АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГІПЕРБАРИЧНА ОКСИГЕНАЦІЯ

Гіпербарична оксигенація (ГБО) застосовується для лікування невідкладних станів не тільки в умовах стаціонару, а й у спеціалізованих реанімобілях. Це дозволяє ширше використовувати ії при невідкладних станах.

Основні показання до ГБО в цих випадках: отруєння СО, ціанідами, чотирихлористим вуглецем, метгемоглобіноутворювачами; декомпресійна хвороба; анаеробна інфекція; недостатність кровопостачання кінцівок, опікова хвороба, відмороження, утоплення, електротравма, контузія спинного мозку, набряк мозку, мозкова кома.

ГБО 3 успіхом застосовуеться при перитоніті, сепсисі, печінковій недостатності. Для проведення ГБО, як правило, використовують одномісні лікувальні барокамери. Якщо є можливість транспортувати хворих, доцільно використовувати комплекс багатомісних лікувальних камер, в яких разом i3 хворими може перебувати медичний персонал, що полегшує спостереження та інтенсивну терапію i дає можливість виконувати хірургічні втручання.

Проведення ГБО в одномісній барокамері протипоказано пацієнтам i3 нестабільною гемодинамікою, з порушенням прохідності дихальних шляхів i дихання центрального походження.

Основним завданням ГБО є боротьба 3 гіпоксією (загальною i регіональною окремих тканин i органів). Метод ГБО оснований на тому, що при підвищенні тиску вдихуваного кисню збільшується частка кисню, який розчинний в плазмі крові, i при 3-3,5 атм вона досягає 6,5 о6/%, тобто кількості, сумісної 3 потребами тканин у кисні. Це є активний метод усунення гіпоксії. Доведено також, що позитивні ефекти ГБО обумовлені i впливом гіпербаричного кисню на різні рівні — від ендокринного до субклітинного — системи адаптування організму.

Досить широко ГБО застосовують у токсикології: при отруєнні СО; проявляє значний антитоксичний вплив на організм при отруєнні метгемогло6інутворювачами, покращує результати лікування хворих, тканини яких піддаються дії фосфороорганічних інсектицидів, ціанідів та інших токсичних агентів. Термін сеансу при тиску 2,5 атм не перевищує 60 хв. Вже після 1-го сеансу настає поліпшення стану хворого: повертається свідомість, зменшується загальмованість, значно знижується вміст токсичних речовин.

МЕТОДИ ДЕЗІНТОКСИКАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ

ГЕМОСОРБЦІЯ

Гемосорбція — екстракорпоральне очищення крові шляхом її перфузії через гранульовані або пластичні гемосорбенти.

У даний час у клінічній практиці використовують такі сорбенти:

1)синтетичні сорбенти — СКН, СЦГС;

2) активоване вугілля рослинного походження (кісточковий КАУ, кокосовий).

Серед них найбільш вживаними є такі сорбенти: СКН, СЦГС i вугілля КАУ. Перевагою їх є те, що вони характеризуються високою міцністю і широким спектром поглинання 3 крові ряду токсичних речовин та метаболітів. Вони використовуються в стерильному вигляді у флаконах місткістю 450 мл. Цей процес гемосорбції покращує мікроциркуляцію, зменшує в'язкість крові i ризик зчеплення гранул сорбенту в колоні.

Важливим елементом гемосорбції є їі судинний доступ. Цей процес буде залежати від можливостей лікаря підключати прилади, які для цього використовуються.

Гемосорбцію зазвичай проводять у палатах інтенсивної терапії а6о в спеціально о6ладнаних операційних кімнатах. Для роботи 3 інфекційними хворими рекомендується використовувати окремі приміщення й апарати.

У даний час встановлено приблизні норми використання препаратів у процесі гемосорбції. Так, на проведення І процедури використовуеться гепарину до 50 000 ОД, реополіглюкану до 600 мл, гемодезу до 400 мл 10 %

розчину, альбуміну до 200млізотонічного розчину— до 2 л, 2 % розчину промедолу — до 2 мл, 2 % розчину седуксену — до 2 мл.

Також при проведенні гемосор6ції повинна бути наявна певна кількість апаратури, яка б використовувалась у разі порушення діяльності серця, тобто для підтримання гемодинаміки. Серед таких апаратів використовують УЕГ-01,ЦАГ-1, АТ-196 та ін. При відсутності цієї апаратури гемосорбцію можна проводити за допомогою перфузійної міні-системи під дією артеріовенозного градіента тяжіння. При цьому накладають артеріовенозний джгут, як наслідок, кров з артерій надходить у підключену до гемосорбційної системи колонку i в подальшому повертається у венозне русло хворого. При проведенні гемосорбції 3 використанням сорбентів типу СКН необхідно використовувати перфузну насадку 3i щілинним фільтром для профілактики попадання мікрочастинок в судинне русло хворого.

Перед підключенням хворого до сорбційної колонки їі потрібно промити від домішок мікрочастинок вугілля. Для цього використовують розчин NaC1— 1,5 л, промивання проводять за допомогою кулькового насоса, який вмонтований в апарат для гемосорбції, в останні 500 мл вводять 500 — 1000 ОА гепарину.

Під час проведення сорбційної детоксикації іноді можливі такі ускладнення, як артеріальна гіпотензія, тахікардія, озноб. ДЛя надання допомоги в екстреній ситуації повинні бути заздалегідь приготовані кровозамінники, кальцію глюконат, антигістамінні, серцево-судинні засо6и, глюкокортико'іди.

Протипоказання до використання гемосорбційного методу є: рівень систолічного тиску нище 90 мм рт. ст., набряк легень, агональний стан хворого, значний ризик виникнення неконтрольованих кровотеч та дихальна недостатність при обширних ураженнях легеневої тканини.

Гемосорбцію треба о6ережно застосовувати при отруєннях ФОС, оскільки під час гемосорбоперфузії накопичується не тільки токсин, а й холінестераза, що вимагає періодичного введення дипіроксину або нітрозину.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 795 | Нарушение авторских прав