 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Лікування. Залежно від об'єму емболічного ураження судинного русла легенів і вираженості гемодинамічних порушень використовують декілька методів лікування хворих ТЕЛА:Залежно від об'єму емболічного ураження судинного русла легенів і вираженості гемодинамічних порушень використовують декілька методів лікування хворих ТЕЛА:
11.1 Антикоагулянтна і антитромботична терапія. Метою даного виду терапії є запобігання вторинного тромбоутворювання і збільшення об'єму ураження, а також профілактика повторних тромбозів глибоких вен нижніх кінцівок і тромбоемболії. З цією метою використовують нефракціонований і низькомолекулярні (фракціоновані) гепарины, а також непрямі антикоагулянти і антиагреганти. 11.1.2 Гепаріни. При ТЕЛА найбільш доцільна наступна схема введення нефракціонованого гепарину. Спочатку внутрішньовенно струменево (болюсом) вводять 5–10 тис. МЕ гепарину, а потім продовжують внутрішньовенне краплинне введення препарату із швидкістю 1000 МЕ у годину. Добова доза гепарину не перевищує 30 000 МЕ. Іноді рекомендують, як альтернативу, схему тривалого введення гепарину переривисте внутрішньовенне або підшкірне введення гепарину по 5000 МЕ кожні 4 ч. Загальна тривалість гепаринотерапиї повинна бути не менше 7–10 днів, оскільки саме в ці терміни відбувається лізис і/або організація тромбу. Гепарінотерапія проводиться при обов'язковому контролі активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ), який визначають кожні 4 ч, поки, принаймні, двічі не буде виявлено збільшення АЧТЧ в 1,5–2 рази вище за початковий рівень, після чого АЧТЧ визначають 1 раз на добу. Якщо АЧТЧ збільшується менш ніж в 1,5 рази вище початкового, внутрішньовенно струменево вводять 2–5 тис. МЕ гепарину і збільшують швидкість інфузії на 25%. Якщо АЧТЧ більш ніж в 3 рази перевищує початковий показник, швидкість інфузії зменшують на 25%. Низькомолекулярні гепарини (фраксипарин, эноксапарин, надропарин, дельтапарин та ін.), відрізняються вищою ефективністю і разом з тим рідкіснішим виникненням небажаних побічних явищ, зокрема геморагічних ускладнень і тромбоцитопеній. Слід пам'ятати, що низькомолекулярні гепарини відносно мало впливають на тромбін і майже не зв'язують II чинник коагуляції. Тому на тлі лікування низькомолекулярними гепаринами мало змінюється час згортання крові, хоча і спостерігається виразний терапевтичний ефект, зокрема, зменшення адгезії і агрегації тромбоцитів. Дозують низькомолекулярні гепарины індивідуально від 0,3 до 0,8 міліграма 2 рази на добу. Вважають, що при лікуванні низькомолекулярними гепаринами спеціальний лабораторний контроль не потрібний, хоча доцільно все ж таки стежити за рівнем тромбоцитів і періодично (1 раз на 3–4 дні) визначати АЧТЧ. Тривалість лікування хворих ТЕЛА низькомолекулярними гепаринами складає 7–10 днів. Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 401 | Нарушение авторских прав |