АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Приклади формулювання діагнозу

1. Постпневмонічний абсцес середньої частки правої легені, середнього ступеня тяжкості, ускладнений легеневою кровотечею.

2. Аспіраційний абсцес нижньої частки лівої легені (S6), важка течія, ускладнений обмеженою емпіємою плеври; гостра дихальна недостатність III ступеня.

3. Гострий стафілококовий абсцес правої легені з враженням нижньої частки, тяжкий перебіг, емпієма плеври.

Лікування легеневих деструкцій

1. Корекція гомеостазу

A. Підтримка енергетичного балансу введенням концентрованих роз-
чинів глюкози з доданням адекватних доз інсуліну (1 ОД на 3—4 г глюко-
зи) та електролітів: на 1л 5%-ної глюкози 5 ОД інсуліну, 3г KCl 0,8г хло-
риду магнію. На добу вводять 1—3 л суміші.

Б. Компенсація втрати білка введенням білкових гідролізатів (амінокровіну, гідролізину, інфузоаміну) та розчинів амінокислот (поліаміну, панаміну, амікону) у кількості 40—50% добової потреби у білку. При важкій гіпоальбумінемії вводять людський альбумін по 100 мл двічі на тиждень. Одночасно призначають анаболічні стероїди — ретаболіл, неробол.

B. Детоксикація за допомогою низькомолекулярних електролітів —
реополіглюкіну, гемодезу. При затримці рідини у організмі застосовують
метод форсованого діурезу із додаванням фуросеміду. У тяжких випадках
вдаються до гемосорбції, плазмаферезу, екстракорпорального ультрафіо-
летового опромінення крові.

Г. Оксигенотерапія із застосуванням носових катетерів.

Д. Симптоматична терапія за показаннями — серцеві глікозиди, сно­дійні, анальгетики.

2. Забезпечення оптимального дренування вогнищ деструкції

A. Медикаментозна бронходилатація — еуфілін 2,4% 10—20 мл внут-
рішньовенно або йодид калію 2% по столовій ложці 4 рази на день,
муколітики (ацетилцистеїн, бромгексин).

Б. Постуральний дренаж — 8—10 разів на добу хворий приймає поло­ження, в якому дренуючий бронх буде розміщений вертикально вниз.

B. Засоби «малої хірургії».

1. Лікувальна бронхофіброскопія з активною аспірацією мокротиння з дренуючого бронха під візуальним контролем, з додатковим введенням муколітиків — бронхоскопічна санація.

2. Мікротрахеостомія — тонкий катетер вводять через прокол шийно­го відділу трахеї у дренуючий бронх і порожнину розпаду для тривалого введення антибіотиків та санації порожнини.

3. Торакоцентез із мікродренуванням — троакаром пунктують гнійник крізь відповідне міжребер'я, вводять тонку трубку, крізь яку здійснюють санацію та введення антибіотиків, муколітиків.

3. Антибіотикотерапія

Антибіотики вводять тільки внутрішньовенно або внутрішньоарте-ріально. При невідомій етіології захворювання призначають антибіотики широкого спектру дії у високих дозах. При відомому збуднику — відповід­но до чутливості мікроорганізмів.

При стафілококових деструкціях використовують напівсинтетичні пеніциліни (метицилін — 4—6 г на добу, оксацилін — 3—8 г на добу). При тяжкому перебігу використовується комбінація гентаміцину по 240—480 мг на добу та лінкоміцину по 1,8 г на добу.

При грамнегативній флорі застосовують комбінацію гентаміцину по 240—480 мг на добу з левоміцетином по 2 г на добу чи тетрациклінами.

Синьогнійні інфекції лікують гентаміцином по 240—480 мг на добу з карбеніциліном.

Анаеробні процеси вимагають застосування метронідазолу по 2 г на добу чи тріхополу, флагілу на 8—10 днів та пеніциліну по 20—50 млн ОД на добу внутрішньовенно крапельно.

При виявленні В. Гга§і1і8 призначають лінкоміцин по 2,4 г на добу внут-рішньом' язово чи внутрішньовенно.

4. Корекція імунологічної реактивності
А. Замісна імунотерапія:
переливання свіжої людської плазми;

внутрішньом' язове введення протикірного гаммаглобуліну по 1—2 дози на кг ваги через 2 дні;

протикірний гаммаглобулін внутрішньом' язово по 1—2 дози на 1 кг ваги через 2 дні;

людський гаммаглобулін по 25—50 мл внутрішньовенно щодня.

Б. Імуномодулююча терапія при зниженні рівня Т-лімфоцитів, імуноглобулінів:

нуклеїнат натрію — по 0,8—3 г на добу всередину 2—3 тижні;

левамізол — по 150 мг всередину 1 раз на день, 3 дні прийому чергу­ються з днями «відпочинку», всього 3 курси;

пентоксил, метилурацил — по 0,2—0,5 г тричі на день на 2—3 тижні;

Т-активін — підшкірно по 400—100 мкг;

тималін — внутрішньом'язово по 10—30 мг, 5—20 ін'єкцій.

Якщо через 8 тижнів інтенсивної терапії відсутній чіткий клінічний ефект, необхідне хірургічне втручання.

Лікування бактеріального шоку

Виконується внутрішньовенне введення антибіотиків, комбінуючи пре­парати з 2—3 груп: цефалоспорини (цефамізин, цефарідин, кефзол по 6-8 г на добу); аміноглікозиди (гентаміцин по 0,24 г на добу, амікацин по 1,5 г на добу); левоміцетин.

Проводять пасивну імунізацію.

Усувають дефіцит ОЦК за допомогою поліглюкіну, реополіглюкіну по 1 л на добу у поєднанні з 5%-ною глюкозою, альбуміном по 200—300 мл на добу.

Для підвищення судинного тонусу застосовують глюкокортикоїди — преднізолон по 10 мг на 1 кг ваги.

З метою профілактики ДВЗ-синдрому призначають гепарин по 20 000 ОД на добу і контрикал по 150—200 ОД на добу.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 1061 | Нарушение авторских прав