АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пролежні: причини виникнення їх, заходи щодо профілактики

Пролежні (змертвіння, некроз) — це дистрофічні, вираз­кові, некротичні зміни шкіри, підшкірної жирової клітковини і на­віть окістя, що розвиваються внаслідок порушення місцевого крово­постачання та іннервації. Встановлено три основні чинники, які при­зводять до утворення пролежнів: тиск, зміщувальна сила і тертя.

Тиск. Під дією власної маси тіла відбуваються здавлення тканин, розвивається ішемія і як наслідок — загибель тканин.

З міщу вальна сила. Непрямий тиск також може призвести до ме­ханічного пошкодження і руйнування тканин. Зміщування тканин може відбуватися тоді, коли пацієнт "з'їжджає" на постелі вниз або підтягується до узголів'я. Мікроциркуляція в таких тканинах пору­шується і тканина гине від кисневого голоду. У більш серйозних ви­падках можливе розривання лімфатичних судин і м'язових волокон, внаслідок чого через 1—2 тиж утворюються глибокі пролежні.

Тертя. Спричинює відшарування рогового шару шкіри і приз­водить до утворення виразок. Тертя збільшується в разі зволоження шкіри (нетримання сечі), під час розміщення хворого на клейонці.

Впливають на розвиток пролежнів глибокі порушення обмінних процесів в організмі (тяжка форма цукрового діабету, тяжкі порушен­ня мозкового кровообігу, тяжкі травми головного, спинного мозку).

Але в багатьох випадках до утворення пролежнів призводить по­ганий догляд за тяжкохворим, зокрема за шкірними покривами, а також несвоєчасна зміна білизни, недостатня активність пацієнта.

Ділянки найчастішого виникнення про лежнів. Коли тяжкохво­рий лежить на спині, пролежні утворюються переважно в ділянці по­тилиці, лопаток, хребта, крижової кістки, сідниць, ліктів та п'яток. Якщо він лежить на боці чи на животі, некротизуються ділянки ве­ликих вертлюгів, колін, передні поверхні гомілки.

Може розвинутись змертвіння не тільки м'яких тканин, але й хрящів і кісток. Потім приєднується інфекція, яка може призвести до сепсису і смерті хворого. Важливо відразу виявити хворих, в яких є схильність до утворення пролежнів, і своєчасно вжити заходів до запобігання розвитку пролежнів.

За чотирибальною шкалою Norton оцінюють стан пацієнта за п'ятьма критеріями (табл. 5).

Оцінювання дає можливість визначати схильність хворого до роз­витку пролежнів.

Пацієнтів з оцінкою 4 бали і нижче відносять до категорії підви­щеного ризику і до них слід здійснювати комплексні профілактичні заходи.

Пролежні класифікуються залежно від ступеня пошкодження: тканин.

I ступінь. Шкірний покрив не порушений. Спостерігається стій­ка гіперемія, яка не минає після закінчення впливу тиску.

II ступінь. Неглибокі поверхневі порушення цілості шкірних покривів, які поширюються на підшкірну жирову клітковину. Збері­гається стійка гіперемія. Відбувається відшарування епідермісу.

НІ ступінь. Повне руйнування шкірного покриву аж до м'язовощ шару з проникненням у м'язи. 1

IVступінь. Пошкодження всіх м'язів, тканин, утворення порож-j нин з проникненням у них прилеглих тканин (сухожилки, кістки),;

Лікування. Пролежні І ступеня лікують консервативно. Процесі реепітелізації відбувається, якщо некротизується тільки епідермісе У разі почервоніння шкіри періодично розтирають її сухим рушни-; ком для поліпшення кровообігу та обробляють 5 % розчином калію; перманганату. Початкові пролежні в стадії мацерації обливають хо­лодною перевареною водою з милом, висушують, протирають 70 % етиловим спиртом і припудрюють тальком. Пухирі змащують 1 % розчином брильянтового зеленого, потім накладають суху асептич­ну пов'язку. '■

У разі пролежнів II ступеня видаляють змертвілий шар, III і IV ступенів вдаються до хірургічного втручання з наступною дезінфек­цією і видаленням змертвілих тканин. Як правило, пролежні інфіку­ються мікроорганізмами, які присутні в нормі на шкірі і в кишках.

Найефективнішим методом зменшення кількості бактерій в рані є зрошення її великою кількістю ізотонічного розчину натрію хлориду.

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ХВОРОГО

За наявністю неприємного запаху рекомендують накладати на рани пов'язки з порошком активованого вугілля або дезодоранта­ми, до складу яких входить хлорофіл. Після видалення відшаро­ваної* некротизованої маси застосовують ліки для ферментативно­го очищення ран (іруксол). Для покращення обмінних процесів внутрішньом'язово або внутрішньовенно вводять солкосерил. Для прискорення регенерації тканин місцево застосовують солкосерил у вигляді желе до утворення грануляцій, потім мазь — до завершаль­ної кінцевої епіталізації.

