Залежно від причин розвитку розрізняють фізіологічний і патологічний лейкоцитози.
Залежно від збільшення тих чи інших видів лейкоцитів розрізняють нейтрофільний, еозинофільний, базофільний лейкоцитози, лімфоцитоз і моноцитоз.
За механізмом виникнення виділяють абсолютний і відносний лейкоцитози.
Лейкоцитоз фізіологічний. Розрізняють травний (аліментарний) лейкоцитоз, який розвивається через 2–3 години після прийому їжі (особливо білкової); міогенний (м’язовий) – після інтенсивного фізичного навантаження; емоційний – внаслідок психічного збудження, лейкоцитоз новонароджених (протягом перших двох днів життя); лейкоцитоз вагітних (розвивається з 5–6-го місяця вагітності) і породіль (спостерігається до другого тижня після пологів).
Лейкоцитоз патологічний. Розвивається при ряді захворювань. За походженням лейкоцитози поділяють на екзогенні і ендогенні, інфекційні і неінфекційні. Лейкоцитози можуть зумовити фізичні фактори (електричний струм; дія високої чи низької температури); хімічні фактори (бензол; анілін; прийом ліків, що стимулюють проліферацію клітин; токсичні речовини ендогенного походження – при уремії, діабетичній комі); біологічні фактори (віруси, бактерії, рикетсії; імунні комплекси АГ-АТ; підвищений рівень біологічно активних речовин: лейкопоетинів, продуктів клітинного розпаду).
Певну роль у розвитку лейкоцитозу відіграють порушення нейрогуморальної регуляції лейкопоезу. Відомо, що подразнення кори головного мозку, смугастого тіла та сірого бугра призводять до нейтрофільного лейкоцитозу зі зрушенням вліво. Встановлено, що адренокортикотропний гормон (АКТГ) пригнічує лімфопоез, підвищує продукцію нейтрофілів і прискорює дозрівання мієлоїдних елементів. Кількість лейкоцитів збільшується під впливом адреналіну та кортикостероїдів. На розвиток лейкоцитозу впливають також гуморальні речовини – лейкопоетини. Гуморальна регуляція здійснюється на рівні поетинчутливих клітин.