АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клініко-фармакологічна характеристика акарбози та гуар гуму

Акарбоза являє собою синтезований псевдотетрасахарид, який гальмує активність а-глюкозидази (ферменту, що розщеплює в кишках складні вуглеводи до глюкози). Спорідненість акарбози до а-глюкозидази в 105 разів вища, ніж у сахарози. Тому вона сповільнює розщеплення моносахаридів до вуглеводів у тонкій кишці, знижує швидкість надходження глюкози у кров і рівень посталіментарної глікемії. За умов тривалого застосування вона знижує рівень глікованого гемоглобіну, загального холестерину та тригліцеридів, гіперінсулінемію. Акарбоза ефективна, якщо в дієті переважають складні вуглеводи. Сповільнене травлення вуглеводів під впливом акарбози призводить до підвищеного їх надходження в дистальні відділи тонкої кишки і товсту кишку, де вони руйнуються кишковими

бактеріями, що спричинює інтенсивне газоутворення (метеоризм), біль у животі, діарею.

Акарбоза (глюкобай) випускається у вигляді таблеток по 50 і 100 мг. Лікування розпочинають із дози 50 мг двічі на добу під час їжи. Дозу поступово збільшують під контролем глікемії до оптимального цукрознижувального ефекту. Максимальна разова доза становить 200 мг, її вживають тричі на день. Препарат призначають у вигляді монотерапії та в комбінації з іншими цукрознижувальними засобами.

Ефективність лікування акарбозою можлива за високого рівня пост-аліментарної глікемії; у разі дотримання дієти, обмеження простих цукрів, для адекватного підбору дози.

Інший препарат цієї групи гуар гум (гуарем) являє собою смолу, яка після вживання утворює гелеподібну субстанцію та гальмує всмоктування вуглеводів і жирів. Це сприяє зниженню піків постпрандіальної глікемії, рівня загального холестерину, ліпополісахаридів низької щільності. На тлі вживання препарату спостерігають зниження надлишкової маси тіла та рівня артеріального тиску. Найчастішими побічними реакціями є діарея, метеоризм, біль у животі. Вони зникають самовільно або в разі незначного зменшення дози. Тому починати вживання препарату необхідно повільно, з половинної дози.

Гуарем призначають, починаючи з початкової дози 2,5 г (1/2 пакетика) тричі на добу під час їди з великою кількістю рідини (200—250 мл), щоб досягти фармакодинамічного ефекту. За умови доброї переносності препарату дозу збільшують до 5 г тричі на добу.

Постпрандіальні стимулятори секреції інсуліну. До цієї групи належать лікарські цукрознижувальні засоби з інсулінотропною дією різної будови: похідне карбамоїлбензойної кислоти репаглінід (новонорм) та похідне фенілаланіну натеглінід (старлікс).

Репаглінід (новонорм) випускається в таблетках по 0,5, 1 і 2 мг. Він швидко діє, стимулює секрецію інсуліну, метаболізується печінкою і виводиться з організму через травний тракт. Призначають репаглінід у вигляді монотерапії (таблетку вживають кожного разу з основним прийманням їжі), доза залежить від рівня глікемії. Можливе призначення препарату в комбінації з іншими цукрознижувальними засобами за умови розвитку нечутливості до них або для зниження добової дози останніх.

Натеглінід (старлікс) випускається в таблетках по 60, 120 і 180 мг різного кольору. Це інсулінотропний препарат, який знижує рівень посталі-ментарної глікемії. Його призначають хворим на цукровий діабет типу 2, в яких неможливо досягти компенсації захворювання шляхом дієтотерапії та дозованого фізичного навантаження. Препарат можна призначати пацієнтам літнього віку з наявністю серцево-судинних ускладнень, уражень внутрішніх органів, при непереносності метформіну, порушенні функції печінки і нирок та підвищеному ризику гіпоглікемії. Призначають із початкової дози 120 мг (за 1—30 хв до основного приймання їжі) у вигляді монотерапії. Натеглінід призначають у комбінації з іншими протидіабетич-ними засобами. Протипоказано призначення препарату при цукровому діабеті типу 1, кетоацидотичних станах, вагітності та лактації, за наявності

гіперчутливості до інгредієнтів. Він зумовлює швидшу секрецію інсуліну, ніж репаглінід, має коротшу тривалість дії.

Препарати, які потенціюють дію інсуліну. Ця група представлена тіа-золідиндіонами—новим класом пероральних протидіабетичних засобів, які знижують резистентність до інсуліну шляхом поліпшення периферійної утилізації глюкози. Під їх впливом стимулюється експресія різних генів, які беруть участь у регуляції захвату глюкози м'язами та жировою тканиною. Під впливом цих препаратів знижується рівень базальної та постпрандіальної глікемії, глікованого гемоглобіну, тригліцеридів. Побічним ефектом є ураження печінки. В Україні зареєстровано препарат ро-зиглітазон (авандія), який випускається в таблетках по 1, 2, 4 і 8 мг. Призначають препарат перорально, незалежно від вживання їжі. Початкова доза препарату — 4 мг на добу, за умови недостатньої ефективності дозу підвищують до 8 мг на добу в 1—2 прийоми. Для пацієнтів із порушенням функції печінки первинна доза становить 2 мг, а потім повільно підвищують дозу. Розиглітазон можна призначати пацієнтам літнього віку, з порушенням функції нирок. Підвищення чутливості до інсуліну в пацієнток з ановуляцією в пременопаузі і резистентністю до інсуліну при полікістозі яєчників може сприяти відновленню овуляції та настанню вагітності.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 467 | Нарушение авторских прав