АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Значення запалення для організму

Найважче завдання – це розкриття загально біологічної ролі запалення.

З одного боку, запальний процес розцінюють винятково як захисну реакцію організму. Захисна роль виявляється вже на стадії ушкодження, коли створюються своєрідні біологічний і механічний бар’єри. Функція біологічного бар’єра здійснюється шляхом адгезії, вмирання й лізису бактерій, деградації продуктів розпаду – позаклітинно і завдяки фагоцитозу. Механічний бар’єр формується внаслідок випадання фібрину, згортання лімфи в осередку, блокади відвідних кровоносних і лімфатичних судин, розмноження сполучнотканинних клітин на межі ушкодженої і нормальної тканин (так звана демаркаційна лінія).

До того ж існують численні експериментальні дані, що свідчать про те, що будь-які порушення «нормального» ходу запального процесу значно збільшують ризик інфекційних захворювань, знижують стійкість організму до впливів ушкоджуючих факторів, внутрішнього і зовнішнього середовища, вірогідно зменшують тривалість життя.

Як приклади хвороб, що порушують перебіг запалення, можна навести променеву хворобу, агамаглобулінемію, цукровий діабет, уремію. Перебіг запального процесу порушується і при спеціальних хворобах нейтрофілів – клітин першої лінії захисту при запаленні.

Так, при лімфогранулематозі у дітей нейтрофіли мають дефект системи, яка продукує активні метаболіти кисню, що порушує фагоцитарні механізми нейтрофілів. Хворі страждають на повторні інфекції: золотистий стафілокок, кишкові бактерії, грибки, і нерідко вмирають від повторюваних глибоких абсцесів, синуситів, пневмоній. При синдромі Чедіака-Хігаші (аутосомно-спадкова патологія) порушені процеси дегрануляції в нейтрофілах. У результаті фагоцитовані нейтрофілами мікроби не можуть бути убиті і перетравлені, оскільки вміст лізосом не надходить в середину фагосоми.

Особливо чітко позитивний бік запалення виявляється в стадії проліферації та регенерації.

З іншого боку, із самого початку існування людства запалення вважається синонімом хвороби, а давня характеристика ознак запалення (пентада Цельса – Галена) не втратила своєї актуальності й через тисячоліття. І якщо переважає процес альтерації, він може призвести до загибелі тканини чи навіть цілого органа; якщо переважає процес ексудації, порушується живлення тканин, розвивається гіпоксія, ферментативне розплавлення і загальна інтоксикація, то запалення, особливо хронічне, призводить до важких місцевих і системних порушень в організмі. Місцеві порушення пов’язані з ексудацією і еміграцією клітин крові. Системні порушення пов’язані спочатку з «відповіддю гострої фази», а пізніше – із тривалими змінами функцій імунної й інших систем. Тому І. І. Мєчніков мав рацію, коли писав: «Цілюща сила природи, головний елемент якої становить запальна реакція, ще не є пристосуванням, що досягло досконалості».

10.11. Загальні принципи протизапальної терапії

1. Етіотропна терапія спрямована на припинення дії патогенного фактору, що зумовив розвиток запального процесу. Наприклад, для знищення інфекційних флогогенних факторів застосовують антибактеріальні (антибіотики, сульфаніламіди), протигрибкові та ін. препарати.

2. Патогенетична терапія спрямована на розрив основних ланок патогенезу. Оскільки основною ланкою в запального процесу є виділення медіаторів, то найбільш ефективним є застосування антагоністів медіаторів. З цією метою широко використовують антигістамінні препарати, антиоксиданти, мембраностабілізатори, активатори фагоцитозу, проліферації клітин та інші фармакологічні засоби.

3. Симптоматична терапія – ліквідація функціональних порушень, що виникають при запаленні. Вона спрямована на зниження болю, набряку, гарячки при запаленні. Це досягається застосуванням знеболюючих, судинозвужуючих, антипіретичних препаратів.

4. Саногенетична терапія застосовується з метою активації захисних, компенсаторних, репаративних та інших адаптивних процесів у тканинах, органах при пошкодженні та змінах в організмі, які викликані флогогенним фактором. З цією метою застосовують вітаміни, адаптогени, імуностимулятори, імуномодулятори та ін.

