АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інсулінотерапія

Прочитайте:
  1. Інсулінотерапія-режим малих доз
  2. Цукрознижуючі лікарські засоби та інсулінотерапія призначені для досягнення найкращого контролю глікемії, та покликані виключити часті або важкі гіпо/гіперглікемії.

Інсулін є гормональним препаратом білкового походження. Його отримують із тваринної сировини або методом генної інженерії. Інсулін регулює обмін речовин, особливо вуглеводний, підтримує рівень глікемії між 3 та 8 ммоль/л. Це єдиний гормон, який знижує рівень глюкози в крові. Кінцевим результатом дії інсуліну є забезпечення енергетичних і пластичних процесів, переважно в печінці, м'язовій та жировій тканині. Інсулін має цукрознижувальну, анаболічну та антикатаболічну дію.

Близько 10—25% хворих на цукровий діабет перебувають на інсулінотерапії. Від якості препаратів інсуліну залежать терміни виникнення, тяжкість ускладнень, якість життя пацієнтів. Нині у світі використовують людські, свинячі, яловичі та змішані (свинячо-яловичі) препарати інсуліну. У розвинених країнах світу до 80% хворих на цукровий діабет, які потребують інсулінотерапії, забезпечені препаратами людського інсуліну. Тваринні інсуліни відрізняються від людського амінокислотними залишками. Розбіжності в будові визначають розбіжності хімічних, фізичних, імуногенних та інших властивостей. Людський інсулін став доступним для клінічного застосування з 1980 p., коли було здійснено його промисловий синтез. Сучасні препарати людського інсуліну повністю ідентичні до інсуліну людини, який синтезується підшлунковою залозою здорової людини.

Нині у світі нараховують декілька сотень комерційних препаратів інсуліну, які різняться за клініко-фармакологічними характеристиками: тривалістю дії, лікарськими формами, видовою специфічністю, величиною рН, ступенем очищення тощо. В Україні зареєстровано близько 70 комерційних препаратів інсуліну. Більше як 85% виробництва препаратів інсуліну припадає на рахунок трьох провідних фармацевтичних компаній: Елай Ліллі (США), Ново Нордіск (Данія), Хьохст (Німеччина, концерн Авентіс). У червні 1999 р. почалося власне вітчизняне виробництво препаратів інсуліну на ЗАТ «ІНДАР». В Україні виготовляється 12 сучасних високоякісних препаратів інсуліну всього спектра дії та різних часових термінів.

Протягом останнього часу досягнуто значного прогресу в очищенні промислового інсуліну, що дало можливість виробникам одержати моно-пікові препарати інсуліну (98% чистоти) і монокомпонентні, звільнені від домішок на 99%. Клініко-фармакологічну характеристику препаратів інсуліну наведено в таблиці.

 

Характеристика основних препаратів інсуліну

 

