АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Середовище 199 (Морган, Мортон, Паркер; 1950 р.)
Амінокислоти
| мг
| Джерела ліпідів
| мг
| L–Аргінін-монодихлорид
|
| Твін-80
|
| L-Гістидин-монодихлорид
|
| Холестерин
| 0,2
| L-Лізин-монондихлорид
|
| Компоненти нуклеїнових кислот
| мг
| DL – Триптофан
|
| Аденін сульфат
|
| DL – Фенілаланін
|
| Ксантин
| 0,3
| DL – Метіонін
|
| Гіпоксантин
| 0,3
| DL – Серин
|
| Тимін
| 0,3
| DL – Треонін
|
| Урацил
| 0,3
| DL – Лейцин
|
| Гуанін-гідрохлорид
| 0,3
| DL–Ізолейцин
|
| Аденозін-трифосфат натрія
|
| DL – Валін
|
| Аденілова кислота
| 0,2
| DL – Глутамінова кислота- моногідрат
|
| D – Рибоза
| 0,5
| DL – Аспаргінова кислота
|
| D – Дезоксирибоза
| 0,5
| DL – α – Аланін
|
| Інші речовини
| мг
| L – Пролін
|
| Fe (NO3)3x9H2O
| 0,1
| L – оксипролін
|
| СН3СOONa x 3H2O
|
| L – Гліцин
|
| L – Глутатіон
| 0,05
| L – Цистин
|
| Глюкоза
|
| L – Тирозин
|
| L – Глутамін
|
| L – Цистеїн – гідрохлорид
| 0,1
| Феноловий червоний
|
| Вітаміни
| мг
| Спирт етиловий
|
| Нікотинова кислота
| 0,025
| | Амід нікотинової кислоти
| 0,025
| | Піридоксин – гідрохлорид
| 0,025
| | Піридоксаль – гідрохлорид
| 0,025
| | Тіамін – гідрохлорид
| 0,01
| | Рибофлавін
| 0,01
| | Пантотенат кальція
| 0,01
| | Інозит
| 0,05
| | n-Амінобензойна кислота
| 0,05
| | Холін-хлорид
| 0,5
| | Біотин
| 0,01
| | Α – Токоферол-фосфат натрія
| 0,01
| | Фолієва кислота кристалічна
| 0,01
| | Кальциферол
| 0,1
| | Менадіон
| 0,01
| | Вітамін А кристалічний
| 0,1
| | Аскорбінова кислота (вітамін С)
| 0,05
| | У всі поживні середовища та деякі сольові розчини для визначення рН додають індикатор – феноловий червоний (в концентрації 0,002 %, яка не має токсичного впливу на клітини та віруси). Додавання індикатора дозволяє визначити момент закислення поживного середовища продуктами метаболізму клітин до рівня, який потребує заміни поживного середовища на нове (рН<7; середовище забарвлюється в жовтий колір). При підвищенні рН розчин набуває червоно-малинового кольору. При нейтральному рН (7,2-7,4) колір середовища жовтогарячий. Для регулювання рН сольових розчинів та поживних середовищ використовують 7,5%-ий розчин бікарбонату натрію та 3%- ий розчин оцтової кислоти.
Усі поживні середовища за функціональним призначенням можна поділити на ростові та підтримуючі. Ростові поживні середовища забезпечують існування та розмноження клітин і містять 2-10 % сироватки крові. Ці поживні середовища застосовують, як правило, в перші дні культивування клітин. Підтримуючі поживні середовища забезпечують життєдіяльність клітин, але не їх розмноження. Вони не містять сироватки крові. Їх використовують для культивування клітин після зараження їх вірусами.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 583 | Нарушение авторских прав
|