточного поголів'я з приплодом

5. Білом’язева хвороба характеризується біохімічними і морфологічними змінами скелетних м’язів і міокарда, печінки та інших органів, порушення білкового, мінерального та вуглеводного обмінів.

Симптоми Хвороба має гострий, підгострий або хронічний Гострий перебіг більш характерний для молодняку перших 30 днів життя. Відмічають загальне пригнічення, зниження апетиту, тремор м'язів, малу рухливість, залежування. Хода стає утрудненою, тварини опираються на зачепи або п'ясткові суглоби, рухи супроводяться кульгавістю. Характерним є ураження серцево-судинної системи: виражена тахікардія (140-200 за 1 хв), посилений серцевий поштовх, екстрасистолія. Пізніше пульсова хвиля стає малонаповненою, серцевий поштовх послаблений, відмічають розщеплення і роздвоєння серцевих тонів. Тяжко хворі телята лежать з витягнутою головою та шиєю і в більшості випадків без надання кваліфікованої допомоги гинуть.

Підгострий перебіг хвороби спостерігають у молодняку старшого віку (1—3 міс.). Тварини відстають у рості і розвитку, мало рухливі, пригнічені, хода хитка, виражені кульгавість, тремор та зниження тонусу м'язів, часто - парез і атрофія м'язів тазового поясу, при рухах тварини стогнуть. Серцева недостатність характеризується тахікардією, послабленням і пригніченням тонів серця, аритмією. Серцевий поштовх - ослаблений. Тахікардія різко посилюється навіть при незначному навантаженні. Частота дефекації збільшена. Калові маси із гнильним запахом. Хвороба триває 11 20 днів, без відповідного лікування тварини гинуть.

Хронічний перебіг хвороби спостерігають у молодняку старшого, інколи 8-10 міс віку. Молодняк швидко втомлюється, відстає у рості, тонус м’язів знижений, тварини кульгають, прогресивно розвивається виснаження і атрофія, інколи паралічі і парези м’язів.

У телят при стійловому утриманні хвороба перебігає латентно і клінічно проявляється після незвичного м’язового навантаження.

Лікування. Найбільш ефективним препаратом є натрію селеніт, який вводять у дозі 0,2-0,3 мг на 1 кг маси тіла підшкірно в 0,1-0,5 %-ному водному розчині; повторне введення - через 15-21 день. Розчин готують перед введенням. Ягнятам вводять натрію селеніт по 1-2 мг, поросятам - по 2-5 мг на тварину. Добрі результати одержують після введення токоферолу ацетату, який дають всередину телятам по 500, ягнятам і поросятам - по 200-400 мг протягом тижня. Використовують метіонін і цистин по 0,1-0,2 г на теля, серцеві засоби (кордіамін, камфору, кокарбоксилазу та ін.).

Добре зарекомендував себе при лікуванні хворих тварин селевіт, 1 мл розчину якого містить 25 мг ацетотокоферолу і 2,2 мг натрію селеніту. Профілактика тільним коровам у період сухостою підшкірно дворазово вводять 0,5 %-ний розчин натрію селеніту по 10 мл (корові масою 500 кг); кітним вівцематкам - 1-2 рази з інтервалом 20-30 днів за 2-1 міс. до окоту по 4-6 мл 0,1 %-ного або 0,8-1,2 мл 0,5 %-ного розчину; порісним свиноматкам - всередину у водному розчині з кормом по 10 мг на голову або підшкірно по 0,1 мг на 1 кг маси тіла.

Натрію селеніт доцільно також призначати молодняку в перші дні життя: телятам по 8-10 мг один раз на місяць; ягнятам віком 1-3 тижні -1-2 мг дворазове з інтервалом 2-4 тижні; поросятам - по 2 мг з інтервалом 15 днів після першого введення і 25 днів - після другого.

Вміст селену у раціоні кітних вівцематок має бути в межах 0,3 мг ш 1 кг сухої речовини раціону. Сухостійним коровам рекомендують взимку згодовувати по 1500 мг α-токоферолу або разово внутрішньом'язово вводити новонародженим телятам по 1500—2000 мг цього вітаміну, поросятам підсисним - 500 мг, відлученим - 1000 мг.