ПРОФІЛАКТИКА ПРОЛЕЖНІВ

• Змінюють положення хворого кожні 2 год, щоразу пере­віряючи стан ділянки шкіри, на яку діє тиск.

• Двічі на день здійснюють часткове оброблення шкіри.

• Стежать за білизною хворого. Білизна повинна бути чистою, су­хою, без складок і крихт.

• Надають хворому такого положення, щоб маса тіла була рівно­мірно розподілена, тобто, щоб на кожну частину тіла діяв рівномірний тиск. Для цього слід використати спеціальні пристосування і ліжка з надувними матрацами, протипролежневі установки або звичайні подушки. Під головний кінець кладуть одну плоску подушку, другу подушку під кутом 45° кладуть на першу. З боків під лікті кладуть та­кож подушки. Під кисті рук і під ноги кладуть маленькі подушечки.

• Під ділянки можливого утворення пролежнів підкладають ба­вовняний круг, наповнений просом.

• Стежать за регулярністю випорожнень хворого, запобігають і лікують нетримання сечі і калу.

• Забезпечують збалансоване харчування хворого. їжа повинна містити вітаміни групи В, С, азот, сірку, фосфор і кальцій, які пози­тивно впливають на кровообіг.

• Розвивають у хворого навички самодопомоги, заохочують його до самостійних дій, використовуючи перекладини над ліжком або поручні, щоб хворий міг самостійно змінювати положення в ліжку, а за можливості підніматись і вставати.

• Навчають родичів і людей, які доглядають за хворим, елемен­там правильного догляду.

• Місце можливого утворення пролежнів інтенсивно протирають тампоном або серветкою, змоченою одним із наведених розчинів: 10 % розчином камфорного спирту, 1 % розчином саліцилового спирту, слабким розчином оцтової кислоти (1 столова ложка столо­вого оцту на 1 склянку води).

• При нетриманні сечі у чоловіків використовують сечоприймачі або на статевий член частково надягають презерватив чи закріплю-

ють гумову рукавичку; відрізають кінці напальників або вирізають отвір у презервативі; ставлять між ногами скляний сечоприймач і опускають у нього кінець презерватива або напальники гумової ру­кавички.

• При нетриманні сечі і калу в жінки або калу в чоловіка всере­дину бавовняного кола, заповненого просом, ставлять круглу плоску посудину. Для цього згинають ноги хворого у колінних і кульшових суглобах і розводять їх у боки, розв'язують краї тасьми, краї кола трохи відводять у сторону і ставлять пусту або забирають заповнену плоску посудину.

Слід пам'ятати, що виникнення пролежнів у хворих є незапере­чним свідченням поганого догляду.

" Догляд за ротовою порожниною

У тяжкохворих та прикутих до ліжка швидко настає знесилення організму, зниження його опірності і легко виникають супутні запальні процеси, насамперед у ротовій порожнині: стома­тит — запалення слизової оболонки ротової порожнини; гінгівіт — запалення ясен; паротит — запалення привушної слинної залози. Це значно ускладнює перебіг основного захворювання. Крім цього, у тяжкохворих через інтоксикацію, як правило, виникає сухість язи­ка та губ; при поганому догляді у хворого виникають надто болісні тріщини язика та губ, що можуть стати вхідними воротами для ін­фекції. Самоочищення ротової порожнини відбувається під час пере­жовування перш за все твердої та напівтвердої їжі. У тяжкохворих самоочищення ротової порожнини порушується. Крім цього, через слизову оболонку ротової порожнини виділяються продукти поруше­ного обміну речовин. Усе це сприяє забрудненню слизової оболонки і призводить до ще більш інтенсивного розмноження мікроорганізмів. Запальні і гнилісні процеси в ротовій порожнині супроводжуються неприємним запахом. Тому догляд за ротовою порожниною у тяж­кохворих є важливим чинником їхнього одужання. Тяжкохворим обробляють ротову порожнину 2 рази на добу.

Туалет ротової порожнини притомного тяжкохворого. До­помагають тяжкохворому вимити руки. Забезпечують його ватними або марлевими тампонами, одним із розчинів для оброблення ротової порожнини (розчин калію перманганату 1:10 000,2 % розчин натрію гідрокарбонату) та ниркоподібним лотком. Зволоженим тампоном хворий сам протирає собі зуби, потім прополіскує ротову порожнину.

Туалет ротової порожнини непритомного тяжкохворого. Опускають підголовник ліжка, прибирають подушку. Таким чином надають хворому горизонтального положення, щоб промивні води

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1447 | Нарушение авторских прав