АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Спадкові гемолітичні анемії.

Спадкові гемолітичні анемії поділяються на три великі групи: мембрано- або еритропатії, гемоглобінопатії і ензимопатії.

Мембранопатії. Основною патогенетичною ланкою гемолітичних анемій цієї групи є генетичний дефект білково-ліпідної структури мембрани еритроцитів (наявність у ній аномальних білків – білковозалежні мембранопатії або аномальних ліпідів – ліпідзалежні мембранопатії). Прикладом білковозалежної мембранопатії може бути сфероцитарна гемолітична анемія (хвороба Мінковського-Шоффара, спадковий сфероцитоз). Дане захворювання спадкується за домінантним типом; характеризується тривалим латентним протіканням, часто з єдиним клінічним симптомом у вигляді жовтяниці і типовою гематологічною картиною: мікросфероцитоз, знижена осмотична резистентність еритроцитів, термін життя їх скорочується до 14 – 12 днів.

Гемоглобінопатії (гемоглобінози) – це спадкові захворювання, які зумовлені наявністю в крові одного або декількох патологічних гемоглобінів. Найчастіше зустрічаються серповидноклітинна анемія і таласемія.

Серповидноклітинна анемія – це приклад аномалії структурного гену, в результаті якої в β-ланцюгах гемоглобіну відбувається заміна глутамінової кислоти на валін (якісні зміни в синтезі гемоглобіну). Гемоглобін, який утворюється в результаті такої заміни, дістав назву HbS, оскільки він при певних умовах (гіпоксія, ацидоз) деформує еритроцит і надає йому серповидну форму.

Таласемія (середземноморська хвороба, хвороба Кулі) – це гемоглобіноз, в основі якого лежить дефіцит (кількісні зміни в системі гемоглобіну) без якісних порушень його глобінових ланцюгів. В залежності від того, синтез яких ланцюгів (α чи β) понижений або відсутній, розрізняють дві групи таласемій: α–таласемію і β–таласемію. α–таласемія: недостатня кількість α–глобінових ланцюгів в ембріональному періоді компенсується надлишковим синтезом γ–глобінових ланцюгів (γ₄), в результаті чого виникає Bart-Hb. Після народження дефіцит α–глобінових ланцюгів поповнюється підвищеним синтезом β–глобінових ланцюгів (β₄), в результаті чого утворюється НbH. β–таласемія: при цьому захворюванні порушений синтез β–ланцюгів, що входять в гемоглобін А₁ (α₂β₂) (головна фракція нормальних гемоглобінів). Дефіцит β–ланцюгів компенсується надлишковою продукцію γ– і δ–ланцюгів, що приводить до збільшення кількості HbF (α₂γ₂) і HbA₂ (α₂δ₂) відповідно.

Аномалія синтезу гемоглобіну при таласемії приводить до дегенеративних змін еритроцитів у периферійній крові, появи патологічних “мішеневидних” еритроцитів з центрально розміщеним гемоглобіном, до зменшення тривалості життя цих еритроцитів до 30 днів і прискореного руйнування їх у селезінці та інших органах системи мононуклеарних фагоцитів.

Ензимопатії – це спадкові захворювання, що зумовлені дефіцитом ферментів в еритроцитах (глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, піруваткінази, метгемоглобінредуктази).

Гемолітична анемія, пов’язана з недостатністю в еритроцитах глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Захворювання спадкується за домінантним типом, зчеплене з Х-хромосомою, тобто клінічно проявляється тільки у чоловіків, а у жінок тільки у випадках гомозиготності.

Патогенез. При дефіциті ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ) в еритроциті порушується пентозо-фосфатний цикл, тобто аеробний окисний шлях перетворення глюкози. Він починається реакцією окислення глюкозо-6-фосфата (Г-6-Ф), яка каталізується ферментом Г-6-ФДГ. У цій реакції відбувається відновлення коферменту НАДФ (нікотинаміддинуклеотидфосфату) і утворюється активний водень, який йде на відновлення глутатіону. Цей процес необхідний в зв’язку з тим, що глутатіон постійно губить водень при взаємодії з окисниками. Саме з допомогою системи глутатіону здійснюється антиоксидантний захист гемоглобіну і мембрани еритроцитів від окисників (в тому числі багатьох ліків – хінін, ПАСК, сульфаніламіди, похідні саліцилової кислоти та ін.). Якщо глутатіону мало або немає ферменту, який його відновлює, то відновлення НАДФ не відбувається і не утворюється активний водень, необхідний для відновлення глутатіону, що підвищує чутливість мембрани еритроцитів до окисників і зумовлює їх гемоліз. Гострий гемоліз може розвиватися і при частому вживанні в їжу кінських бобів Vicium favum (фавізм – різновид Г-6-ФДГ-дефіцитної анемії) і стручкових рослин. Гемоліз може наступити навіть при вдиханні пилку цих рослин. Як ендемічне захворювання фавізм зустрічається в зонах культивування бобів в Італії, Греції, Туреччині, Болгарії, Іраку, Ірані, Китаї.

Внаслідок підвищеного гемолізу еритроцитів при гемолітичних анеміях в крові збільшується вміст непрямого білірубіну; у хворих з’являється жовтяниця. Надлишкова кількість білірубіну посилено переробляється печінковими клітинами в прямий білірубін. Внаслідок цього жовч інтенсивно зафарбована (плейохромія). В кишках, куди поступає жовч, уробіліноген і стеркобіліноген утворюються в підвищеній кількості. В зв’язку з цим калові маси також інтенсивно зафарбовані, Кількість стеркобіліногену, який всмоктується в кишках, також збільшена. Рівень уробіліногену в сечі зростає. Сеча інтенсивно зафарбована за рахунок уробіліну.

Анемії, що пов’язані з порушенням еритропоезу. До цієї групи анемій належать анемії, які можуть бути набутими чи спадково зумовленими. За причинами виникнення виділяють мієлотоксичні, дефіцитні, дизрегуляторні анемії.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 691 | Нарушение авторских прав