6. Гіпоглікемія - захворювання новонароджених поросят, яке характеризується розладом усіх видів обміну речовин, зниженням температури тіла, судомами і смертю. На гіпоглікемію хворіють поросята від одно- до десятиденного віку. Максимальна захворюваність припадає на зимово-весняний період. Летальність при гіпоглікемії може досягати 100 %.

Симптоми загальний стан пригнічений, поросята сонливі, малоактивні, зариваються в підстилку, при рухах підтримують рівновагу, упираючись носом у підлогу. Температура тіла на початку хвороби в межах норми, пізніше знижується до 37,6-36,0 °С. Шкіра сухувата чи липка, сірого, а пізніше темно-сірого і навіть сіро-чорного кольору, кінчики вух і хвоста - синюшні. Слизові оболонки бліді. Пульс і дихання прискорені. Через 2-4 доби розвивається гіпоглікемічна кома: температура знижена, з'являються епілептичні судоми, під час яких поросята роблять "манежні" рухи грудними кінцівками, тазові кінцівки знаходяться в напівзігнутому або випрямленому стані, підведені під живіт, голова закинута назад. Нижня щелепа, ритмічно чавкаючи, рухається, в роті утворюється піна. Настає брадикардія (до 40 скорочень серця) і брадипное (5-6 дихальних рухів за хвилину). Вміст глюкози і глікогену в крові знижується до 40 і 15 мг/100 мл (2,2 і 0,8 ммоль/л), а рівень молочної і піровиноградної кислот підвищується, відповідно, до 80-100 і 3 мг/100 мл (8,8-11,0 ммоль/л і 0,34 ммоль/л), у здорових - не більше 75 і 2 мг/100 мл (8,2 і 0,2 ммоль/л).

Лікування застосовують 5 %-ний розчин глюкози в дозі 15-20 мл підшкірно, внутрішньом'язово або, якщо порося в змозі ссати, через рот. Ін'єкції глюкози повторюють через 6-8 год. Лікування продовжують до тих пір, доки хворі поросята не почнуть ссати свиноматку.

Можна вводити гормональні препарати: адренокортикотропний гормон цинк-фосфат у дозі 0,2 мл (4 ОД) на 1 кг маси, гідрокортизон 0,4 мл, поєднуючи з ін'єкціями залізодекстранів. Уводять їх на 3-6-й і 10-й дні життя поросят. Слід вжити заходів для виявлення первинної причини захворювання. За наявності інфекції використовують антибіотики і проводять специфічні заходи. Свиноматкам вводять окситоцин по 10-50 ОД внутрішньом’язово, 20 мл молозива корів підшкірно, в раціон включають соковиті, молокогінні корми, обігрівають молочну залозу свиноматок.

Профілактика дотримання температурного режиму у гнізді для поросят, збалансована годівля порісних і лактуючих свиноматок - основа профілактики захворювання. Слід привчати поросят до раннього поїдання підкормки (з п'ятиденного віку давати коров'яче молоко з 1,5-2,0 % глюкози) і контролювати молочність свиноматок у перші десять днів після опоросу.

В етіології гіпоглікемії провідна роль належить гіпогалактії свиноматок, яка є наслідком нестачі в раціоні протеїну, цукру, молокогінних кормів, гіподинамії, а також результатом перенесених різних хвороб, тому слід проводити заходи щодо їх профілактики. Спричиняють розвиток гіпогалактії запори у свиноматок, тому рекомендують у корм додавати по 50-100 мл 5 %-ного розчину натрію сульфату за три дні доопоросу і протягом 10 днів після нього, вводити в раціон у ті самі стрибки 10 % висівок, 500 г лляного шроту або 10 % борошна люцерни.

Сам. робота - Оформити історію хвороби на Д –гіповітаміноз.

Студенти повинні знати: симптоми і синдроми найбільш поширених хвороб обміну речовин у молодняку, принципи лікування і профілактику.

вміти: діагностувати, призначати лікування і проводити профілактику цих захворювань у молодняку.

Завдання додому: повторити тему “ Хвороби обміну речовин у молодняку” П₂ с. 338-389.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 747 | Нарушение авторских прав