АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Терапевтичний стаціонар

Терапевтичний стаціонар – лікувально-профілактичний заклад, призначений для надання медичної допомоги хворим з внутрішніми хворобами, які потребують тривалого лікування, догляду, проведення складних діагностичних процедур.

У терапевтичному стаціонарі виділяють основні відділення: приймальне, загальнотерапевтичне (кардіологічне, гастроентерологічне, пульмонологічне тощо), діагностичне, фізіотерапевтичне та допоміжні підрозділи (адміністративно-господарська частина, харчоблок тощо).

З метою успішного лікування хворих, догляду за ними запобігання можливим шкідливим впливам на хворого, для профілактики внутрішньолікарняної інфекції в лікарні необхідно суворо дотримуватися лікарняного режиму, який включає проведення лікувально-охоронних та санітарно-протиепідемічних заходів (лікувально-охоронний та санітарно-протиепідемічний режим).

Лікувально-охоронний режим – це система лікувальних та профілактичних заходів, які усувають або обмежують несприятливий вплив подразників, що можуть зустрітися в умовах лікарні, оберігають психіку хворого, позитивно впливають на весь організм і сприяють швидкому одужанню. Основою лікувально-охоронного режиму є суворе дотримання розпорядку дня, який забезпечує фізичний і психічний спокій хворого. Розпорядок дня незалежно від профілю лікувального відділення складається з таких елементів: підйом, вимірювання температури тіла, виконання призначень лікаря, лікарський обхід, лікувально-діагностичні процедури, прийняття їжі, відпочинок, прогулянки, прибирання та провітрювання приміщень, денний та нічний сон (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1.

Розпорядок дня у терапевтичному відділенні

і обов’язки медичної сестри

Крім дотримання розпорядку дня до заходів лікувально-охоронного режиму відносять: належний санітарний стан у відділенні, затишна обстановка в палатах, коридорах; медичний персонал повинен бути взірцем чистоти та акуратності, завжди бути підтягнутим, спокійним, стриманим, терплячим і в той же час вимогливим до виконання всіх призначень лікаря; важливо запобігати негативним емоціям, що виникають через вигляд предметів лікарського догляду (брудні бинти, невимите судно, шприци тощо). Не варто надмірно драматизувати ситуацію, виявляти надмірне піклування про хворого. Часто невміло висловлюючи свої співчуття чи наводячи приклади тяжких наслідків при подібних захворюваннях, вселяють у хворих неспокій і хвилювання. Треба створити навколо хворого душевний спокій, сприятливий емоційний клімат з оптимістичним настроєм.

Санітарно-протиепідемічний режим – це комплекс організаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, які запобігають виникненню внутрішньолікарняної інфекції. Санітарно-гігієнічний режим включає вимоги до санітарного стану території, на якій розміщена лікарня, внутрішнього обладнання лікарні, освітлення, опалення, вентиляції та санітарного стану приміщень лікарні. Основними елементами комплексу заходів, які спрямовані на забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в лікарні, є проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики та стерилізація.

Протиепідемічні заходи у вогнищі проводяться в 3 напрямках:

Ÿ відносно до джерела інфекції (хворого людини або носія)

Ÿ відносно до осіб, які контактували із джерелом інфекції

Ÿ відносно до зовнішнього середовища (дезінфекція)

Відносно до джерела інфекції (хворого людини або носія):

1. Раннє виявлення хворого (активне або під час звернення за медичною. допомогою)

2. Рання діагностика (лабораторна);

3. Повідомлення про інфікованого хворого у санітарно-епідеміологічну станцію (екстрене повідомлення Ф. 58, по телефону);

4. Своєчасна госпіталізація (протягом 3 годин у місті й 6 годин у сільській місцевості);

5. Санітарна обробка при надходженні в лікарню;

6. Постановка остаточного діагнозу й проведення специфічного лікування;

7. Дотримання санітарно-протиепідемічного режиму в стаціонарі для інфекційних хворих;

8. Дотримання правил і термінів виписки реконвалесцентів;

9. Диспансерне спостереження.

10. Санітарно-просвітня робота серед населення.

Відносно до осіб, які контактували із джерелом інфекції:

1. Раннє виявлення контактних осіб (у родині, на роботі, дитячих установах);

2. Встановлення медичного спостереження (карантин, обсервація);

3. Бактеріологічне, серологічне, біохімічне дослідження з метою виявлення носія або ранньої діагностики;

4. Санітарна обробка при деяких захворюваннях;

5. Специфічна профілактика (вакцинація, серопрофілактика, введення гамма-глобуліну, прийом бактеріофагу);

6. Санітарно-просвітня робота

Відносно до зовнішнього середовища – заходи дезінфекції
(див. нижче).

Крім загального лікувального режиму існує декілька видів індивідуальних режимів, регламентованих загальним станом хворого. Сюди входить стаціонарний режим, який має декілька різновидів, а саме: суворий постільний режим призначається хворим на важку хворобу (гострий інфаркт міокарда, шлунково-кишкова кровотеча тощо), коли навіть незначні рухи хворого можуть привести навіть до смертельного наслідку; напівпостільний режим призначається хворим із захворюванням середньої важкості (стенокардія, серцева недостатність), цим хворим дозволяється сидіти в ліжку, ходити в санвузол. Індивідуальний режим призначають виснаженим хворим, що повільно одужують після важких захворювань, їм може приписувати додаткові прогулянки на свіжому повітрі, додаткове харчування, фізіотерапію.

Приймальне відділення лікарні – підрозділ стаціонару, де проводять прийом і реєстрацію хворих, огляд, об’єктивне обстеження та первинну діагностику, санітарну обробку, транспортування хворих у лікувальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу, в разі необхідності надають невідкладну медичну допомогу. Від того, наскільки правильно та оперативно організовано роботу приймального відділення, залежить успіх та результати подальшого лікування хворого.

Типи приймальних відділень. Централізовані – це одне відділення зі складною структурою, що створюється у багатопрофільних неінфекційних лікарнях, особливо тоді, коли відділення розташовані в одному корпусі. Децентралізовані – це відділення, що створюються на базі інфекційного, дитячих відділень або пологових будинків.

Основні функції приймального відділення:

1. Прийом, реєстрація, огляд (первинна діагностика) та розподіл пацієнтів.

2. Заповнення медичної документації.

3. Санітарна обробка пацієнтів, яких госпіталізують.

4. Транспортування пацієнтів у лікувальне відділення.

5. Надання невідкладної медичної допомоги.

6. Інформаційно-довідкова функція.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1056 | Нарушение авторских прав