Препарати інсуліну Фірма-виробник     Характеристика цукрознижувальної дії
Час початку Максимум, Тривалість,
дії год год
1. Препарати інсулінів короткої дії  
Актрапід (МС.НМ) Ново Нордіск 30 хв 1—3 6—8
Берлінсулін Н нормаль Берлін — Хемі 10-15хв 1—3 6—8
Інсуман Рапід Авентіс 30 хв 1—2 5—8
Монодар Індар 30 хв 1—2 5—8
Хумодар Р Індар 30 хв 1—2 5—8
Хумулін регуляр Ліллі 30 хв 1—2 5—7
Фармасулін Н Фармак 30 хв 1—3 5—7
2. Препарати інсулінів середньої тривалості дії (утому числі комбіновані)
Інсуман базал Авентіс 1 год 3—4 11—20
Інсуман комб 25/75 Авентіс 30 хв 1,5—2 12—18
Берлінсулін Н базаль Берлін — Хемі 30—45 хв 2—10 18—20
Берлінсулін Н нормаль Берлін — Хемі Ігод 3—6 10—12
Берлінсулін Н 10/90 Берлін — Хемі 30—45 хв 2—9 16—18
Берлінсулін Н 20/80 Берлін — Хемі 30—45 хв 1,5—8 14—16
Берлінсулін Н 30/70 Берлін — Хемі 30—45 хв 1—8 14—15
Берлінсулін Н 40/60 Берлін — Хемі 30—45 хв 1—8 14—15
Мікстард Ново Нордіск 30 хв 2—8  
Монодар Б Індар 1 год 3—4 11—20
Монодар К15 Індар 30—40 хв 1,5—3 12—18
Монодар К30 Індар 30—40 хв 1—3 12—16
Монодар К50 Індар 20 хв 1—3 6—10
Монотард НМ Ново Нордіск 2,5 год 7—15  
МК Суінсулін-лонг Індар 1—1,5 год 5—7 12—16
Хумодар Б Індар 1 год 3—4 11—20
Хумодар К15 Індар 30—45 хв 1,5—3 12—18
Хумодар К25 Індар 30—45 хв 1,5—3 12—18
Хумодар К50 Індар 30 хв 1—3 6—10
Протафан (МС, НМ) Ново Нордіск 1,5 год 4—12  
Хумулін Л Ліллі 2,5 год 4—16  
Хумулін НПХ Ліллі 1 год 2—8 18—20
Фармасулін Н 30/70 Фармак 30 хв 1—8,5 4—15
3. Препарати інсулін ів тривалої д її  
МК Суінсулін-ультралонг Індар 8—9 год 12—18 30—36
Ультратард НМ Ново Нордіск 4 год 8—24  
Хумулін ультраленте Ліллі 3 год 3—18 24—28
Фармасулін Н NP Фармак 1 год 2—8 18—20
Фармасулін Н L Фармак 2,5 год 4—16  

 

За останні роки з'явився новий клас препаратів інсуліну з більш швидким початком дії, ніж в інсулінів короткої дії. Це препарат ультракороткої дії з початком дії від 2 до 10 хв (Хумалог) та аналоги з надподовженою дією, безпікові (Лантус), без застосування пролонгаторів (протаміну чи кристалів цинку).

Для призначення інсуліну лікар здійснює таку послідовність дій:

1) визначає показання до інсулінотерапії;

2) вибирає необхідний препарат інсуліну;

3) визначає режим інсулінотерапії та час ін'єкцій;

4) вираховує дозу;

5) проводить пробу на чутливість;

6) призначає глікемічний та глюкозуричний профіль;

7) коригує дозу під контролем глікемії;

8) оцінює ефективність лікування.

Показання. Інсулінотерапія показана хворим з абсолютним дефіцитом інсуліну — цукровим діабетом типу 1 незалежно від віку; цукровим діабетом типу 2, якщо не можна досягти компенсації захворювання шляхом використання дієти, дозованого фізичного навантаження та перо-ральних цукрознижувальних засобів. До показань належить також цукро вий діабет обох типів, який ускладнився інфекцією, гострими запальними процесами, захворюваннями шкіри, застійною серцевою недостатністю, хірургічним втручанням, вторинною резистентністю до препаратів суль-фонілсечовини, цукровий діабет на тлі вагітності та лактації.

Інсулінотерапію призначають також при первинній і вторинній суль-фамідорезистентності, цукровому діабеті типу 2 з нефропатією в термінальних стадіях, іншими ураженнями нирок із порушеною азотовиділь-ною функцією, прогресуючою ретинопатією, у разі значного порушення функції печінки, при синдромі діабетичної стопи.

Препарати інсуліну короткої дії використовують при діабетичному кетозі, кетоацидозі, прекомі та комі, для лікування гіперкаліємії, транзи-торної гіперглікемії новонароджених; для проведення провокаційного ін-сулінотолерантного тесту, щоб уточнити секрецію соматотропіну та спричинити інсуліновий шок у хворих на шизофренію.

