АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Змісті послідовність виконання. 1. Провести дослідження тварини хворої на катаральну бронхопневмонію

1. Провести дослідження тварини хворої на катаральну бронхопневмонію

2. Провести дослідження тварини хворої на риніт

3. Провести дослідження тварини хворої на трахеїт

4. Провести дослідження тварини хворої на бронхіт

1.Катаральна бронхопневмонія – запалення бронхів і легень, супроводжується заповненням їх катаральним ексудатом, розладом зовнішнього та внутрішнього газообміну. Хворіє молодняк усіх видів сільськогосподарських тварин.

Симптоми: гострий перебіг – пригнічення загального стану, зниження апетиту підвищення температури тіла 1-2⁰ С. Дихання прискорене поверхневе, кашель нечастий, витікання з носа серозні, при аускультації крепітація та сухі хрипи. З часом захворювання прогресує, тварина пригнічена, стоїть або лежить з витягнутою вперед головою. Дихання прискорене, поверхневе, черевного типу, кашель частий, приглушений вологий. Прослуховуються дрібнопухирчасті вологі хрипи, ділянки притуплення. Серцеві скорочення прискоренні, тони посилені, особливо другий на легеневій артерії.

Лікування: комплексне, усунення причин захворювання, застосування етіотропних, антибактеріальних препаратів, забезпечення повноцінної годівлі і збільшити у раціоні вміст вітамінів.

Відхаркувальні: амоній хлорид, натрій гідрокарбонат, відвари бруньок сосни, листків подорожника, лопуха, 24% розчин еуфіліну 1-3 мл. Для підвищення резистентності застосовують неспецифічний гама -глобулін, кров тварин реконвалесцентів. Для покращення роботи серця серцеві препарати, для зниження проникності судин кальцію хлорид 10 % - внутрішньовенно.

Профілактика: дотримуватись гігієнічних норм вирощування тварин, підвищення загальної резистентності організму, забезпечення повноцінної збалансованої годівлі, оптимальних умов утримання маток, гігієни родів і вирощування приплоду, проводити загальні і специфічні заходи, що до профілактики респіраторних хвороб, дотримуватись оптимальних режимів утримання.

2. Риніт – це запалення слизової оболонки і підслизового шару носа. За характером запального процесу риніт буває серозним, катаральним, фібринозним, гнійним і фолікулярним; за перебігом – гострим і хронічним, за етіологією – первинним і вторинним. Хворіють всі види сільськогосподарських тварин.

Симптоми: при гострому серозному і катаральному загальний стан пригнічений, температура тіла може бути нормальною або підвищеною на 0,5 – 1⁰. із носових отворів витікає серозний, а пізніше – катаральний чи гнійний ексудат, слизова почервоніла, припухла.

Дихання супроводжується сопінням, вдих і видих утруднені. При хронічному катаральному риніті витікання з носа слизово–гнійні, без запаху. Слизова оболонка носа бліда або сірувата з плямами, інколи на ній помітні ерозії.

Для крупозного характерні загальне пригнічення, підвищення температури, набряк слизової оболонки, носові витікання жовто - бурого кольору, тягучі.

Лікування: при значному поширенні риніту проводять групову терапію парами олії терпентинової, алюмінію йодиду. При утрудненому диханні носові ходи звільняють від кірочок. А слизову оболонку зрошують 1% розчином новокаїну з адреналіну гідро хлоридом, 2-3 % розчином натрію гідрокарбонату, перекису водню, 0,2% - етакредину лактату, 0,02% - фурациліну. Хворим на гнійний, крупозний чи фолікулярний риніт, паралельно із зрошенням слизової оболонки носа, призначають курс терапії антибіотиками.

Профілактика: полягає у дотриманні технології вирощування, годівлі і утримання тварин. Проводять групові аерозольні обробки тварин, застосовують засоби специфічної профілактики.

3. Ларингіт – це запалення слизової оболонки, а пізніше – підслизової і хрящової тканини гортані. За перебігом ларингіт буває гострим і хронічним: за характером ексудату – катаральний і крупозний (фібринозний); за етіологією – первинний і вторинний. Хворіють тварини різного, віку частіше молодняк.

Симптоми загальний стан тварини дещо пригнічений, апетит знижений. Температура тіла нормальна або відмічають незначне її підвищення. Дихання і пульс прискорені. Акт ковтання значною мірою порушений, болісний. Голос хриплий, низький іноді майже відсутній. У хворих тварин з’являється сильний, сухий, різкий і болісний кашель. Із носових отворів витікає слизовий, слизово – гнійний або гнійний ексудат. Пальпацією виявляють набряк тканин і болючість гортані, при аускультації – хрипи. При ларингіноскопії виявляють гіперемію і набряк слизової оболонки гортані, а при крупозному запаленні – плівки фібрину на поверхні слизової оболонки.

