АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Причина і генез смерті

Причиною смерті називають основне пошкодження (захворювання), яке саме чи через ускладнення привело до смерті. Тобто, поняття причина смерті і основне пошкодження (захворювання) співпадають. Встановити причину смерті - значить знайти конкретну нозологічну одиницю, означаючу ті морфологічні зміни в організмі, котрі привели до смерті самостійно чи ряд закономірно викликаних ними ж функціональних порушень.

Генез смерті це ланцюг послідовно виникаючих морфофункціональних порушень, представляючи собою виявлення і наслідки основного пошкодження (захворювання), розвиваюче при впливі властивостей конкретного організму і умов зовнішнього середовища. Повноцінне судження про генез смерті уявляє обов'язкове виявлення основного пошкодження (захворювання), його ускладнень, супутніх захворювань, безпосередньої і близької причини смерті.

Під ускладнень розуміють такі патологічні процеси, які є другорядними по відношенню до основного пошкодження (чи захворювання), але етіологічно і патогенетично зв'язані з ним. Будучи завжди другорядними по відношенню до основного пошкодження (чи захворювання), ускладнень можуть стати основними в розвитку травми (чи захворювання) і грати рішучу роль в приході смертельного кінця.

Супутні пошкодження (або захворювання) називають такі нозологічні форми, які етіологічно не зв'язані з основним пошкодженням (або захворюванням) і його ускладнень. Супутня патологія може формуватись і проявитись як до, так і після появи основного пошкодження (або захворювання). Основне захворювання, на відміну від супутнього, завжди передвіщає своєму ускладнення, а також етіологічно і патологічно з ним зв'язано.

Для виявлення значення різних патологічних порушень в генезі смерті існує умовне, але необхідне поняття безпосередня причина смерті. Під безпосередньою причиною смерті розуміють такі морфологічні зміни органів, які привели до розвитку безповоротних функціональних порушень і зробили неможливим продовження життя людини як єдиного живого організму. Безпосередньою причиною смерті може бути основне пошкодження. Як завжди цей глибокий розклад тіла чи життєво важливих органів, або травма, проводяться гострою великою крововтратою і шоком (шок і крововтрата тут розглядається як ближчі проявлення самої травми). В таких випадках смерть, як правило, наступає час після тяжкої травми. Безпосередньою причиною смерті також являється ускладнення травми: емболії, пневмонії, перитоніту, сепсису, гострій нирковій недостатності тощо. Іноді безпосередньою причиною смерті може стати захворювання, яке спочатку розцінювалось як супутнє.

У більшості спостережень вдається визначити яку-небудь одну безпосередню причину смерті. Проте це можливо не у всіх випадках з причини не удосконалення медичних знань взагалі, або недостатніх знань і досвіду у конкретного прозектора. У померлого (або загиблого) можуть бути виявлені 2 захворювання (або 2 ушкодження, або ушкодження та захворювання), кожне з яких могло самостійно призвести до смерті. У таких випадках говорять про конкуруючі захворювання, конкуруючі ушкодження, конкуруючі захворювання та ушкодження разом, тобто-про конкуренцію причин смерті.

Якщо у померлого знайдено дві нозологічні форми, кожна з який окремо не може бути самостійною причиною смерті, мову ведуть про її поєднану причину наприклад, атеросклероз і гіпертонічна хвороба), причому мають на увазі не просту сумацію двох захворювань (або ушкоджень, або ушкодження та захворювання), а поєднану форму, суть якої зводиться до взаємному обтяження захворювань, яке призводить до якісно нового несумісного з життям стану.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 434 | Нарушение авторских прав