Протипоказання. Єдиним протипоказанням до введення інсуліну є виражена алергія на інсулін. Його недоцільно вводити при гіперінсулініз-мі та інших станах, що зумовлюють гіпоглікемії.

Розрахунок добової потреби в інсуліні. Рівень інсуліну в підшлунковій залозі здорової людини відповідає ступеню грануляції В-клітин. Інсулін зберігається у вигляді гранул, утворенню яких сприяє цинк шляхом зниження його розчинності. У підшлунковій залозі здорової людини міститься близько 4 ОД/г інсуліну, що становить у цілому 200 ОД. За добу в здорової людини виділяється близько 40—50 ОД інсуліну, більша частина якого інактивується в печінці. Підраховано, що близько 50% інсуліну, який транспортується до портальної системи печінки, залишається в ній під час його першого пасажу. Тому концентрація інсуліну в печінці значно вища, ніж у периферійних тканинах. Це необхідно для активації ферментів печінки та синтезу глікогену.

Терапевтичну активність препаратів інсуліну тестують біологічним шляхом на кролях та виражають у МО (міжнародних одиницях) або ОД (одиницях дії).

1 ОД — це така кількість інсуліну, яка в разі введення кролю масою 2 кг, голодному протягом 12—16 год, знижує рівень глікемії до 45 мг%, визначеної за методом Хагедорна—Єнсена.

Розраховують добову дозу інсуліну для кожного пацієнта індивідуально. Разові та добові дози інсуліну призначають з урахуванням рівнів глікемії та екскреції глюкози із сечею. Обережно визначають дозу інсуліну хворим з ураженням нирок, тому що низькі показники глюкозурії не завжди точно відображають справжній рівень глікемії. Відомо, що нирки є місцем інактивації інсуліну і в разі порушення їх функції знижується потреба в інсуліні.

Добову потребу в інсуліні розраховують на 1 кг «ідеальної» маси тіла пацієнта. Доза інсуліну може коливатися в межах 0,3—0,8 ОД/кг на добу. Хворим з уперше виявленим цукровим діабетом типу 1 інсулін призначають у дозі 0,5 ОД/кг на добу. У період хронічної ремісії цукрового діабету, так званого «медового місяця», — 0,3—0,4 ОД/кг. При декомпенсації цукрового діабету, у пацієнтів із тривалим цукровим діабетом типу 1, який відрізняється мінімальною наявністю або повною відсутністю власної секреції інсуліну, потреба в ньому становить 0,7—0,8 ОД/кг. Далі секреція ендогенного інсуліну продовжує знижуватись і потреба в ньому зростає до 1,2 ОД/кг на добу. При стійкій компенсації цукрового діабету потреба в інсуліні знижується до 0,4— 0,5 ОД/кг. Добова доза в 1 ОД/ кг та більше свідчить про передозування інсуліну або наявність інсулінорезистентності. Виключенням є III триместр вагітності та пубертатний період, коли для компенсації вуглеводного обміну необхідна підвищена кількість інсуліну.

Середня добова потреба в інсуліні при цукровому діабеті типу 1 становить 0,6—0,7 ОД/кг. Залежно від різних функціональних станів організму доза коливається від 0,3 ОД/кг (під час ремісії цукрового діабету) до 1 ОД/кг (при вираженій декомпенсації цукрового діабету) та 1,5— 2 ОД/кг (при діабетичній прекомі та комі). Добову потребу в інсуліні при різних функціональних станах наведено в таблиці.

Більшість хворих на цукровий діабет потребує введення 40—50 ОД інсуліну. При цьому 2/3 необхідної дози вводять у першу половину доби, а 1/3—ввечері. На початку лікування хворим без кетоацидозу вводять по 8—12 ОД інсуліну короткої дії перед сніданком та обідом та 6—8 ОД перед вечерею. Витримують співвідношення доз — 2:2:1 або 2:3: 1.

 


Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 651 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)