При хронічному ларингіті періодично спостерігають приступи кашлю, який виникає після виходу тварин із стійла на свіже прохолодне повітря або при вдиханні пилу і шкідливих газів.

При крупозному ларенгіті температура тіла підвищена, тварина сильно пригнічена, спостерігають сильний кашель, анорексію, інспіраторну задишку. Пальпація гортані спричиняє болісний, хриплий кашель.

Лікування хворих переводять у теплі, сухі, з достатньою вентиляцією приміщення. Забезпечують дієтичну годівлю, напувають теплою водою. Для зменшення болючості і прискорення розсмоктування ексудату на ділянку гортані накладають зігріваючі компреси і припарки з обов’язковим наступним теплим укутуванням шиї шерстяною тканиною.

З лікувальною метою проводять інгаляцію парів антисептичних розчинів, а при масовому поширенні хвороби краще проводити аерозольтерапію із застосуванням розчинів натрію гідрокарбонату, ментолу, тимолу.

З метою прискорення розсмоктування ексудату застосовують відхаркувальні засоби, краще разом з інгаляцією водяних парів, натрію гідрокарбонату і терапептинової олії. Із відхаркувальних: амонію хлорид в середину, корінь іпекакуани всередину..

При сильному і болючому кашлі використовують бронхолітин, всередину глаувент і лібексин. Для послаблення кашлю всередину можна застосовувати кодеїну фосфат, діонін. При крупозному ларингіті, а також при катаральному і катарально гнійному, коли підвищена температура тіла, необхідно застосовувати антимікробні препарати (сульфаніламіди, антибіотики, нітрофурати та ін).

При хронічному лренгіті для загострення запалення в порожнину гортані вводять розчин срібла нітрату (0,3% до 20 мл) або протарголу (0,5% до 30 мл) на одне введення, а шкіру в ділянці гортані розтирають подразнюючими розчинами.

Профілактика велике значення у профілактиці хвороби надають загальним заходам, спрямованих на підвищення природної резистентності, загартування організму. У приміщенні необхідно підтримувати установки для очищення повітря від пилу з одночасним ультрафіолетовим опроміненням. Останнє сприяє зменшенню кількості патогенних мікроорганізмів у повітрі, яке вдихає тварина. З метою профілактик необхідно стежити за температурою при згодовуванні запарених кормів, а також не допускати різкої зміни температури у приміщенні, високої вологості та протягів.

4. Бронхіт – запалення слизової оболонки і підслизової тканини бронхів. На бронхіт хворіють всі види сільськогосподарських тварин. За перебігом – гострий і хронічний, за етіологією – первинним і вторинним, за характером запалення – катаральні, гнійні, гнійно-катаральні, фібринозні, гнильні.

Симптоми: залежать від діаметра ушкодження бронхів. При гострому – загальний стан злегка пригнічений, температура тіла в нормі, тахікардія не характерна, дихання може бути дещо прискорене. Характерний симптом хвороби – кашель, у перші дні короткий сухий, гучний, болючий, в подальшому вологий і менш болючий. Хронічний перебігає більше двох місяців. Ознаки – схуднення, зниження продуктивності і працездатності, кашель, задишка, витікання з носових ходів і хрипи. Кашель сухий, болючий, проявляється нападами, частіше в ранці. Витікання з носа незначне за кількістю і набуває гнильного запаху. Хрипи вологі або частіше сухі, вислуховуються як свистіння і пищання.

Лікування: необхідно усунути причини що призвели до захворювання. Поліпшити годівлю хворих тварин, воду бажано підігрівати. Два рази в день проводити інгаляції терпентинової олії. Для розрідження ексудату і видалення його з бронхів призначають відхаркувальні засоби і такі, що дезінфікують дихальні шляхи: амонію хлорид, натрію гідрокарбонат, карловарську сіль.

Застосовують засоби, які розширюють бронхи, а також протеолітичні ферменти. Бронхолітики: еуфілін, ефедрин, теобромін, теофедрин, дипрофен.

Профілактика: утримання і годівля тварин згідно із зоогігієнічними нормативами, дотримання правил транспортування молодняку, регулярне проведення очистки і дезінфекції приміщень. Важливе значення мають заходи спрямовані на підвищеної неспецифічної резистентності організму: літньо - табірне утримання тварин, ультрафіолетове опромінення, збагачення раціонів вітамінами, загартування шляхом вигульно – пасовищного утримання.

Студенти повинні знати: симптоми і синдроми найбільш поширених хвороб молодняку, принципи лікування і профілактику.

вміти: діагностувати, призначати лікування і проводити профілактику захворювань органів дихання у молодняку.

Завдання додому: повторити тему: “ Хвороби системи дихання у молодняку ” П₃ с. 176 –180.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 559 | Нарушение авторских прав