АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Залежність добової потреби в інсуліні у хворих на цукровий діабет від функціонального стану пацієнта

Дозу інсуліну коригують кожні 2—3 доби залежно від показників глікемічного профілю, тобто кількаразового визначення рівня глюкози крові протягом доби. Препарати інсуліну короткої дії вводять підшкірно, внутрішньом'язово та внутрішньовенно. Препарати пролонгованої дії — тільки підшкірно та внутрішньом'язово. У деяких випадках можливе внутрішньочеревне та внутрішньошкірне введення. При внутрішньовенному введенні початок дії інсуліну найшвидший, а тривалість дії най-коротша. Швидкість усмоктування інсуліну уповільнюється при внутрішньочеревному, внутрішньом'язовому, підшкірному та внутрішньо-шкірному шляхах уведення.

Окрім скляних і пластикових шприців, препарати інсуліну вводять за допомогою багатьох технічних засобів:

1) шприц-ручки для багаторазового використання;

2) апарати штучної підшлункової залози (екстра- та інтракорпо-
ральні);

3) портативні носимі дозатори ліків;

4) спеціальні системи (насоси-інфузатори) для дозованого введення інсуліну в систему кровообігу;

5) одноразові спеціальні шприци для введення інсуліну, які заповнюються гормоном у заводських умовах (ново-лети).

Корекція дози інсуліну за допомогою системи хлібних одиниць. За фізіологічних умов базальна секреція інсуліну відбувається безперервно та становить близько 1 ОД інсуліну за 1 год. Під час їжи необхідна додаткова (болюсна) секреція інсуліну, близько 1—2 ОД інсуліну на кожну спожиту хлібну одиницю. Відомо, що 1 ОД інсуліну короткої дії знижує рівень глікемії приблизно на 2 ммоль/л (1,7 ммоль/л) — правило «тридцятки» (на 30 мг%). Тому, окрім базальної дози, під час вживання продуктів об'ємом 1 хлібна одиниця хворому необхідно додатково ввести собі приблизно

1 ОД інсуліну короткої дії. Ураховуючи різну потребу в інсуліні протягом доби, розрахунок дози інсуліну на 1 хлібну одиницю необхідно проводити таким чином: уранці— 1,5—2 ОД на 1 хлібну одиницю, в обід— 1 ОД на 1 хлібну одиницю, увечері — 1—1,5 ОД на 1 хлібну одиницю.

Внутрішньошкірна проба дозволяє оцінити характер чутливості до інсуліну. Для її проведення в згинальну поверхню передпліччя вводять внутрішньошкірно 0,4 ОД інсуліну. Характер реакції оцінюють за загальними правилами.

Розрахунок потреби дітей в інсуліні. У зв'язку з підвищеною чутливістю дітям інсулін уводять із розрахунку від 1 /6 до 1 /2 ОД/кг на добу, залежно від рівня вихідної глікемії та глюкозурії. Дитині до 1 року (за відсутності кетозу) початкова доза інсуліну становить 1/8—1/10 ОД/кг, дітям віком 1—3 роки—1/6 ОД/кг на добу. Звичайно в першу добу вводять 1/8 ОД/кг, другу — 1/10 ОД/кг. Ін'єкцію о 16—17-й годині вводять за наявності в сечі глюкозурії. За відсутності глюкозурії інтервал між ін'єкціями збільшують на 1—2 год, а дозу інсуліну зменшують. За наявності кетозу дітям у першу добу призначають 3—4 ін'єкції інсуліну короткої дії з проміжками 6—8 год між ними. Орієнтовний розрахунок добової дози: 1,25—1,5 ОД/кг. Перша ін'єкція повинна становити 1/3—1/2 добової дози, друга і третя — по 1/4 від добової дози; на ніч не слід уводити більше ніж 2—4 ОД інсуліну. У стані прекоми інсулін короткої дії призначають із розрахунку 2 ОД/кг. Для більш стійкого отримання ефекту дітям віком понад 3 роки одночасно вводять інсулін внутрішньовенно із розрахунку 0,2—0,4 ОД/кг. Розрахунок добової потреби в інсуліні дітям залежно від віку наведено в табл. 66.

Режими інсулінотерапії. Основне завдання різних режимів інсулінотерапії — постійно підтримувати рівновагу між уведеним екзогенним інсуліном і потребою в ньому, характером харчування та фізичною активністю. Виділяють два основні режими інсулінотерапії: традиційний та інтенсифікований.

При традиційній інсулінотерапії відсутня гнучка залежність дози інсуліну від рівня глікемії, який змінюється залежно від вживання їжі та фізичного навантаження. Дієта пацієнта та фізичне навантаження пристосовуються до призначеної схеми інсулінотерапії, яка набуває жорсткого характеру. За такою схемою використовують пролонговані препарати інсуліну, що допомагає зменшити кількість ін'єкцій. У таких випадках 2/3 добової дози інсуліну призначають уранці перед сніданком, а 1/3 — увечері перед вечерею у вигляді стандартних комбінованих препаратів (сумішей). При цьому існує недостатній рівень інсулінемії під час і після вживання їжі, а між прийманнями їжі цей рівень стає надто високим. Така схема створює значну гіперглікемію в ранкові години.

Основними принципами традиційної інсулінотерапії є:

1) найчастіше призначають інсулін пролонгованої дії;

2) інсулін короткої дії використовують у невеликих дозах;

3) приймання їжі «підганяють» під піки дії інсуліну;

4) кількість приймань їжі не менша ніж 5—6 разів на добу;

5) добову дозу вводять переважно в 1—2 ін'єкціях;

6) використовують її при відносно невеликій потребі в інсуліні.

Показання до традиційної інсулінотерапії, а також її переваги наведено в таблицях.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 1419 | Нарушение авторских прав