Взаємодія вірусів із клітинами
При взаємодії вірусу з клітиною можна виділити такі основні стадії:
1. Початковий період
1.1. Адсорбція віріону на поверхні клітини (зворотна та незворотна адсорбція) – прикріплення вірусних часток до клітинної поверхні (рис.10. (кольорова вклейка)) (не характерно для вірусів рослин).
1.2. Проникнення вірусу в клітину – за рахунок рецепторного ендоцитозу чи злиття вірусної та клітинної мембран.
1.3. Звільнення вірусного геному (депротеїнізація вірусу, „роздягання” вірусної нуклеїнової кислоти).
2. Середній період („темнова”, екліпс - фаза)
2.1. Синтез ранніх (неструктурних) вірусних білків.
2.2. Синтез компонентів майбутніх вірусних часток – реплікація вірусних нуклеїнових кислот та синтез пізніх (структурних) вірусних білків.
3. Заключний період
3.1. Формування віріонів – збірка вірусних компонентів.
3.2. Вихід віріонів із клітини.
Реакція клітин на вірусну інфекцію досить різноманітна. Запропоновано багато способів класифікації реакції клітин на зараження вірусами. Найбільш прийнятою є класифікація вірусних інфекцій на клітинному рівні, що запропонована В.М. Ждановим та А.Г. Букринською (1986). Вірусні інфекції підрозділяються на автономні та інтеграційні.
Автономний – тип вірусної інфекції, при якому вірусний геном реплікується незалежно від клітинного.
Інтеграційний - тип вірусної інфекції, при якому вірусний геном частково або повністю інтегрується з клітинним геномом та реплікується разом з ним.
Продуктивна вірусна інфекція завершується утворенням інфекційного потомства, на відміну від абортивної, для якої не характерне утворення інфекційних часток, або вони утворюються в значно меншій кількості, ніж при продуктивній вірусній інфекції.
Гостра вірусна інфекція – це така форма інфекції, за якої після утворення вірусного потомства клітина або гине, або видужує і не містить вірусних компонентів. При хронічній вірусній інфекції клітини продовжують продукувати вірусні частки або їх компоненти протягом тривалого часу і передають цю здатність спадково. Гостра інфекція, яка завершується загибеллю клітини (лізисом), носить назву цитолітичної, а гостра вірусна інфекція, яка безпосередньо не призводить до лізису клітини, і при якій клітина ще може функціонувати впродовж деякого часу, продукуючи вірусні частки, називається нецитолітичною.
При взаємодії вірусів із клітинами в культурі спостерігаються різні патологічні зміни, які зумовлені рядом факторів:
- особливістю реплікації віріонів;
- чутливістю клітин до вірусів;
- умовами культивування клітин (склад поживного середовища, рН середовища, температурою культивування).
Патологічні зміни уражених вірусами клітин зумовлені специфічними та неспецифічними процесами. До неспецифічних процесів відносять процеси, обумовлені змінами деяких ланок обміну речовин, зміною проникності цитоплазматичної мембрани, а саме:
- дезінтегративне набрякання ядер клітин – феномен збільшення розмірів ядра клітини в результаті стимуляції обміну речовин при вірусній інфекції;
- зміна метаболізму та мітотичного поділу клітини;
- цитотоксичну дію вірусів – вплив вірусів на клітину ще до стимуляції обміну речовин.
Названі зміни відносять до неспецифічної взаємодії вірусів із клітинами, тому що вони не залежать від дози вірусу, розмірів віріонів, типу клітин, характеру утворення включень, тривалості вірусної інфекції.
До специфічних процесів взаємодії вірусу з клітиною відносять:
- різноманітні зміни, що проявляються в пригніченні синтетичних процесів, порушенні функціональної активності, пошкодженні структур клітини та її загибелі (ЦПД, утворення включень);
- цитопроліферативний ефект, який, як правило, призводить до трансформації клітин;
- резистентність клітин до вірусів;
- вірусопатичну дію;
- синтез неповноцінних віріонів та вірусних специфічних антигенів (при абортивній інфекції);
- індуктивний вплив вірусу (синтез інтерферонів).
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1733 | Нарушение авторских прав
|