АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Побічні реакції препаратів сульфонілсечовини

Механізм дії. Вплив метформіну на рівень глюкози крові розцінюється як антигіперглікемічна дія, тому що вона не супроводжується зростанням рівня інсуліну. Основні ланки механізму дії метформіну:

1) зниження інсулінорезистентності та збільшення утилізації глюкози м'язами, печінкою і жировою тканиною;

2) гальмування глюконеогенезу в печінці;

3) зменшення надходження глюкози в кров після вживання їжі внаслідок уповільнення кишкової абсорбції та активації анаеробного гліколізу в тонкій кишці.

Показання до призначення бігуанідів: цукровий діабет типу 2 середньої тяжкості в поєднанні з ожирінням; алергія або непереносність препаратів сульфонілсечовини; алергія до інсуліну; інсулінорезистентність; гіпофізарний діабет; цукровий діабет типу 1 зі стабільним перебігом.

Протипоказання до призначення бігуанідів: діабетичний кетоз, кето-ацидоз, прекома, кома; гострі та хронічні захворювання печінки та нирок із порушенням їх функцій; інфаркт міокарда, серцева, серцево-легенева недостатність; інфекційні захворювання; хірургічні втручання, травми,

шок, колапс; вагітність, період лактації, дитячий та підлітковий вік; лактат -ацидоз або гіпоксія в анамнезі; гострий або хронічний алкоголізм.

Методика призначення. Дія метформіну при цукровому діабеті типу 2 спрямована на компенсацію обміну речовин, зниження гіперінсулі-немії, вирівнювання дисліпопротеїдемії, зниження маси тіла, артеріального тиску. Особливо він ефективний у хворих на цукровий діабет типу 2 з надлишковою масою тіла. Метформін призначають у вигляді монотерапії або в комбінації з препаратами сульфонілсечовини та інсуліном. Лікування розпочинають з 1 таблетки (850 мг) під час сніданку (препарат вживають під час їди) або по 1 таблетці (500 мг) двічі на добу, під час сніданку та вечері. Поступово дозу препарату збільшують до 850 мг двічі на добу або по 500 мг тричі на добу (максимальна терапевтична доза становить 2,5—3 г на добу). Іноді метформін призначають під час останнього вживання їжі для пригнічення глюконеогенезу. Доза метформіну в комбінованій терапії може коливатися від 250 мг 1—2 рази на добу до 500 мг тричі на добу. Подальше збільшення дози не раціональне. Можливе вживання метформіну після їди. Так він легше переноситься і не подразнює травний тракт.

Бігуаніди не посилюють шкідливої для організму гіперінсулінемії, не формують ризику гіпоглікемії. Побічні реакції бігуанідів наведено в табл. 62, з якої видно, що до побічних проявів бігуанідів належать диспепсичні розлади — нудота, метеоризм, іноді блювання, біль у животі, металевий присмак у роті. Основним є ризик лактат-ацидозу. Відомо, що цукровому діабету притаманний підвищений рівень лактату в крові, особливо при гіпоксії, хворобах печінки та нирок. Лактат-ацидоз можуть провокувати барбітурати, саліцилати, антигістамінні препарати та цукроза-мінник фруктоза. Рівень лактату в крові при лактат-ацидозі може сягати 7—25 ммоль/л (при нормі до 3 ммоль/л). Критерієм лактат-ацидозу вважають рівень рН, нижчий за 7,35, та рівень лактату, більший за 5—6 ммоль/л. У разі тривалого вживання бігуанідів необхідно постійно контролювати вміст лактату, крові та коефіцієнт лактат/піруват, який об'єктивно відображає картину метаболічних порушень.

Препарати, які уповільнюють абсорбцію глюкози в кишках. До цієї групи відносять препарати акарбозу та гуар гум, які забезпечують зниження постпрандіальної глікемії. їх клініко-фармакологічну характеристику наведено в таблиці.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 451 | Нарушение авторских прав