АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Екзогенні типи гіпоксії.

При гіпоксії екзогенного типу необхідно нормалізувати вміст кисню у повітрі, що вдихає людина.

За умов розвитку гіпобаричної гіпоксії проводять відновлення оптимального парціального тиску кисню у вдихуваній газовій суміші (наприклад, при розгерметизації літальних апаратів, індивідуальних скафандрів, дихальних приладів і т.п.) та нормального барометричного тиску і як наслідок – парціального тиску кисню в повітрі. Це досягається шляхом зниження висоти польоту, відновлення герметичності літальних апаратів і необхідних умов подачі повітря для дихання в скафандрі, індивідуальному дихальному приладі або кабіні апарату.

При нормобаричній гіпоксії здійснюють нормалізацію вмісту кисню у вдихуваному повітрі шляхом інтенсивного провітрювання приміщення або подачі в нього повітря з нормальним вмістом кисню; додають у вдихуване повітря з нормальним вмістом кисню малі кількості вуглекислого газу. Оптимальним вважається підвищення парціального вмісту СО₂ до 3-7%. Ці заходи забезпечують стимуляцію інспіраторних нейронів дихального центру і активацію дихання; розширення артеріол мозку і серця, що сприяє нормалізації газообміну в них, доставки субстратів, відтоку СО₂ і продуктів метаболізму; зменшення ступеня гіперкапнії і її патогенних наслідків: порушень кровопостачання мозку, міокарду і деяких інших органів, розладів вищої нервової діяльності, дихального ацидозу та ін.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 548 | Нарушение авторских прав