Існування важких негативних наслідків запалення стимулює інтенсивний пошук ліків, здатних змінювати перебіг запалення. Багато наявних у нашому розпорядженні ефективних протизапальних препаратів втручаються в утворення чи секрецію медіаторів або перешкоджають їхній дії на клітини-мішені. Виражену протизапальну дію виявляють глюкокортикостероїди.

Частково ця дія базується на тому, що вони стимулюють продукцію спеціального білка – ліпокартина, який інгібує фосфоліпазу А, перешкоджаючи таким чином утворенню арахідонової кислоти – субстрату, із якого утворюються простагландини, тромбоксани, простацикліни і лейкотрієни. В усякому разі застосування препаратів, які впливають так чи інакше на обмін медіаторів запалення, вважається більш діючим видом втручання в перебіг запального процесу (Н. О. Клименко, 1994).

Заслуговує на увагу ідея органотропної дії нестероідних протизапальних препаратів, висловлена нами (А. І. Березнякова, 1980). До цього часу якось не приділяли значення тому, що рекомендація лікарем одного й того ж НПЗЗ, такого, наприклад, як індометацин чи вольтарен, при запальному процесі в нирці чи серцевому м’язі не дає однакового результату в лікуванні. В одному випадку запальний процес закінчується і хворий виліковується, в іншому – хворий або не відчуває ніякого полегшення, або йому стає гірше. У зв’язку з цим і дані вчених про ефективність одного і того ж препарату в лікарнях були дуже суперечливими. Численними експериментами на різних органах (око, нирка, серце, суглоб) із використанням сучасних методів дослідження було доведено, що для кожної речовини існують певні умови її проникнення через гістогематичні бар’єри (ГГБ) органів. Пояснити багатогранні виявлення селективної проникності через ГГБ одними тільки фізико-хімічними особливостями препаратів без залучення механізмів, властивих лише біологічним об’єктам, не можна. В результаті були сформульовані нові методичні підходи до дослідження патогенезу запального процесу і оцінки ефективності НПЗЗ із урахуванням проникності ГГБ різних органів в умовах запалення, швидкості кровообігу в них, реологічних і морфологічних властивостей крові, особливостей тканинного, білкового і ферментного обмінів.

У теперішній час фармацевтичні фірми Німеччини Канади, перш ніж порекомендувати препарат для лікування запального процесу в тому чи іншому органі, на стадії долікарського лікування вивчають його на різноманітних моделях із позицій органотропності. Тільки в цьому випадку конкретні механізми дії лікарського засобу можуть бути розкриті в повному обсязі.

Контрольні питання

1. Запалення: визначення, етіологія, принципи класифікації. Кардинальні ознаки запалення.

2. Патогенез альтерації. Медіатори запалення: визначення, класифікація джерело і механізм дії.

3. Механізми розвитку фізико-хімічних змін в осередку запалення. Суть фізико-хімічної теорії Шаде.

4. Ексудація: визначення, причини. Механізм еміграції лейкоцитів у вогнище запалення.

5. Механізми проліферації. Завершення запалення. Загальні реакції організму на запалення.

Глава 11. ПАТОЛОГІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ ТКАНИННОГО РОСТУ

Найбільша загроза для життя людини серед усіх порушень тканинного росту – це пухлини. Онкологічна патологія є однією з основних причин смертності дорослого населення. Вона призводить до значної втрати працездатності та життєвого потенціалу суспільства. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) кожен рік злоякісними пухлинами захворює 10 млн. населення планети. Якщо у найближчий час не буде розроблена ефективна профілактика онкологічних захворювань, то за прогнозами ВООЗ в 2020 році онкопатологія за рівнем захворюваності і смертності вийде на перше місце (зараз займає друге після захворювань серцево-судинної системи). В Україні кожен рік 100 тис. населення помирає від злоякісних пухлин. Кожну годину реєструють більш 20 нових випадків онкологічних захворювань, а 10 мешканців України залишає життя від раку.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 939 | Нарушение авторских прав