АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості адаптації дітей до умов дитячого закладу

Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше поступає в ясла або дитячий садок. Для такої дитини незвично все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення і т.д. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2-3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, перш за все, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без утруднень, а у деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей в період адаптації можуть порушуватись сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може спостерігатись тимчасова втрата мови, порушуватись раніше придбані позитивні звички та навички.

Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежить від таких факторів, як [7, 11]:

- вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10-11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);

- стан здоров’я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

- індивідуальні особливості дитини (в значній мірі поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

- рівень тренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садку неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);

- досвід спілкування з дорослими та ровесниками (вміння позитивно ставитись до вимог дорослих та адекватно спілкуватись з іншими дітьми).

В результаті комплексних досліджень було виділено три фази адаптаційного процесу [4]:

1. Гостра фаза – супроводжується різноманітними коливаннями у соматичному стані і психічному статусі, що призводить до зниження ваги, частим респіраторним захворюванням, порушенням сну, апетиту, регресу у мовному розвитку; фаза триває біля одного місяця.

2. Підгостра фаза – характеризується адекватною поведінкою дитини, зменшуються порушення і виявляються тільки по окремим параметрам, на фоні уповільненого темпу розвитку, особливо психічного, у порівнянні із середніми віковими нормами; фаза триває 3-5 місяців.

3. Фаза компенсації – характеризується прискоренням темпу розвитку, і діти до кінця навчального року долають зазначену вище затримку у розвитку.

В свою чергу гостра фаза має три ступеня важкості: виділяються групи дітей з “легкою адаптацією”, “адаптацією середньої важкості” та з “важкою адаптацією”.

За “легкої адаптації” негативний емоційний стан дитини триває недовго. В перші дні у неї погіршується апетит та сон, вона з небажанням грається з іншими дітьми. Мова загальмовується, але дитина може виконувати вказівки дорослого. Під час подальшого звикання до нових умов всі ці явища проходять протягом першого місяця перебування дитини в дитячому закладі. Хвороба не більше одного разу, строком не більше 10 днів, без ускладнень. Вага без змін. Ознаки невротичних реакцій та зміни у діяльності вегетативної нервової системи відсутні.

За “адаптації середньої важкості” емоційний стан дитини нормалізується більш повільно. Сон та апетит відновлюються лише через 20-40 днів. Настрій нестійкий на протязі місяця, плаксивість щодня. Поведінкові реакції відновлюються на 30 день перебування у ДНЗ. Ставлення до дітей, як правило, байдуже, але може бути і зацікавленим. Мова або не використовується, або мовна активність уповільнюється. Під час гри дитина не використовує надбані навички, гра ситуативна. Ставлення до дорослих вибіркове. На протязі першого місяця дитина хворіє, як правило, гострими респіраторними інфекціями. Хвороба триває 7-10 днів і завершується без будь-яких ускладнень. Вага не змінюється. З’являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у відношеннях з дорослими та дітьми, спілкування тільки в певних обставинах. Зміни вегетативної нервової системи: блідість, тіні під очами, палаючі щічки, діатез – протягом одного-двох тижнів.

За “важкої адаптації” емоційний стан дитини нормалізується досить повільно. Інколи цей процес триває декілька місяців. Дитина погано засинає, сон короткий, плаче уві сні, прокидається із сльозами; значно знижується апетит, можлива відмова від їжі, невротичне блювання, функціональні порушення шлунково-кишкового тракту. Не грається з дітьми або виявляє агресію. Відмовляється від участі в діяльності. Мовою не користується чи має місце затримка мовного розвитку. Гра ситуативна, короткочасна. За цей період дитина або хворіє ще раз, часто з значними ускладненнями, або виявляє стійкі порушення поведінки (намагається сховатись, куди-небудь вийти, сидить та кличе маму і т.п.). У таких дітей бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточення дитячого закладу, яке спостерігається в перші дні, досить часто змінюється кволим, байдужим станом.

Легку адаптацію і в певній мірі адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги як з боку вихователя і батьків дитини, так і з боку практичного психолога.

3. Можливі причини “важкої адаптації” дітей до умов дитячого закладу

Можливими причинами “важкої адаптації” можуть бути [1, 12]:

1. Несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого закладу.

Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати у неї позитивне очікування майбутніх змін. Часто батьки, відправивши дитину в дитячий садок, ставляться до неї з співчуттям та з жалістю. Дитина, внаслідок такого ставлення, теж починає жаліти себе, вередує, відмовляється відвідувати дитячий садок. Нерідко батьки залякують дитину: “Не будеш слухатись – віддам в дитячий садок”. Коли дитина починає відвідувати дитячий заклад, батьки погрожують залишити її в ньому, якщо вона не припинить плакати та вередувати. Подібні установки викликають у дитини страх перед дошкільним закладом та погіршують самопочуття в період звикання до незнайомого оточення. В деяких випадках дитина не має ніяких уявлень про життя в дитячому садку і про те, що її там чекає, що теж негативно впливає на процес адаптації.

2. Несформованість навичок самообслуговування.

У деяких сім’ях дорослі досить довго ставляться до дитини, як до маленької, не хочуть або не вміють помічати, що вона стає дорослішою, занадто опікають, блокуючи тим самим розвиток самостійності. Інколи, бажаючи заощадити час, батьки поспішають нагодувати і одягнути дитину, стримуючи своїми діями формування необхідних практичних вмінь та навичок. Такі діти, потрапляючи в дитячий садок, почувають себе безпорадними та самотніми – вони не можуть самостійно одягатись, вмиватись, користуватись туалетом і інш.

3. Несформованість предметно-практичної діяльності у дитини.

Несформованість у дитини практичної взаємодії з близькими людьми негативно впливає і на взаємостосунки з іншими дорослими, в першу чергу з вихователем. Вихователь в дитячому закладі пропонує дитині діловий стиль спілкування, який відрізняється від емоційного, звичного для дитини в сім’ї. Діти, батьки яких мало приділяли уваги розвитку ситуативно-ділового спілкування, який передбачає сумісні практичні дії з предметами, не вміють різноманітно та зосереджено гратись іграшками, часто згадують про розлучення з батьками, не вміють активно включатися до колективних ігор, довго адаптуються до умов дитячого закладу.

4. Несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками.

Значні труднощі в період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого

садка мало спілкувались з ровесниками. В деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з однолітками з метою його безпеки – щоб запобігти можливих інфекційних захворювань, ушкоджень, конфліктів, щоб дитина не спілкувалась з “поганими” дітьми і т.п. Починаючи відвідувати дитячий садок, така дитина насторожено і з недовірою ставиться до інших дітей, часто конфліктує з ними, не ділиться ні з ким своїми іграшками, забирає у іншого його іграшку, тому що не вміє попросити; якщо іграшка одна, віна не може зачекати, поки інший награється нею.

5. Значна невідповідність домашнього режиму та режиму дитячого закладу.

У випадках, коли домашній режим і режим дитячого закладу кардинально відрізняються в часі та послідовності режимних моментів, дитина в період адаптації до нових умов життєдіяльності може відчувати психофізіологічний дискомфорт. Буває так: дитині пропонують поїсти, а вона не голодна; через деякий час у неї виникає почуття голоду і вона починає вередувати, або майже засинає перед обідом, хоча перед цим, на прогулянці, плакала, тому що хотілось їсти. Інколи почуття голоду та втоми можуть співпадати і стати подвійним подразником. Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів, нервового перенапруження, що в свою чергу призводить до психосоматичних захворювань.

6. Затримка формування емоційних зв’язків між дитиною та вихователем.

Відомо, що головна роль в період звикання дитини до нових мікросоціальних умов життя відводиться вихователю. На успішність адаптації впливають його інтенсивні педагогічні впливи з достатньо виразною емоційною забарвленістю. У випадках, коли емоційний контакт між дитиною та вихователем не встановлюється, має місце “важка адаптація”. Причини можуть бути такі: незнання вихователем індивідуально-психологічних особливостей дитини; поспішність в діях вихователя, який хоче якнайшвидше адаптувати дитину до нового оточення; вихователь авторитарний, вимогливий та суворий, рідко посміхається та жартує, карає за будь-які порушення. При спілкуванні з таким вихователем дитина знаходиться в постійному напруженні, боїться помилитися, не впевнена в своїх можливостях, замикається в собі, відмовляється виконувати вимоги і навіть відвідувати дитячий садок.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 714 | Нарушение авторских прав